Философия как социокультурный феномен, ее образы в истории культуры, роль в жизни человека и современном цивил мире.При дослідженні сечі за Зимницьким основним є облік коливань щільності в окремих порціях сечі. Якщо вона залишається на низькому рівні, незважаючи на перерви в прийомі їжі та рідини, це вказує на порушення здатності нирок концентрувати сечу. Сеча береться кожні 3 години протягом доби (8 разів). Показники сечі в нормі при дослідженні за Зимницьким: добовий діурез становить 0,8–2,0 л, або 65–80 % випитої рідини за добу; значне коливання протягом доби кількості сечі в окремих порціях (50–300 мл) щільність хоча б однієї порції сечі не нижче 1,018 г/см3, денний діурез переважає над нічним — 2:1.
Методика проведення проби. О 6.00 ранку пацієнт випорожнює сечовий міхур. Обмежень у воді та їжі при цьому не вимагають. З 6.00 до 9.00 збирають першу порцію сечі, з 9.00 до 12.00 – другу, з 12.00 до 15.00 – третю і т.д., до восьми порцій. У кожній із порцій вимірюють кількість сечі та її відносну густину. При аналізі результатів проби за Зимницьким оцінюють загальний діурез, денний та нічний діурез, коливання відносної густини у всіх порціях. У здорової людини денний діурез завжди переважає над нічним (2-2,5:1); розмах коливань відносної густини складає від 1,002 до 1,030. Максимальна величина відносної густини сечі дає уявлення про концентраційну функцію нирок. Практично цю функцію вважають нормальною, якщо цей показник у ранковій, найбільш концентрованій порції сечі перевищує 1,018-1,019. Зниження відносної густини сечі спостерігають при старінні, надмірному вживанні рідини, гіпонатрієвій і малобілковій дієтах, застосуванні діуретиків, нецукровому діабеті, гіпофізарній недостатності з дефіцитом у крові антидіуретичного гормону, ниркових канальцевих дисфункціях (калійпенічна нирка, синдром Фанконі, нецукровий нирковий діабет), тубулоінтерстиціальних нефропатіях, полікістозі нирок, гідронефрозі, ХНН. Підвищення відносної густини сечі характерно для ЦД, лихоманкових станів, проносів. Гіпостенурією називають стан, при якому відносна густина сечі у будь-якій із порцій не перевищує 1,010; ізостенурією - коли розмах коливань у всіх порціях не перевищує 5, ніктурією – переважання нічного діурезу над денним.
Аналіз сечі за Нечипоренком Для проведення аналізу необхідно зібрати середню ранкову порцію сечі, натще, відразу після сну (рекомендовано, щоб попереднє сечовипускання було не пізніше ніж в 2 – й годині ранку). Для забору середньої порції сечі необхідно: першу кількість виділеної сечі (приблизно 15 – 20 мл) пропустити, а середню порцію(10-15 мл) зібрати в спеціальний посуд. Всі ємкості повинні бути стерильні і чисті. Сечу центрифугують при 3000 об/хв. протягом 3 хв. і визначають в 1 мл сечі кількість лейкоцитів, еритроцитів і циліндрів з допомогою спеціальної лічильної камери.
Норми аналізу сечі у дорослих: лейкоцити - не більше 4 • 106 в 1 мл сечі; еритроцити - не більше 2 • 106 в 1 мл сечі; циліндри - не більше 20 в 1 мл сечі.
Підвищення кількості лейкоцитів в 1 л сечі вимагає якісного дослідження їх складу для розмежування септичної лейкоцитурії від асептичної (наприклад, при вовчаковому ГН, тубулоінтерстиціальних нефропатіях, кризі відторгнення трансплантованої нирки). Переважання в сечовому осаді у пробі за Нечипоренком еритроцитів вимагає уточнення джерела ГУ за допомогою інших методик.
Станція №3 Фізіологія крові та кровообігу
1. Визначення груп крові в системі АВ0 за стандартними гемаглютинуючими сироватками.
1.Підготувати набір необхідних матеріалів для визначення груп крові за допомогою стандартних гемаглютинуючих сироваток (5 хв.) 2.Продемонструвати методику нанесення стандартних гемаглютинуючих сироваток та досліджуваної крові на планшет для визначення групи крові (3 хв.). 3.На запропонованому взірці оцінити перебіг реакції аглютинації та встановити групову належність крові в системі АВ0. (5 хв.). 4.Продемонструвати методику визначення групи крові за стандартними гемаглютинуючими сироватками (5 хв.). 5.На запропонованому взірці пояснити результати появи аглютинації при використанні стандартних гемаглютинуючих сироваток. (5 хв.)
На чисту білу площину, після відповідних записів склографом, нанести стандартні сироватки першої, другої і третьої груп крові двох серій. У кожну з крапель стандартної сироватки, кутом чистого предметного скла, внести в десять разів меншу кількість крові, а через 2-3 хвилини додати по одній краплі фізіологічного розчину. За появою аглютинації спостерігати протягом 5 хвилин. Встановити групу крові. У випадку четвертої групи крові, провести додаткове визначення із стандартною сироваткою цієї групи.
Антигени: А, В, АВ. Антитіла: α, β, αβ. А+α – аглютинація, В+β – аглютинація Групи крові: 0(І)αβ, А(ІІ)β, В(ІІІ)α, АВ(ІV)
2 Визначення груп крові в системі АВ0 з допомогою моноклональних антитіл анти-А і анти-В. 1.Підготувати необхідні матеріали для визначення груп крові за допомогою моноклональних антитіл анти-А і анти-В (5 хв.). 2. Продемонструвати методику нанесення стандартних моноклональних антитіл анти-А і анти-В та досліджуваної крові на планшет для визначення групи крові (3 хв.). 3. На запропонованому взірці оцінити перебіг реакції аглютинації та встановити групову належність крові в системі АВ0 за допомогою моноклональних антитіл анти-А і анти-В (5 хв.). 4. Продемонструвати методику визначення групи крові за допомогою моноклональних антитіл анти-А і анти-В (5 хв.). 5. На запропонованому взірці пояснити результати появи аглютинації при використанні моноклональних антитіл анти-А і анти-В (5 хв.)
Чисту білу площину склографом розділити на 2 сектори: анти-А, анти-В. Нанести у відповідний сектор по 1 краплі цоліклонів анти-А та анти-В. Куточком предметного скла внести в десять разів меншу кількість крові в обидві краплі цоліклонів. Спостереження за перебігом реакції провести, погойдуючи тарілку протягом 2,5 хвилини.
В основі визначення груп крові за АВО за моноклональними антитілами лежить здатність до аглютинації при наявності аглютиногенів і відповідних їм сироваток.
Моноклональними називають антитіла, які виробляються одним клоном клітин, котрі походять з однієї материнської клітини. Вони взаємодіють тільки з певною антигенною детермінантою. Належать до імуноглобулінів класу G.
3. Визначення резус-належності крові в системі СDE за моноклональними антитілами.
1.Підготувати необхідні реактиви для визначення резус-належності крові в системі СDE за моноклональними антитілами (5 хв.) 2.Продемонструвати методику нанесення стандартних моноклональних антитіл анти-D та досліджуваної крові на планшет для визначення групи крові (3 хв.). 3. Провести спостереження за перебігом реакції аглютинації на запропонованому взірці та встановити резус-належність крові в системі СDE (3 хв.). 4. Продемонструвати методику визначення резус-належність крові в системі СDE (5 хв). 5. На запропонованому взірці пояснити результати появи аглютинації при використанні моноклональних антитіл анти-D (5 хв.)
Нанести на чисту білу площину 1 краплю цоліклону анти-D. Куточком предметного скла внести в десять разів меншу кількість крові. Спостереження за перебігом реакції провести, погойдуючи тарілку протягом 2,5 хвилини.
Цолікло́н — це сольовий розчин моноклональних антитіл до антигенів, розташованих на поверхні еритроцитів людини. Антиген D присутній – резус-позитивна кров, відсутній- резус негативна кров. Комбінації антигенів у резус-системі: CDE, CDe, cDE, cde.
4.Реєстрація електрокардіограми в стандартних, підсилених та грудних відведеннях.
1.Накласти електроди для реєстрації ЕКГ в стандартних та підсилених відведеннях (5 хв). 2.Накласти електроди для реєстрації ЕКГ в грудних відведеннях (5 хв). 3. Записати ЕКГ в стандартних відведеннях (3 хв). 4. Записати ЕКГ в підсилених відведеннях (3 хв). 5. Записати ЕКГ в грудних відведеннях (3 хв).
Запис ЕКГ проводиться звичайно в лежачому положенні, що дозволяє добитися максимального розслаблення м'язів. В точках накладання нанести електролітичну пасту. Для реєстрації ЕКГ в стандартних та підсилених відведеннях електроди накласти на обидві руки і ноги, згідно маркування: електрод з червоним маркуванням – на праву руку, з жовтим – на ліву руку, з зеленим – на ліву ногу, з чорним – на праву ногу. Для реєстрації грудних відведень активні електроди розташувати у відповідних місцях на поверхні грудної клітки, які визначають пальпаторно: · перше грудне відведення (електрод С1) – у ІV міжребер'ї по правому краю грудини; · друге грудне відведення (електрод С2) – у ІV міжребер'ї по лівому краю грудини; · третє грудне відведення (електрод С3) – на рівні ІV ребра на лівій білягрудинній лінії; · четверте грудне відведення (електрод С4) – у V міжребер'ї на лівій середньо-ключичній лінії; · п'яте грудне відведення – (електрод С5) – у V міжребер'ї на лівій передній пахвовій лінії; · шосте грудне відведення (електрод С5) – у V міжребер'ї на лівій середній пахвовій лінії.
Порядок роботи з з електрокардіографом «Юкард – 200» 1. Для увімкнення приладу натиснути і утримати 1-2 секунди кнопку: 2. Дочекатися загрузки параметрів приладу і натиснути на кнопку «Меню». 3. На дисплеї приладу появляться криві ЕКГ в стандартних відведеннях. 4. Для реєстрації ЕКГ, використовуючи кнопку перейти до відведень aVR, aVL і aVF і натиснути на кнопку «Печать» та утримувати її до запису 4 кардіоциклів на папері. 5. Для реєстрації ЕКГ в грудних відведеннях, використовуючи кнопку перейти до відведень V1, V2, V3 і натиснути на кнопку «Печать» та утримувати її до запису 4 кардіоциклів на папері. Дальше, використовуючи кнопку перейти до відведень V4, V5, V6 і натиснути на кнопку «Печать» та утримувати її до запису 4 кардіоциклів на папері.
5.Аналіз нормальної електрокардіограми 1.Визначити джерело збудження на ЕКГ (3 хв). 2.Оцінити правильність серцевого ритму на ЕКГ (3 хв). 3. Визначити частоту серцевих скорочень на ЕКГ (3 хв). 4. Оцінити вольтаж ЕКГ (3 хв). 5. Визначити на ЕКГ напрямок електричної осі серця у фронтальній площині графічним способом (6 хв). 6. Визначити тривалість та амплітуду зубця Р ЕКГ (2 хв). 7. Визначити тривалість інтервалу та сегменту Р-Q ЕКГ (2 хв). 8. Визначити тривалість та амплітуду зубця Q ЕКГ (2 хв). 9. Визначити тривалість та амплітуду зубця R ЕКГ (2 хв). 10. Визначити тривалість та амплітуду зубця S ЕКГ (2 хв). 11. Оцінити сегмент S-T ЕКГ (2 хв). 12. Визначити тривалість інтервалу Q-Т ЕКГ (2 хв 13. Визначити належну тривалість інтервалу Q-Т за формулою Базетта (2 хв).
Для визначення джерела збудження (водія ритму) серця треба простежити в стандартних відведеннях за послідовністю позитивних передсердних зубців Р, шлуночкових комплексів QRST та тривалістю інтервалів P-Q(R). У нормі електричний імпульс виникає в сино-атріальному вузлі і на ЕКГ у ІІ стандартному відведенні реєструються позитивні зубці Р перед кожним комплексом QRST. При цьому говорять про синусовий ритм.
Для визначення ритмічності генерації імпульсів збудження водієм ритму слід визначити довжину кількох послідовних інтервалів R-R і порівняти їх між собою. У нормі відмічається незначне коливання їхньої тривалості в межах 0,1 с, що говорить про правильний ритм.
Щоб визначити частоту серцевих скорочень необхідно 60 секунд розділити на тривалість інтервалу R-R у секундах.
Щоб оцінити вольтаж необхідно визначити амплітуду зубців R у стандартних відведеннях. Якщо амплітуда зубця R перевищує 5 мм, або сума трьох зубців R у І, ІІ та ІІІ стандартних відведеннях більша 15 мм, то вольтаж ЕКГ збережений.
Щоб визначити напрямок електричної осі серця треба вирахувати алгебраїчну суму амплітуд зубців комплексу QRS у I і ІІІ стандартних відведеннях. Відкласти її у довільно взятих величинах, на осях відповідних відведень шестиосної системи координат Бейлі. 3 кінців цих проекцій провести перпендикуляри. Їх точку пересікання з'єднати з центром системи. Ця лінія є електричною віссю серця. Кут α; визначають між цією лінією і позитивною частиною осі І стандартного відведення.
Положення електричної осі серця: Горизонтальне положення 0° - +29° Проміжне положення +30° - +60° Вертикальне положення +70° - +90° Відхилення вліво -1° - -90° Відхилення вправо +91° - +180°
На запропонованій ЕКГ виміряти тривалість зубця Р від початку його висхідної частини до кінця низхідної (норма до 0,1 с). Амплітуду зубця Р виміряти від ізолінії до піку (норма - до 2,5 мм). Зубець Р відповідає за деполяризацію передсердь.
На запропонованій ЕКГ виміряти тривалість сегменту Р-Q від кінця зубця Р до початку зубця Q(R) (норма до 0,12 с). Тривалість інтервалу Р-Q вимірюють від початку зубця Р до початку зубця Q(R) (норма 0,12 -0,2 с). Відображає тривалість атріовентрикулярного проведення.
На запропонованій ЕКГ виміряти тривалість зубця Q від початку його низхідної частини до кінця висхідної (норма до 0,03 с). Амплітуду зубця Q виміряти від ізолінії до піку (норма - до 25 % зубця R в даному відведенні). Зубець відображає деполяризацію провідної системи шлуночків.
На запропонованій ЕКГ виміряти тривалість зубця R від початку його висхідної частини до кінця низхідної (норма до 0,03-0,04 с). Амплітуду зубця R виміряти від ізолінії до піку (норма - до 20 мм в стандартних і підсилених та до 25 мм - у грудних відведеннях). Зубець відображає деполяризацію шлуночків.
На запропонованій ЕКГ виміряти тривалість зубця S від початку його низхідної частини до кінця висхідної (норма до 0,03 с). Амплітуду зубця S виміряти від ізолінії до піку (норма - до 5 мм в стандартних і підсилених та до 20 мм - у грудних відведеннях). Кінцевий вектор деполяризації шлуночків.
На запропонованій ЕКГ виміряти тривалість зубця Т від початку його висхідної частини до кінця низхідної (норма - 0,16-0,24 с). Амплітуду зубця Т виміряти від ізолінії до піку (норма – 5-6 мм в стандартних і підсилених та 15-17 мм - у грудних відведеннях). Реполяризація шлуночків.
На запропонованій ЕКГ виміряти відхилення сегменту S-Т від ізолінії (в нормі в стандартних і підсилених відведеннях знаходиться на ізолінії і його зміщення не перевищує ±0,5 мм. У грудних V1 – V3 може спостерігатися невелике зміщення від ізолініі вверх до 2 мм, а у V4,5,6 –вниз не більше 0,5 мм). Відповідає повному охопленню збудженням обох шлуночків.
Тривалість інтервалу Q-Т виміряти на запропонованій ЕКГ від початку зубця Q до кінця зубця Т (норма 0,35 - 0,45 с). Відповідає електричній систолі шлуночків.
Користуючись даними запропонованої ЕКГ, визначити тривалість ЕКГ. Нормальна тривалість інтервалу Q-Т визначаєься за формулою Базетта:
де К – коефіцієнт рівний 0,37 для чоловіків і 0,40 для жінок; R-R – тривалість одного серцевого циклу або міжциклового інтервалу.
5. Пальпаторне дослідження артеріального пульсу на променевій артерії.
1.Підрахувати частоту пульсу на променевій артерії (2 хв). 2. Визначити ритмічність пульсу на променевій артерії (2 хв). 3. Оцінити наповнення пульсу на променевій артерії (2 хв).
Охопити руку обстежуваного в ділянці променевозап’ястного суглоба так, щоб І палець розмістився на зовнішньому боці передпліччя, а ІІ, ІІІ і ІV пальці - на внутрішній поверхні.
Користуючись секундоміром, визначають кількість пульсових ударів за одиницю часу, наприклад, за одну хвилину. У нормі вона рівна 75±15.
Визначають проміжки часу між пульсовими хвилями. Якщо пульсові хвилі йдуть одна за одною через рівні проміжки часу, говорять, що пульс ритмічний. Якщо проміжки часу між пульсовими ударами неоднакові, то пульс називається аритмічним.
Оцінюють величину амплітуди пульсових хвиль. Якщо амплітуда коливань пульсової хвилі є високою, говорять про повний пульс, якщо ж ця амплітуда невелика – говорять про неповний пульс.
Про напруження пульсу судять по силі, яку слід прикласти, щоб наступило повне зникнення пульсу. Розрізняють напружений (якщо потрібно докласти більшу силу для зникнення пульсу) та м'який пульс (зникнення пульсації при помірній силі стиснення).
Философия как социокультурный феномен, ее образы в истории культуры, роль в жизни человека и современном цивил мире. Философия возникла 3 тыс л назад в культурах Индии, Китая, Греции. Европейская философия – 7 век до н.э. Термин «философия» ввел Пифагор. С греческого означает любовь к мудрости. Отцом философии является Сократ (V – IVвв до н.э.) Основоположник – Аристотель (IV в до н.э.) – «Метофизика» Главная проблема философии – Мир – Человек и отношения между ними Мир: природа и культура Философия в жизненном мире человека может быть образом жизни, способом самопознания – рефлексией, способом анализа ситуаций, интерпретаций происходящего. Образы философии: - любомудрие - языковая игра - идеология, но и система, доктрина, концепция Стили философии: 1) Системный 2) Спекулятивный 3) Диалектический 4) Аналитический 5) Дискурсивный 6) Мистический 7) Риторический 8) Этический 9) Эссеистский…
4. Определяющие факторы генезиса и развития философии, качественные этапы и основные направления ее исторической динамики Говоря о генезисе (греч. Genesis - происхождение, возникновение) следует отметить, что философия формируется в тот период, когда традиционно-мифологические представления становятся неспособными удовлетворить новые мировоззренческие запросы. Менялись социально-экономические условия, рушились старые формы связи между людьми, они требовали от индивида выработки новой жизненной позиции. Философия и была одним из ответов на это требование. - Философия отражает трагическое противостояние между традицией, и новыми отношениями (формированием права и государства). - Философия - именно такой тип мировоззрения, который во все времена передавал в теоретической или художественной форме крзисность эпохи и рождение новой культуры. марксизм делит историю философии на периоды 1) философия в рабовладельческом обществе; 2) философия в феодальном обществе; 3) философия в эпоху перехода от феодализма к капитализму; 4) философия в эпоху утверждения капитализма до возникновения марксизма; 5) философия в эпоху домонополистического капитализма, возникновения и развития революционного движения пролетариата; 6) философия в эпоху империализма и пролетарской революции и 7) философия в эпоху построения социализма, борьбы двух противоположных систем — социализма и капитализма, победы коммунизма.
|
