Студопедия — Міста центрального підпорядкування 1 страница
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Міста центрального підпорядкування 1 страница






Пекін - столиця КНР, знаходиться на північно-західному краї рівнини Північного Китаю. Площа міста - 16,8 тис. кв. км. Загальна чисельність населення - 13,82 млн. осіб.

Шанхай знаходиться в середній частині східного узбережжя Китаю, в усті річки Янцзи. Загальна площа Шанхаю - 6340,5 кв. км, чисельність населення - 16,74 млн. осіб.

Тяньцзінь. Тут стікаються і впадають у Бохайське море річка Хайхе та інші річки Північного Китаю. Площа міста - 11 тис. кв. км, чисельність населення - 10,01 млн. осіб.

Чунцін розташований у східній частині Південно-Західного Китаю, у верхній течії річки Янцзи. Площа міста - 82,3 тис. кв. км, чисельність населення - 30,9 млн. осіб.

 

66. Географічне розташування - розташована в західній частині Тихого океану, біля східного узбережжя Азії на групі островів, головні з яких - Хонсю (Honshu), Хоккайдо (Hokkaido), Кюсю (Kyushu), Сікоку (Shikoku).

Площа території - 377 815 кв. км (включаючи архіпелаг Рюкю з найбільшим островом Окінава). 60 місце в світі.

Кількість населення - біля 127 млн. осіб (2008 р.).

Столиця - Токіо - Tokyo - 12,94 млн осіб з передмістями (на 1 квітня 2009 р.).

Географічне розташування
Японія - острівна країна, розташована на дугоподібному архіпелазі, що складається з більше ніж 6,8 тисячі островів, які вигнутим ланцюгом близько 3800 км простяглися вздовж східного узбережжя Азії. Географічне положення Японських островів на схід від материка визначило й образну назву країни - Країна Вранішнього Сонця. Її південний край знаходиться на тій самій широті, що й середина пустелі Сахара або південна точка Куби. Північний край збігається із широтою Південної Франції, Північної Італії і Криму.
Загальна площа островів Японії - близько 378 тис. кв. км, що становить лише 0,3% земної суші і приблизно відповідає 2,2% території Росії або 4% площі Канади, Китаю чи США. Тільки чотири острови з усіх можна назвати великими. Це Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю - їх японці навіть не називають островами, а іменують основною землею, основною територією: на них припадає 98% усієї країни. Побудовані між четвіркою найбільших островів мости і підводні тунелі сприяли перетворенню розрізненого територіального простору країни в єдине сухопутне утворення. За останні кілька десятиліть територія Японії хоча й не набагато, але збільшилася за рахунок створення штучних островів. Так, у Токійській затоці за 10 років був відсипаний острів Юменосіма, на якому побудовані стадіон, музей, теплиці, розбитий парк. Острів Огісіма створювався спеціально для розміщення металургійного комбінату. Для будівництва міжнародного аеропорту в Осакській затоці був теж насипаний штучний острів.


Берегова лінія
Будучи острівною державою, Японія має берегову лінію довжиною близько 29 тис. км і сьому за величиною у світі 200-мильну прибережну економічну зону, площа якої в 10,5 разів перевищує територію країни.


Рельєф
Береги Японії сильно порізані. На кожний квадратний кілометр японської території припадає удвічі більша берегова лінія, ніж в Англії. Схематичне зображення берегової лінії на звичайній карті дає лише деякі уявлення про складність і порізаність берегів Японії - безліч заток і бухт, лагун і приморських терас, півостровів, скелястих виступів і гір, що часом впритул підступають до берегів. Південні острови облямовані кораловими рифами.
Гори - характерна риса Японського архіпелагу, вони вкривають 71% суші, і лише окремі ділянки вздовж узбережжя або русел великих рік - рівнини і низовини, що облямовують гірські системи. Якщо подивитися на архіпелаг з океанських глибин - із дна Японської западини, острови сягають у висоту 10-14 тис. м, піднімаючись над рівнем океану на 3 км і вище (16 вершин мають висоту понад 3000 м, 532 - понад 2000 м).
У рельєфі переважають низькі і середньовисотні гори, витягнуті практично меридіально, хоча для окремих районів острова Кюсю характерне заплутане, лабіринтове розташування хребтів. Велика частина найвищих гір Японії розташована на острові Хонсю. Найвідоміше гірське утворення Японії називається Японські Альпи і складається з трьох відособлених рівнобіжних хребтів. Вершини Японських Альп піднімаються на висоту 3000 м над рівнем моря. Це приблизно у півтори рази вище Карпатських гір. Гори з зазубреними гострими гребенями, гострими вершинами розділені глибокими, до 2 км, річковими ущелинами, льодовиковими утвореннями.
Найвідоміша гора Японії - Фудзіяма. Вона височить на межі префектур Сідзуока та Ямансі. Висота гори Фудзі - 3776 м, що робить її найвищою вершиною Японії. Значна частина гірських вершин Японії - вулкани, їх тут нараховується близько 200, 67 вважаються "живими" (діючими або сплячими). Серед вулканів особливо активні Асама, Міхараяма, Асосан і Сакурадзіма.
Рівнинні і низинні області займають приблизно чверть усієї території Японії. Вони розташовані окремими ділянками вздовж узбережжя і рік. Їх розділяють гірські ланцюги і вузькі морські протоки. Це переважно берегові низовини, ширина яких коливається від кількох кілометрів до 150-160 км, найбільша, Токійська низовина, займає площу 13 тис. кв. км і розташована на сході острова Хонсю. Досить великі рівнини розташовані на острові Хоккайдо. У рівнинних районах Японії розташовуються найбільші міста і промислові зони країни, проживає основна частина населення. Низовини густо порізані ріками та ярами, зрошувальними каналами і дамбами. Берегові низовини утворювалися з продуктів руйнування внутрішніх гірських масивів. Між алювіальними рівнинами і горами розташовуються четвертинні тераси, прорізані численними річковими долинами. Тераси утворюють кілька ярусів і свідчать про кількаразові вертикальні підняття прибережних ділянок суші. Багато найнижчих терас утворені піднятими (до 20 м) кораловими рифами, що оточують всі острови Рюкю.
Японські острови являють собою район дуже високої сейсмічної активності. За давніх часів, відповідно до японської міфології, винуватцем землетрусів вважали величезного сома, що час від часу перевертається з боку на бік, трясучи розташовані на його спині острови. За рік у Японії відбувається кілька тисяч землетрусів, буває до 20 поштовхів на день. Здебільшого поштовхи настільки слабкі, що зафіксувати їх може тільки високоточне устаткування сейсмічних станцій. Потужні землетруси бувають значно рідше, але їх наслідки бувають жахливими.

Клімат
Клімат Японії, за винятком острова Хоккайдо, це клімат країни, що лежить у помірній зоні, з чотирма чітко вираженими порами року і двома періодами дощів, навесні і восени. Зима визначається однією з найхолодніших повітряних мас у світі - Сибірською. Тому температура в Японії іноді нижча, ніж у європейських країнах, розташованих на тих самих широтах. Наприклад, в Асахікаві на Хоккайдо температура знижувалася до мінус 41,0°С, а середня температура січня - мінус 8,5°С - майже така ж, як у Києві. У Токіо на широті 35° середня температура - плюс 4,7°С, у той час як у Лондоні на широті 51° вона становить плюс 4,2°С. Крижані вітри періодично дмуть із заходу, з області сибірського високого тиску, в сторону зони низького тиску над морською акваторією на схід від Хоккайдо. Це сухе повітря, перетинаючи Японське море, поглинає водяну пару і стає вологим мінливим повітряним потоком зі сніжними хмарами. Коли він піднімається над гірськими хребтами країни, ці хмари ще більше згущаються і обрушуються важкими снігопадами на узбережжя Японського моря. Якщо ж це відбувається одночасно з вторгненням холодних повітряних мас з Арктики, то інтенсивність утворення сніжних хмар ще більше зростає, і за добу район Хокуріку вкривається 2-метровим шаром снігу.
Для країни, розташованої в зоні помірного клімату, Японія багатосніжна. Навіть коли сніг йде на узбережжі Японського моря, небо із сторони Тихого океану часто буває безхмарним, і прекрасна погода - не рідкість. Як тільки сибірські вітри слабшають, на зміну їм приходять блукаючі антициклони і позатропічні циклони, приносячи з собою мінливу ясну погоду і слабкі дощі. Це передвіщає початок весни.
Сезон дощів починається в середині травня у південній частині Окінави і в середині червня у районі Тохоку на півночі Хонсю і закінчується в середині червня і липня відповідно. У цей час фронт "байу" (дощу) встановлюється уздовж південного берега, і дощі йдуть майже щодня, коли невеликі зони низького тиску одна за одною проходять над архіпелагом. На самому початку періоду дощів йде мряка, але під кінець це вже водяні шквали, які тривають годину, що породжує постійну небезпеку зсувів, викликаних сильними зливами.
Літо визначається гарячими повітряними масами північної тропічної частини Тихого океану, і в Японії стає так само спекотно і волого, як у тропіках. Найвища температура, зафіксована в Токіо, - плюс 38,7°С; максимальна температура для Японії, зареєстрована в м. Ямагата - плюс 40,8°С. Літня погода багато в чому залежить від зони високого тиску в північній частині Тихого океану, тому, незважаючи на те, що влітку в Японії дуже волого, сонце - постійний гість, а дощі йдуть відносно рідко. Тропічні зони низького тиску (тропічні циклони) утворюються в тропічній частині Тихого океану. Японською мовою вони називаються "тайфу", від цієї назви й утворилося слово "тайфун". З приблизно тридцяти тайфунів, що виникають щорічно, в середньому чотири просуваються на північ і обрушуються на Японський архіпелаг. Тайфуни особливо часті в тропічних зонах низького тиску і іноді бувають дуже лютими. Всередині "ока" у центрі тайфуну тиск може впасти нижче 900 мілібарів, а вітер біля "ока" сягає швидкості 60 м/сек. Тайфуни обрушуються на Японію між червнем і жовтнем. Послаблення повітряних мас північної частини Тихого океану, що регулюють погоду літа, у свою чергу породжує зони високого тиску і зони помірного низького тиску, викликаючи осінню мінливу погоду. У Північній Японії листя дерев червоніє і жовкне, і сполучення цих нібито палаючих пагорбів з білосніжними вершинами гір створює картини краси, що приваблюють туристів.


Водні простори Японії. Океанські течії
Найбільший у світі водний басейн, Тихий океан, лежить на схід і південь від Японії. В океані кілька основних течій; одна з найбільш відомих - Куросіо - омиває південне узбережжя. Температура Куросіо досить висока у порівнянні з навколишніми водами, і біля південних островів ніколи не опускається нижче 20°С, навіть взимку, тим самим сприяючи росту коралових рифів. Холодні води Курильської течії, що бере свій початок у Беринговому і Охотському морях, омивають узбережжя східної частини Хоккайдо і Хонсю до Санрику, прохолоджуючи влітку тамтешні води. Через велику кількість планктону течія має брудно-зелений колір. Японці іменують його Оясіо (Батьківська течія). Вона служить сприятливим середовищем для лососів, форелі і тріски. Друга течія, схожа за характеристиками з Куросіо, називається Цусімською, вона перетинає Японське море з півдня на північ.
Моря навколо Японії служать джерелом водяної пари, що потім випадає у вигляді дощу або снігу, тим самим ставлячи Японію на одне з перших місць у світі за кількістю опадів. Приблизно 600 мільярдів тонн дощу і снігу випадає тут щороку. Близько однієї третини опадів випаровується, а решта поглинається землею і живить ріки й озера. Підземні води, що містять мало мінеральних солей, можуть використовуватися як питна вода без особливої обробки.
Ріки Японії відносно короткі: найдовша з них - Сінано - має довжину всього 367 км. Однак ухил рік крутий; багато потоків скидаються вниз водоспадами, доки не досягають моря. Це спричиняє великі перепади рівня води: так, під час розливів річка Тоне може суперничати з Нілом.
Озера в Японії двох типів: мілководні лагунові озера на прибережних низинах і озера тектонічного походження, що утворилися в результаті розломів (озеро Біва) або на місці кратерів вулканів (озеро Товада).
Рослинний світ
У зв'язку з тим, що Японія знаходиться одночасно в субтропічній, помірній і холодній зонах, до того ж багата на воду, землю покриває різноманітна рослинність. Мангрові зарості можна зустріти на узбережжі найбільш південних островів, що лежать у субтропічній зоні. На Кюсю, Сікоку та у південній частині Хонсю переважають листяні ліси з майже вічнозеленими дубами і карликовими каштанами, а в північній частині Хонсю - ліси помірної зони, в яких багато бука і клена. А ще далі, на півночі, в лісах холодної зони Хоккайдо переважають різноманітні хвойні дерева, а також білий бук, береза. Рослинність не тільки створює прекрасний ландшафт, але й має велику комерційну цінність. Бамбук міцний, гнучкий, швидко росте і тому часто використовується у виготовленні меблів, кошиків, музичних інструментів та інших предметів. Кедр використовується у деревообробній промисловості, будівництві житлових будинків.

Тваринний світ
Тваринний світ Японії теж різноманітний, хоча й бідніший від рослинного. Для нього характерні деякі особливості, викликані насамперед острівною ізоляцією. На островах архіпелагу зимує багато перелітних птахів, що прилітають із Сибіру, Китаю та інших сусідніх з Японією територій. Серед них - журавлі, чаплі, гуси. На центральних островах живуть вовки, лисиці, олені, зайці, білки. Острів Хонсю - найбільш північне місце існування таких південних видів, як японські макаки, японські чорні ведмеді, велетенські (до 1,2 м) саламандри. Для південних островів Рюкю характерна тропічна фауна, багато мавп - макак і гібонів, білок і кажанів. З прісноводних риб найбільш поширені короп і карась. У водоймах живуть черепахи, раки, краби. Дуже різноманітний тваринний світ навколо Японських морів і Тихого океану: багато видів окуня, лососевих, тріскових, а також тунець, сайра, вугор і багато іншого, що просто неможливо перелічити.


Природокористування
Природокористування в Японії на сьогодні є унікальним явищем. Оброблювана земля, 14% від загальної території країни, в основному відведена під рис та інші культури - від картоплі на півночі до цукрової тростини на півдні. Пасовищні землі становлять всього 1,6% від загальної площі, хоча причиною цього не є невідповідний клімат. Пасовища дають більший прибуток на одиницю площі у порівнянні з країнами Європи. Гірські пасовища, такі як у Швейцарії, Японії, не використовуються. Навіть існуючі невеликі пасовищні ділянки поступово виводяться з обігу у міру збільшення імпорту дешевої м'ясної і молочної продукції. Таку ж тенденцію можна простежити і на прикладі оброблюваних земель. Лісами зайнято 67% території країни. І хоча значну частину своїх потреб у деревині і целюлозі Японія забезпечує за рахунок власних природних ресурсів, лісова індустрія поступово здає свої позиції, не витримуючи конкуренції з імпортом дешевої деревини з інших країн: Канади, США, Індонезії, Росії.
У післявоєнні десятиріччя в країні особливу увагу почали приділяти охороні фауни і флори, і на кінець ХХ ст. практично сформувалася й успішно почала діяти загальнонаціональна природоохоронна система. Однією з її складових є території різного ступеня охорони, сумарна площа яких при традиційному дефіциті земельних ресурсів у Японії досить значна: державні заповідники, природні парки, зони відпочинку, курорти.

Демографія
В Японії проживає 126,7 млн. чоловік (2001), з них на головному острові Хонсю - 101 млн., на о.Кюсю - 13,4 млн., на о.Сікоку - 4,2 млн. і на о.Хоккайдо - 5,7 млн. осіб.
З 1950 р. відбувається інтенсивна міграція із сільської місцевості. Так, якщо на початку 1950-х років у селах і малих містах з кількістю населення менше 5000 жителів проживало в цілому 20,7 млн. осіб, то у 1996 - лише 2,1 млн., тоді як у містах з населенням понад 500 тис. - 11,2 млн. у 1950 (13,5% всього населення) і 32,4 млн. у 1996 (25,8%). За загальною кількістю міського населення (97 млн.) Японія в 1995 р. посідала шосте місце у світі.
У 1950 р. народжуваність становила 25,1‰, а смертність - 10,9‰. У 1996 ці показники знизилися до 9,6 і 7,4% відповідно. Дитяча смертність за той же період знизилася з 60,1 до 4,3%. Очікувана тривалість життя - 77,4 роки для чоловіків і 83,6 - для жінок (1996).

Етногенез
Населення Японії виключно однорідне в расовому, етнічному, мовному і релігійному відношеннях. Проте в країні є приблизно 600 тис. корейців, хоча багато з них народилися і виросли на островах і розмовляють японською мовою.
Хоча японці сприймають себе як "чисту" расу і не прагнуть асимілювати представників інших народів, їх нація склалася з різних потоків переселенців. Вважається, що найдавнішим народом, який населяв острови, були айни. На островах Кюсю і Сікоку та на півдні Хонсю вони змішувалися з австронезійськими племенами, а на Хоккайдо - з вихідцями зі східного узбережжя материкової Азії. В середині I тисячоліття до н.е. на Японських о-вах з'явилися т. зв. протояпонські племена. Розвиток культур цих племен відбувався аж до V ст. н.е. у тісній взаємодії з австронезійсько-айнськими племенами.
У VІ-VІІ ст.ст. народ, що населяв Японські о-ви, сприйняв деякі елементи китайської і корейської культур, а у VІІІ ст. на півдні Кюсю завершилася асиміляція австронезійців. У цей же час почалося заселення північної половини о.Хонсю, а місцеве айнське населення почасти змішалося з прибульцями, а почасти було витіснене у більш північні райони, на о.Хоккайдо.

Мова
Хоча Японія відносно невелика країна, у японській мові виділяють три основні групи діалектів - північно-східну, південно-західну і центральну - і безліч говорів. Осібно тримається діалект рюкюсців. В основі літературної стандартної мови лежить говір одного з центральних діалектів - міста Токіо і рівнини Канто. Завдяки телебаченню токійський діалект дуже поширений. Японська мова, як і китайська, базується на ієрогліфічній основі, писемність запозичена в V-VІ ст.ст. у Китаї. У Х ст. була створена власна абетка - кана, що складається з двох фонетичних різновидів - хірагана і катакана. Звичайно корені слів записуються ієрогліфами, а за допомогою кана - службового дієслова - закінчення дієслів і граматичні частки. Слова, для яких немає китайських ієрогліфів, на письмі виражаються також з використанням кана. Мова постійно поповнюється великою кількістю іноземних слів, переважно англійських.

Розміщення населення. Міста

У Токіо разом з префектурами проживає понад чверть всього населення країни. Приблизно половина компаній, установ і засобів масової інформації мають свої штаб-квартири в столиці. Там же розташовані приблизно 85% діючих в Японії іноземних фінансових організацій.
Стрімке зростання населення Токіо призвело до перевантаження громадського транспорту, сприяло будівництву висотних будинків і помітному підвищенню цін на землю, що сягнули максимуму на початку 1990-х років.
Один із планів перспективного розвитку Японії передбачає використання концепції "технополіса", що припускає створення галузей промисловості, які базуються на застосуванні передових технологій, у центрах, що мають університети із сучасними дослідницькими лабораторіями і висококваліфікованими кадрами. Більш радикальна і цінна ідея - перенести столицю в Сендай або Нагою.

Тенденції
У 2000 р. в Японії була зафіксована рекордна кількість розлучень - 254255 - на 5% більше, ніж у 1999 р. Цей сумний рекорд можна назвати черговим: кількість розлучених пар неухильно зростає вже протягом 9 років поспіль. Згідно з повідомленнями Міністерства охорони здоров'я, праці і добробуту Японії, уперше збільшення кількості розлучень було зафіксоване в 1964 р., а в 1971 р. вперше була перевершена стотисячна межа. Згаданий показник досяг свого піку (179150 розлучень) у 1983 р., після чого виникла слабка тенденція до зниження, однак, це тривало недовго: у 1991 р., разом з крахом "економіки мильної бульбашки", крива кількості розлучень у Японії знову вперто поповзла догори.
Кількість сімейних пар, що розлучилися, проживши разом менше 5 років, збільшилася на 5,7%, сягнувши позначки 96216 тис. пар, що становило 36,4% від загальної кількості розлучень. Також зросла і кількість розлучень серед пар, сімейний "стаж" яких налічував 20 і більше років.

Шлюби в Японії
За даними японського Міністерства охорони здоров'я, праці і добробуту, у 2000 р. в Японії справили 798140 весіль - на 4,7% (36112 весіль) більше, ніж у попередньому, 1999 році. Більше того, 2000 р. побив рекорд останніх 20 років.
На початку 70-х років Японія вже зіштовхувалася з "весільним бумом". Тоді число весіль перевищило 1 млн. у рік, а пік припав на 1972 р. - 1099984 пари вирішили зв'язати свої долі священними узами шлюбу. Після цього весільна "епідемія" пішла на спад - аж до 1988 року. З 1993 р. ситуація з весіллями більш-менш стабілізувалася - різких злетів, як, втім, і падінь більше не спостерігалося.
У 2000 р. середній вік наречених, які вийшли заміж уперше, піднявся до 27,0 років проти 26,8 років у 1999 р. Середній вік жениха також піднявся до 28,8 років проти 28,7 років у 1999 р. Схоже, серед жителів Країни Вранішнього Сонця ранні шлюби тепер не в моді.

Народжуваність
У японському суспільстві виникла загрозлива тенденція до зниження народжуваності. Під впливом так званого "синдрому малодітності" японські жінки все частіше воліють мати не більше однієї дитини, а то й зовсім залишатися без дітей. За прогнозами Інституту населення і соціальної безпеки, до 2025 р. працездатне населення Японії скоротиться на 10% і становитиме 60 млн. осіб, у зв'язку з чим, починаючи з 2005 р., на 6,7% зменшаться показники ВВП. Першим тривожним "дзвінком" стали результати загальнонаціонального перепису населення за 2000 р., виходячи з яких зростання населення становило всього 0,2%. Перепис також засвідчив, що з 1995 р. населення Японії збільшилося на 1,1% (1 млн. 34 тис. чоловік) і становило 126 млн. 91 тис. осіб - найнижчий показник приросту населення з часу Другої світової війни. Отже, у 2000 р. Японія "опустилася" на 9 позицію за чисельністю населення у світі.
Якщо раніше для більшості японських жінок заміжжя і народження дітей вважалося основним життєвим пріоритетом, то останнім часом потенційні дружини і матері все частіше воліють мати успішну кар'єру. Сучасні японські жінки стурбовані так званою проблемою "втрачених можливостей" - вони вже не хочуть приносити своє життя "на вівтар" родині, повністю присвячуючи себе домашнім турботам. Крім того, навіть у разі, якщо працююча жінка вирішує скористатися відпусткою по догляду за дитиною і згодом знову повертається на роботу, її фінансові втрати становлять, щонайменше, 60 млн. ієн, включаючи зарплату і пенсійні виплати, які вона втратила. Незважаючи на те, що японський уряд вживає деяких заходів для підтримки працюючих жінок, цього явно недостатньо. Один із заходів - збільшення числа дитячих садків і ясел. Наприклад, Компанія Yakult Honsha Co. - великий виробник ферментованих молочних продуктів, має близько 1 тис. 473 дитячих садка, куди службовці компанії щодня відводять своїх дітей.

 

67. Офіційна назва - Республіка Корея (Taehan Minguk).

Неофіційна назва - Південна Корея.

Географічне положення - країна розташована на Далекому Сході, на Корейському півострові, на південь від 38-ї паралелі. Займає південну частину Корейського півострова. Південній Кореї також належать кілька островів, найбільші з яких - Чеджудо, Чедо і Коджедо.
На півночі межує з КНДР. На сході омивається Східним морем, на півдні та південному сході - Корейською протокою, на заході - Жовтим морем.

Площа території - 100,032 тис. кв. км.

Населення - 50,062 млн. осіб (на 1 лютого 2010 р.).

Столиця - Сеул (Seoul) - понад 10 млн. осіб (2007 р.).

Адміністративний поділ - 9 провінцій і 2 міста: Сеул і Пусан, які мають статус провінцій.

Найбільші міста - Пусан (3,71 млн. осіб), Тегу (понад 2,54 млн. осіб), Інчхон (2,5 млн. осіб), Кванджу (1,4 млн. осіб).

Географічне положення
Країна розташована у Східно-Північній Азії у південній частині Корейського півострова. Республіка Корея межує з Корейською Народно-Демократичною Республікою на півночі (суходольний кордон), Китайською Народною Республікою на заході (морський кордон) і Японією на сході (морський кордон). На сході територія Республіки Корея омивається Східним морем, на півдні - протоками Західний прохід, Корейською та Чеджу, на заході - Жовтим морем. Корейський півострів з'єднаний з материком Корейським перешийком.

Територія Корейського півострова має загальну площу 150 кв. км. Його довжина - 600 км, середня ширина - 200 км. Республіка Корея ділить корейський півострів з Корейською Народно-Демократичною Республікою.

Клімат Республіки Корея помірний, мусонний, на півдні - субтропічний. Він характеризується чергуванням чотирьох пір року та погодним різноманіттям. Східноазіатський мусонний пояс, в якому розташований Корейський півострів, робить літо спекотним і вологим, а зиму - довгою, сухою та холодною. Короткі весна й осінь тішать корейців підбадьорливою погодою і великою кількістю сонячних днів. Взимку температура повітря знижується до - 15 °С, а влітку піднімається до + 34 °С. Зима починається в кінці листопаду і триває до початку березня. У цей час під впливом потоків холодного повітря, яке переміщується з Сибіру, тут утворюється область високого тиску. Опадів взимку випадає мало. Зими в Південній Кореї не такі суворі, як у Північній. Рання весняна погода нестабільна, з частими зливами і поривчастим вітром, який несе жовтий пил з північних районів Китаю. Проте в середині квітня відчувається справжній подих весни, коли гори та луки покриваються різнобарвним квітковим килимом. Осінь у Кореї - прекрасна пора року, коли не можна не звернути увагу на особливу синяву неба.
Середні температури повітря в січні коливаються від - 21 °С до + 4 °С; на півночі, в горах, морози сягають -30 °С, -40 °С. Середня температура найтеплішого місяця року коливається від + 22 °С до +26 °С. Літнім морським мусоном обумовлена велика кількість опадів (приблизно третина їх річної кількості). Найбільші дощі випадають у червні, липні й серпні, причому липень зазвичай буває найвологішим місяцем року. Середня річна кількість опадів становить 700-1500 мм на рік. Сніговий покрив буває лише в горах на півночі Кореї.

 

 
Краєвиди Південної Кореї

Рельєф переважно гірський на сході і півдні - Східно-Корейські гори висотою близько 1915 метрів, це система паралельних хребтів, що простягаються з півночі на південь (хребти Тхебек, Кьонсан та ін.). На півдні Корейського півострова, на південь від 36° північної широти, розташовані південно-західні відроги цих гір (хребти Собек і Норьон), які називаються Південно-Корейськими горами. Низовини та рівнини, що займають приблизно чверть території Кореї, знаходяться переважно вздовж західного узбережжя Корейского півострова.
Береги. Східний берег переважно гірський, мало порізаний. Найзручніші для судноплавання бухти знаходяться в його північній частині. Природні гавані розташовані також на південному березі. Західний берег переважно рівнинний, сильно розчленований; тут судноплавання ускладнюється впливом сильних приливно-відливних течій. Уздовж південного та західного узбережжя розташовані острови (Коджедо, Чеджудо, Чиндо та ін.).

Ґрунти
Ґрунти, в основному, бурі лісові і гірські бурі лісові. На півночі країни розвинуті гірські підзолисті і сірі лісові ґрунти, на півдні - червоно-бурі лісові. У районах з вологим субтропічним кліматом на півдні півострова - червоноземи і жовтоземи. На низовинах та в долинах річок поширені плодородні алювіальні ґрунти, які широко застосовуються у землеробстві.

Внутрішні води
Південна Корея має густу річкову мережу, проте ріки, особливо ті, які впадають в Східне море, невеличкі, гірські, дощового або сніго-дощового живлення. На півдні країни протікає велика річка Нактонган, що впадає в Корейську протоку. Ці ріки використовуються для зрошення, судноплавання (в низинах) та отримання електроенергії; на них створені водосховища.

Рослинність багата і різноманітна; тут ростуть представники флори Сибіру, Північно-східного і Східного Китаю та Японії. Приблизно 3/4 поверхні зайняті лісами і чагарниками. Нижній пояс гір вкритий широколистними лісами з дуба, ясена, каштана, вище поширені хвойно-широколистні ліси з ділянками ялини, сосни, корейського кедру. Листяні широколистні ліси змінюються на півдні країни субтропічними вічнозеленими, а вище 900 м - змішаними лісами з корейським кедром. Загалом ліси займають близько 20 відсотків території країни (береза, дуб, бук, сосна, ялина). У прибережних районах розташовані багаті луки, а на дюнах ростуть верес і сосни.

Тваринний світ
З крупних ссавців зустрічаються тигр, леопард, чорний гімалайський і бурий уссурійський ведмеді, рись, плямистий олень, зубр і кабарга. З птахів - фазани, чорні крякви, качки-мандаринки та інші. З риб, які водяться в річках і прибережних водах морів, 75 видів мають промислове значення (мінтай, скумбрія, тунець, оселедець тощо). Об'єктом промислу є також краби, креветки, морські їжаки, моллюски, трепанги.

Населення Південної Кореї станом на 2001 рік становило 47,7 млн. осіб. Густота населення - 479,5 особи на 1 кв. км.
У 60-х роках ХХ століття швидке зростання населення становило серйозну соціальну проблему для Республіки Корея, що змусило владу проводити кампанію з обмеження народжуваності, хоча й не таку активну як у сучасному Китаї. Крім того, збільшенню темпів росту населення сприяло підвищення рівня життя населення та рівня освіти.
У нинішній час зростання кількості населення відбувається, в основному, за рахунок збільшення тривалості життя і зниження рівня смертності.







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 216. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

Почему важны муниципальные выборы? Туристическая фирма оставляет за собой право, в случае причин непреодолимого характера, вносить некоторые изменения в программу тура без уменьшения общего объема и качества услуг, в том числе предоставлять замену отеля на равнозначный...

Понятие о синдроме нарушения бронхиальной проходимости и его клинические проявления Синдром нарушения бронхиальной проходимости (бронхообструктивный синдром) – это патологическое состояние...

Опухоли яичников в детском и подростковом возрасте Опухоли яичников занимают первое место в структуре опухолей половой системы у девочек и встречаются в возрасте 10 – 16 лет и в период полового созревания...

Способы тактических действий при проведении специальных операций Специальные операции проводятся с применением следующих основных тактических способов действий: охрана...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия