Управління запасами

Управління запасами, сформованими за рахунок оборотного капіталу, представляє складний комплекс заходів, в якому завдання фінансового менеджменту тісно переплітаються із завданнями виробничого менеджменту і маркетингу. Всі ці завдання підпорядковані єдиній меті - забезпеченню безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів. У даному розділі розглядаються переважно фінансові завдання і методи управління запасами на підприємстві, сформованими за рахунок оборотного капіталу.

Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого та всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їх зберігання, визволити з поточного господарського обороту частину оборотного капіталу, реінвестує його в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки й реалізації спеціальної фінансової політики Управління запасами.

Політика управління запасами представляє собою частину загальної політики управління використанням оборотного капіталу підприємства, що полягає в оптимізації загального розміру й структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат з їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.
Розробка політики управління запасами охоплює ряд послідовно виконуваних етапів робіт, основними з яких є (рис. 7.7).

 

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ
—►	Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді
—►	Визначення цілей формування запасів
—►	Оптимізація розміру основних груп поточних запасів
—►	Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, які формуються за рахунок оборотного капіталу
—►	Побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві

Малюнок 7.7. Основні етапи формування політики управління запасами на підприємстві.

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді. Основним завданням цього аналізу є виявлення рівня забезпеченості виробництва і реалізації продукції відповідними запасами товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді й оцінка ефективності їх використання. Аналіз проводиться в розрізі основних видів запасів.
• На першому етапі аналізу розглядаються
показники загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей - темпи її динаміки, питома вага в обсязі оборотних активів тощо

• На другому етапі аналізу вивчається структура запасів у розрізі їх видів і основних груп, виявляються сезонні коливання їх розмірів.
• На третьому етапі аналізу вивчається ефективність використання різних видів і груп запасів та їх обсягу в цілому, яка характеризується показниками їх оборотності.
• На четвертому етапі аналізу вивчаються обсяг і структура поточних витрат з обслуговування запасів у розрізі окремих видів цих витрат.
2. Визначення цілей формування запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей, які формуються за рахунок оборотного капіталу, можуть створюватися на підприємстві з різними цілями:
а) забезпечення поточної виробничої діяльності (поточні запаси сировини і матеріалів);
б) забезпечення поточної збутової діяльності (поточні запаси готової продукції);
в) накопичення сезонних запасів, що забезпечують господарський процес у майбутньому періоді (сезонні запаси сировини, матеріалів і готової продукції) і т.п.
У процесі формування політики управління запасами вони відповідним чином класифікуються для забезпечення подальшої диференціації методів управління ними.
3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. Така оптимізація пов'язана з попередніми поділом усієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на два основних види - виробничі запаси (сировини, матеріалів і напівфабрикатів) та запаси готової продукції. У розрізі кожного з цих видів виділяються запаси поточного зберігання - постійно оновлювана частина запасів, які формуються за рахунок оборотного капіталу на регулярній основі і рівномірно споживаних у процесі виробництва продукції або її реалізації покупцям.
Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, серед яких найбільшого поширення набула "Модель економічно обгрунтованого розміру замовлення" I Economic ordering quantity - EOQ model].

Вона може бути використана для оптимізації розміру як виробничих запасів, так і запасів готової продукції, що формуються за рахунок оборотного капіталу.
Розрахунковий механізм моделі EOQ заснований на мінімізації сукупних операційних витрат із закупівлі та зберігання запасів на підприємстві. Ці операційні витрати попередньо поділяються на дві групи: а) сума витрат з розміщення замовлень (які включають витрати по транспортуванню і прийманню товарів), б) сума витрат на зберігання товарів на складі.
Розглянемо механізм моделі EOQ на прикладі формування виробничих запасів.
З одного боку, підприємству вигідно завозити сировину і матеріали як можна більш високими партіями. Чим вище розмір партії поставки, тим нижче сукупний розмір операційних витрат з розміщення замовлень у визначеному періоді (оформлення замовлень, доставку замовлених товарів на склад і їх приймання на складі). Графічно це може бути представлене в такий спосіб (рис. 7.8).

Малюнок 7.8. Залежність суми операційних витрат з розміщення замовлень від розміру партії постачання товарів.

Сума операційних витрат по розміщенню замовлень при цьому визначається за наступною формулою:

 

Сума операційних витрат по розміщенню замовлень = (Обсяг виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) в аналізованому періоді / Середній розмір однієї партії постачання товарів) Середня вартість розміщення одного замовлення.

 

З наведеної формули видно, що при незмінному обсязі виробничого споживання й середньої вартості розміщення одного замовлення загальна сума операційних витрат з розміщення замовлень мінімізується з ростом середнього розміру однієї партії постачання товарів.
З іншого боку, високий розмір однієї партії постачання товарів викликає відповідний ріст операційних витрат на зберігання товарів на складі, так як при цьому збільшується середній розмір запасу в днях обороту (період їх зберігання). Якщо закуповувати сировину один раз на два місяці, то середній розмір його запасу (період зберігання) складе 30 днів, а якщо розмір партії поставки знизити вдвічі, тобто закуповувати сировину один раз на місяць, то середній розмір його запасу (період зберігання) складе 15 днів (див. рис. 7.9).
З урахуванням цієї залежності сума операційних витрат із зберігання товарів на складі може бути визначена за наступною формулою:

 

Сума операційних витрат на зберігання товарів на складі = (Середній розмір однієї партії постачання товарів / 2) Вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.

З наведеної формули видно, що при незмінній вартості зберігання одиниці товару в аналізованому періоді загальна сума операційних витрат із зберігання товарних запасів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії постачання товарів.

Малюнок 7.9. Залежність між розміром партії постачання і середнім розміром запасу.

Таким чином, з ростом середнього розміру однієї партії постачання товарів знижуються операційні витрати з розміщення замовлення та зростають операційні витрати зі зберігання товарних запасів на складі підприємства (і навпаки). Модель EOQ дозволяє оптимізувати пропорції між цими двома групами операційних витрат таким чином, щоб сукупна їх сума була мінімальною. Графічно це представлено на малюнку 7.10.

Малюнок 7.10. Графік мінімізації сукупних операційних витрат при оптимальному розмірі партії поставки (EOQ).
Математично Модель EOQ виражається наступною принциповою формулою:

де РППО - оптимальний середній розмір партії поставки товарів (EOQ);
ОПП-обсяг виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) в аналізованому періоді;
Срз-середня вартість розміщення одного замовлення;
Сх - вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.
Відповідно оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається за наступною формулою:

Оптимальний середній розмір виробничого запасу (сировини, матеріалів) = Оптимальний середній розмір партії поставки товарів (EOQ) / 2.

 

Для запасів готової продукції завдання мінімізації операційних витрат з їх обслуговування полягає у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції (замість середнього розміру партії постачання). Якщо виробляти певний товар дрібними партіями, то операційні витрати за зберігання його запасів у вигляді готової продукції (Сх) будуть мінімальними. Разом з тим, при такому підході до операційного процесу суттєво зростуть операційні витрати, пов'язані з частою переналадкой обладнання, підготовкою виробництва та інші (Срз). Використовуючи замість показника обсягу виробничого споживання (ОПП) показник планованого обсягу виробництва продукції, ми на основі Моделі EOQ аналогічним чином можемо визначити оптимальний середній розмір партії виробленої продукції й оптимальний середній розмір запасу готової продукції.

4. Оптимізація загальної суми запасів товарно-материних цінностей, які формуються за рахунок оборотного капіталу
розрахунок оптимальної суми запасів кожного виду (в, Едом, і по основних групах обліковується їх номенклатури) здійснюється за формулою:

Оптимальна сума запасів на кінець аналізованого періоду = (Норматив запасів поточного зберігання в днях обороту Одноденний обсяг виробництва (для запасів сировини та матеріалів) або реалізації (для запасів готової продукції) у майбутньому періоді) + Планована сума запасів сезонного зберігання + Планована сума запасів цільового призначення інших видів.

5. Побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві. Основним завданням таких контролюючих систем, які є складовою частиною загального контролінгу використання капіталу підприємства, є своєчасне розміщення замовлень на поповнення запасів і залучення в господарський оборот зайво сформованих їх видів.
Серед систем контролю за рухом запасів у країнах з розвиненою економікою найбільш широке застосування отримала "Система ABC". Суть цієї контролюючої системи полягає в поділі всієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на три категорії виходячи з їх вартості, обсягу і частоти витрачання, негативних наслідків їх нестачі для ходу операційної діяльності та фінансових результатів і т.п.
• У категорію "Л" включають найбільш дорогі види запасів із тривалим циклом замовлення, які вимагають постійного моніторингу у зв'язку з серйозністю фінансових наслідків, спричинених їх недоліком. Частота завезення цієї категорії запасів визначається, як правило, на основі "Моделі EOQ". Коло конкретних товарно-матеріальних цінностей, що входять у категорію "А", звичайно обмежений і вимагає щотижневого контролю.
• У категорію "В" включають товарно-матеріальні цінності, що мають меншу значимість у забезпеченні беспребійного операційного процесу і формуванні кінцевих результатів фінансової діяльності. Запаси цієї групи контролюються зазвичай один раз на місяць.

• У категорію "С" включають всі інші товарно-матеріальні цінності з низькою вартістю, що не грають значущої ролі у формуванні кінцевих фінансових результатів. Обсяг закупівель таких цінностей може бути досить великим, тому контроль за їх рухом здійснюється з періодичністю один раз на квартал.
Таким чином, основний контроль запасів за "Системі ABC" концентрується на найбільш важливій їх категорії з позицій забезпечення безперебійності операційної діяльності підприємства і формування кінцевих фінансових результатів.
У процесі розробки політики управління запасами повинні бути заздалегідь передбачені заходи щодо прискорення залучення в обіг наднормативних запасів. Це забезпечує вивільнення частини оборотного капіталу, а також зниження розміру втрат товарно-матеріальних цінностей у процесі їх зберігання.