Розрізняють натурний (лабораторний, польовий) і уявний (модельний) експерименти. Кожний з них має позитивні і негативні сторони.

{Більшість натурних соціологічних експериментів здійснюється на малих групах і має багато спільного з соціально-психологічними експериментами. Уявні соціологічні експерименти розповсюджені досить широко. Практично вони присутні в кожному соціологічному дослідженні, де є методи статистичного аналізу. Уявні експерименти є основними при моделюванні соціальних процесів на ЕОМ. В цьому випадку експеримент характеризується двома групами елементів: формалізованим і неформалізованими параметрами. Формалізовані параметри представлені системою мови машини, а неформалізовані параметри — це концепції, ціннісні орієнтації людини. Вони взаємодіють з формальною стороною в діалоговому режимі}.

За специфікою поставленого завдання експерименти поділяються на:

• науково-дослідні, в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові відомості наукового знання;

Практичні, які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах.

За характером логічної структури доказу гіпотези розрізняють експерименти:

• паралельні, в яких існують як експериментальна, так і контрольна група, і в яких доказ здійснюється на порівнянні стану двох об'єктів (експериментного і контрольного) в один і той же час. Прикладом такого експерименту можуть бути досліди професора Е. Мейо (1924 — 1936 рр.);

Послідовні, в яких контрольна група, як самостійно існуючий, поруч розташований з експериментальною групою об'єкт, відсутня. В цьому випадку одна й та ж експериментальна група виступає як контрольна, до введення імпульсу, і як експериментальна - після того, як імпульс здійснив передбачену дію.

{Для виявлення ефективності експерименту доцільні його багаторазові проведення, в ході яких відпрацьовується чистота експерименту і перевіряються основні варіанти розв'язання однієї соціальної проблеми. У свій час Джон Стюарт Мілль не вважав можливим здійснення експерименту в суспільних науках. Сьогодні ми бачимо, що соціальний експеримент — це світова практика. Його основною метою є одержання нового, по можливості більш точного знання про соціальну реальність. Зміна соціальної дійсності здійснюється тут опосередковано, головним чином через розвиток теорії або через підтвердження істинності окремих її положень в даних специфічних умовах}.

3. Етапи соціологічного дослідження.

Соціологічне дослідження має ряд етапів свого здійснення, які різняться один від одного характером і змістом, формами і процедурами дослідницької діяльності. Етапи дослідження, як правило, відображаються в програмі дослідження і робочому плані.

Підготовчий етап складається з уточнення теми дослідження, осмислення мсти і завдань, розробки теоретичної концепції, програми дослідження, встановлення вибірки, розроблення і тиражування методичних документів для збору інформації, визначення інструментарію дослідження, формування групи дослідників, складання графіків роботи, плану, визначення засобів, строків, способів обробки соціологічних даних і т. д.

Етап збору первинної соціологічної інформації (або польовий етап). Це зібрані в різній формі неузагальнені відомості — записи дослідника, виписки з документів, окремі відповіді опитуваних осіб і т. д.

Етап підготовки і обробки інформації. Як правило, зібрана на польовому етапі інформація підлягає перевірці й упорядкуванню, особливо з точки зору точності, повноти і якості заповнення методичних документів, відповідності вибірки розрахованим параметрам. На цьому етапі математики — програмісти готують одержану інформацію до обробки на ЕОМ, складають програми обробки, здійснюється обробка на ЕОМ. Якщо збір інформації проходив на невеликому масиві і з використанням незначного за обсягом інструментарію, то обробка інформації здійснюється механічно.

Аналіз інформації і підготовка підсумкових документів (або заключний етап). Методологією аналізу слугує програма дослідження, яка була складена на підготовчому етапі. В ході аналізу робляться висновки відносно сформульованих гіпотез, виявляються соціальні зв'язки, тенденції, протиріччя, нові соціальні проблеми, здійснюється підготовка наукового звіту за підсумками дослідження, формулюються висновки і рекомендації щодо розв'язання проблеми, вивченню якій й було присвячено дослідження.

Зазначимо, що в методологічній літературі кількість етапів різна. Так, відомий російський соціолог А. Г. Здравомислов вважає, що в будь-якому дослідженні можна виділити п'ять етапів: І. Складання програми дослідження. 2. Здійснення вибірки. 3. Розробка методики дослідження. 4. Збирання матеріалу. 5. Аналіз матеріалу і його узагальнення.

А соціологи із Німеччини виділяють три етапи дослідження: І. Підготовка й організація дослідження. 2. Проведення дослідження. 3. Опрацювання та узагальнення емпіричних даних. Розробка рекомендацій.

У результаті проведеного дослідження соціологи можуть запропонувати також низку методичних розробок (вказівок чи заходів), метою яких є пошук шляхів цілеспрямованого вдосконалення соціальних організацій, сприяння позитивним соціологічним змінам, оптимізація соціальної структури соціальних спільнот.

На підставі матеріалів соціологічного дослідження можуть розроблятися соціальні проекти — конкретні пропозиції щодо застосування нових форм організації, управління тощо.Методичні матеріали й соціальні проекти подаються у вигляді соціальних технологій.

Завершується соціологічне дослідження складанням пояснювальної записки і звіту за результатами дослідження. До звіту оформляються додатки. У додатках уміщують таблиці, дані яких ілюструють положення всіх розділів звіту. Тут також подають основні методичні матеріали, за якими велося дослідження.

4. Загальна процедура дослідження містить такі види робіт: розробка програми і робочого плану дослідження; підбір, підготовка та інструктаж виконавців; розробка та розмноження інструментарію; збирання первинної соціологічної інформації (анкетування, інтерв’ю тощо); опрацювання матеріалів дослідження (статис­тичне й математичне); аналіз результатів дослідження та розробка рекомендацій.

А) П рограма досліджень.

Саме з неї, а не із складання питальника (анкети) починається підготовка соціологічного дослідження. Під програмою соціологічного дослідження розуміють документ, що вміщує методологічні та процедурні передумови наукового пошуку. В ній викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації. Розробка програми — обов'язкова умова соціологічного дослідження.

У програмі соціологічного дослідження реалізується зв'язок між:

• соціологічними методами; • загально-соціологічною теорією та соціальними фактами, що вивчаються; • суб'єктом та об'єктом соціологічного пізнання; • структурними елементами, що складають програму; • дослідницькими групами та окремими виконавцями, що взаємодіють в процесі вивчення об'єкту; • дослідниками та практичними працівниками, що відпрацьовують рекомендації соціологів.

Програма соціологічного дослідження — це документ, що розкриває досліджувану (проблемну) ситуацію і процедуру її вивчення, в якому всебічно обґрунтовуються методологічні підходи й методичні заходи соціологічного дослідження. Програма містить відповідно дві частини — методологічну й методичну (процедурну). Першу присвячено предмету дослідження, другу — його методам. У програмі соціологічного дослідження детально розглядаються методи опрацювання й аналізу зібраної інформації.

Таблиця

КЛАСИФІКАЦІЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ
ЗБИРАННЯ ПЕРВИННОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Метод	Аналіз документів	Спостере- ження	Опитування	Соціальний експеримент	Аналіз результатів трудової діяльності
Об’єкт	Документи	Процеси, явища, факти відносин, взаємозв’яз­ків, взаємодій	Респон- денти	Форми і методи розв’я­зання соціальних проблем	Деталі, готова продукція, креслення, статистичні та бухгалтерські показники тощо
Пред­мет	Соціальні факти, зафіксовані документально	Факти реальної поведінки	Факти свідомості — думки, мотиви, інтереси, почуття	Соціальні фактори, цілеспрямовано змінювані у процесі до­слідження	Результати діяльності
Спосіб	Традицій­ний — якіс­ний, формалізова- ний — кіль­кісний	Включене — невключене, вільне — стандартизо­ване, систематичне — епізодичне, польове — лабораторне, контрольоване — неконтрольоване	Анкету- вання, інтерв’ю, соціометрія, експертиза, тести	Натураль­ний — уяв­ний, лабо­раторний — польовий	Професіо­нально-якісна оцінка

Розробка методологічної частини програми передбачає вибір теми й обґрунтування проблеми, формулювання мети і завдань дослідження, теоретичний аналіз проблеми, висування гіпотез дослідження. Під час розробки методичної частини визначається тип вибірки, техніка збору даних, спосіб обробки матеріалу, складається робочий план дослідження.

Після схематичного визначення вибіркової сукупності конкретизують об’єкти вивчення, з’ясовують методи збирання інформації, інструментарій.

Безпосереднім приводом для проведення соціологічного дослідження є наявність проблеми, реальної проблемної ситуації.

Проблема (від грец. πρóβλημα — задача, утруднення) — все те, що потребує вивчення і розв’язання. У найпростішому розумінні — це питання, на яке треба відповісти, але знань для відповіді бракує. Для цього і проводяться дослідження. Проблема тим відрізняється від завдання, що для розв’язання останнього знання є, слід їх тільки використати, щоб відповісти на поставлене питання. Але якщо з’являється проблема, то знання потрібно знайти, здобути.

{Проблеми неоднакові за своїми масштабами. Одні зачіпають інтереси лише окремої групи, інші — цілого регіону, треті — суспільства загалом.Уважається, що в основі проблеми лежать якісь суперечності чи то між фактами, чи між фактами і способами пояснення, чи між потребами та можливостями їх задоволення в соціальній ситуації, що склалася}.

Соціальна ситуація — це сукупність соціальних чинників, що впливають на почуття, уявлення і поведінку індивіда чи групи в системі взаємодії в певний період часу.

Проблемна ситуація — це усвідомлення суперечності в розвитку соціального процесу, необхідності здійснення певних теоретичних чи практичних дій. Наприклад, на підприємстві створено всі умови для ефективної трудової діяльності, а виробничі завдання постійно не виконуються, допускається брак, порушується трудова дисципліна тощо, і адміністрація не знає, які заходи потрібно запровадити для виправлення ситуації.

З метою збирання інформації для розробки дійових методів розв’я­зання проблемної ситуації, що склалася, і проводиться соціологічне дослідження. Однак, якщо способи розв’язання тієї чи тієї проблемної ситуації відомі, існують відповідний досвід чи соціальні технології на інших підприємствах, то проводити соціологічні дослідження, ясна річ, недоцільно. Програма дослідження має чітко окреслити всі суперечності, тобто сформулювати проблему, на розв’язання якої орієнтується дослідження. Формулювання проблеми має більш-менш точно відбити суперечності, для вирішення яких треба прийняти відповідні управлінські постанови, зміст якої і допомагає охарактеризувати соціологічне дослідження.

{Соціальні проблеми в цілому трактуються соціологами як хвороби суспільства. Це девіантність поведінки, корумпованість, дефіцит патріотизму, деградація особистості, десоціалізація молоді, безробіття, бідність, депопуляція тощо. Розв’язання цих проблем сприяє суспільному оздоровленню}.

Після формулювання й обґрунтування актуальності проблеми з’ясовують, на який результат орієнтовано дослідження і в які способи його досягатимуть, тобто визначають мету та завданнядослідження. Для цього вивчають спеціальну літературу, дані наукових досліджень, нагромаджений досвід, документацію з досліджуваної теми, проводять експертне опитування, спостереження тощо.

Мета дослідження — це очікуваний кінцевий підсумок, що визначає загальну спрямованість дослідження. Загальна мета соціологічного дослідження — одержання інформації для розробки рекомендацій, підготовки і прийняття управлінських рішень, здат­них підвищити життєздатність соціальної організації (удосконалити стиль поведінки її членів, сприяти подоланню соціальної апатії, оптимізувати соціальну адаптацію молоді тощо).

Отже, соціологічне дослідження орієнтоване на виявлення резервів посилення дієвості соціального управління в різних сферах суспільства.

Мета дослідження розкривається в його завданнях. Завдання — це запитання, на які мають бути одержані відповіді, щоб реалізувати мету дослідження. Інакше кажучи, завдання — це способи досягнення мети. Так, для досягнення мети дослідження ставлення працівників до професійних обов’язків необхідно вивчити такі конкретні питання:

· рівень дисципліни праці та мотиви невиконання своїх професійних обов’язків;

· соціальний портрет порушників професійних норм;

· громадську думку працівників про дієвість методів, що використовуються для підвищення ефективності трудової діяльності;

· кореляцію освіти з професійністю та мірою її використання.

У завданнях потрібно вказати, які показники необхідно зібрати та в який спосіб їх можна визначити (наприклад, мотивація ставлення до своїх професійних обов’язків вивчатиметься опитуванням).

{Отже, формулювання завдань дослідження дає змогу впорядкувати процес наукового пошуку, систематизувати процес дослідження, підвищити його ефективність. Програма соціологічного дослідження повністю підпорядковується його меті та завданням, що надає дослідженню чітко вираженого характеру}.

Відповідно до мети й завдання встановлюють об’єкт і предмет дослідження, а також одиниці обстеження.

Об’єкт дослідження — це певна соціальна дійсність, соціальний процес або соціальні умови, що містять суперечності і породжують проблемну ситуацію, на яку спрямовано процес пізнання. Наприклад, у соціології праці об’єктом дослідження є соціальні явища, процеси сфери трудової діяльності та умови, за яких вони відбуваються.

Предмет соціологічного дослідження — це властивості чи відносини об’єкта, які найбільш рельєфно віддзеркалюють приховані в ньому суперечності, проблему, що досліджується. Отже, у предметі відбивається взаємозв’язок проблеми й об’єкта дослідження.

Той самий об’єкт може містити кілька різних предметів дослідження, зміст кожного з них залежатиме від того, який саме бік об’єкта він відображає, з якою метою і для рорзв’язання якої проблеми його вибрано. Предмет визначає межі вивчення об’єкта в даному конкретному дослідженні.

Об’єкт і предмет соціологічного дослідження можуть збігатися, якщо реципієнт ставить перед собою завдання пізнати всю сукупність закономірностей функціонування й розвитку соціального об’єкта. Якщо ж дослідник обмежується вивченням окремих характеристик об’єкта, то предметом дослідження стають ті сторони об’єкта, які містять ці характеристики.

У процесі попереднього аналізу об’єкта й виокремлення найзначущих з погляду розв’язання проблеми факторів формулюють робочі гіпотези.

Гіпотеза (від грец. úπóυεσις — припущення) — обґрунтоване припущення щодо пояснення будь-яких фактів, явищ, процесів, причин, чинників та тенденцій їх розвитку, яке потребує емпіричного підтвердження чи спростування.

{Розробка гіпотез — центральний момент соціологічного дослідження. Гіпотези можуть бути науковими, тобто ґрунтуватися на відомих теоріях, або такими, що ґрунтуються на повсякденному життєвому досвіді і відіграють роль своєрідної підказки для формулювання справді наукових гіпотез. Гіпотетично означені показники емпірично інтерпретуються, тобто переводяться в адекватні запитання анкети, опитувального листка тощо}.

Гіпотези дослідження. Базою наукових узагальнень є факти, які соціолог може одержати в результати соціологічного дослідження. Розвиток наукових знань свідчить, що одного лише опису того чи іншого об'єкта недостатньо для отримання достовірних даних і формулювання теоретичних висновків. Потрібне ширше бачення його у перспективі, а то і наукове передбачення, прогноз на майбутнє. Першою сходинкою до такого прогнозу є гіпотеза, яка висувається у будь-якій науці. Гіпотеза в соціологічному дослідженні — це науково обґрунтована уява про структуру соціальних об'єктів, характер елементів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, про механізм їх функціонування і розвитку. Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта. Вона повинна відповідати ряду вимог:

По-перше, узгоджуватися з новими теоріями, істинність яких підтверджена соціальною практикою.

По-друге, важливою вимогою є відповідність гіпотези існуючим і перевіреним фактам. Іноді останні вступають у суперечність з висунутою гіпотезою, що є сигналом щодо її переосмислення і висунення нової гіпотези.

По-третє, гіпотеза має формулюватися так, щоб її можна було легко перевірити у процесі соціологічного дослідження. Перевіряється вона за допомогою спеціально розробленої методики, якою соціолог повинен вміло користуватися. Гіпотези відображують досліджуваний об'єкт у цілому, його структуру і механізм функціонування, які недоступні прямому спостереженню. Таку загальну гіпотезу отримують при попередньому аналізі досліджуваного об'єкта.

По-четверте, гіпотеза повинна піддаватися логічному аналізу, який встановлює її несуперечливість. До операцій, що встановлюють несуперечливість гіпотези, належать не тільки логічні правила, а й операційні визначення. Останні дозволяють соціологу позбутися довільного тлумачення термінів висунутої ним гіпотези.

{В окремих випадках одна й та ж наукова гіпотеза підтверджується одними фактами і заперечується іншими. Тому факти потрібно правильно й однозначно пояснювати. Лише за цієї умови вони можуть бути засобом перевірки гіпотези. Використання фактів з метою перевірки адекватності гіпотези передбачає активну розумову діяльність і не зводиться до пасивного спостереження, простого сприйняття чуттєво даного. Якщо виведені з гіпотези висновки підтверджуються результатами дослідження і самою соціальною практикою, це свідчить про істинність запропонованої гіпотези, в противному разі гіпотеза заперечується як неправильна. Для підвищення підтверджуваності гіпотези рекомендується керуватися таким правилом: висувати кілька взаємопов'язаних гіпотез. Хоча таким шляхом не вирішується проблема істинності гіпотези, проте підвищується ймовірність її обґрунтування}.

За своїм змістом про уяву щодо досліджуваного об'єкта розрізняють описові і пояснювальні гіпотези. Описові гіпотези - це уявлення про структурні і функціональні зв'язки досліджуваного об'єкта. Вони можуть стосуватися і класифікації характеристик соціального об'єкта. Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно-наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і вимагають експериментальної перевірки.

Логічний аналіз основних понять (їх інтерпретація і операціоналізація). При розробці програми важливо виділити основні поняття. Вони займають ведуче місце у визначенні предмета дослідження. Логічний аналіз понять вимагає глибокого і точного пояснення їх змісту і структури. Потім визначається співвідношення елементів, властивостей соціального явища, що досліджується. Аналіз цих елементів і властивостей дає досліднику реальну уяву про стан (статику, динаміку) соціологічного явища, що досліджується. Наприклад, необхідно вивчити соціальну активність студентів (вузу, міста, регіону і т. д.). Логічний аналіз категорії "соціальна активність" вимагає виділити більш дрібні поняття, які є її складовими. До них відноситься активність навчальна, політична, культурна і т. д. Ще більше деталізуючи, розшифровуючи ці поняття, ми підходимо до визначення сутності окремих елементів дослідження. Дані поняття все більше наближаються до показників, які можна "закладати" в анкету у вигляді конкретних запитань.

{Як правило, розчленування абстрактного поняття, що фігурує в дослідженні, здійснюється поетапно. Спочатку здійснюємо інтерпретацію, тобто розкриваємо зміст основного поняття, враховуючи різні варіанти його теоретичного трактування в різних наукових джерелах. Потім з основного поняття, як вже вказувалось, вичленуємо більш часткові поняття, які входять в нього і мають менший рівень абстрактності. Наступний етап — операціоналізація понять, тобто подальше членування і деталізація понять до рівня однозначно розуміючих термінів, знаходження їх аналогів в реальному житті (іншими словами, емпіричних індикаторів)}.

В аналітичному дослідженні здійснюється два види операціоналізації (в описовому — лише структурна): структурна і факторна. Структурна операціоналізація — це розчленування основного поняття на складові елементи — головні ознаки предмета дослідження, факторна — це вияв і аналіз уявлених причин, які визначають характер явища, що вивчається.

Процедурна частина програми включає методику та техніку дослідження, тобто опис прийомів збору, обробки та аналізу соціологічної інформації.

{Особливість соціологічних досліджень полягає в тому, що більшість висновків в них засновано на інформації, отриманій в результаті вибіркового обстеження. Це є можливим лише при дотриманні вимог репрезентативності. В програмі ці питання вирішуються шляхом визначення обсягу та характеру вибірки. Співвідношення вибіркової сукупності, яка є своєрідною моделлю об'єкта, з самим об'єктом (генеральною сукупністю) визначається в програмі з допомогою дослідно-статистичних та математично-статистичних методів}.

Залежно від специфіки об'єкта, а також характер інформації, яка вже є про об'єкт, що досліджується, відбувається вибір методів збору соціологічної інформації — спостереження, анкетування, інтерв'ювання і т. п. І на цій основі розробляється інструментарій дослідження (анкети, опитувальні аркуші, картки спостереження та ін.). В програмі відзначаються також методи обробки та аналізу отриманої інформації, що передбачає визначення, яким чином це буде здійснюватися, з використанням яких пакетів прикладних програм для ЕОМ.

Поряд з програмою складається ще й робочий план дослідження. В ньому визначаються основні етапи і підетапи всієї роботи, характеризується розстановка виконавців (з врахуванням того, в якій послідовності процедура передбачає застосування тих або інших методик), здійснюється ув'язка в часі різних дій, які здійснюються членами дослідницької групи і визначається елементарний сітковий графік руху всієї роботи. У робочому плані зазначають ка­лендарні строки проведення конкретних видів робіт, матеріальні та трудові затрати. Робочий план перетворюється, по суті, у важливий, як і програма, документ дослідження. Завершення розробки плану дослідження є формальною підставою для початку робіт безпосередньо на об’єкті дослідження, тобто початку другого етапу дослідження — підготовчо-організаційного.

Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації — "це вид звітності про хід і результати соціологічних досліджень, який (якщо дослідження було замовленим) передається замовнику дослідження. В практичній діяльності соціологи використовують такі підсумкові документи соціологічного дослідження:, інформаційну записку, аналітичну записку, звіт про науково — дослідну роботу.

У поданій таблиці верхня графа показує назву документу. Середня – його структуру, а нижня – вимоги джо нього, його особливості в порівнянні з іншими документами.

Програма дослідження	Робочий план дослідження	Інформація	Інформаційна записка	Аналітична записка	Звіт про науково-дослідну роботу
1. методологічна – присвячена предмету дослідження. 2. методична (процедурна) – присвячена методам дослідження.	Перший розділ передбачає порядок підготовки обговорення, затвердження програми та інструментарія соціологічного дослідження. В ньому передбачено питання формування і підготовки групи збору первинної інформації (анкетерів, інтерв'юерів). В розділі фіксується питання проведення пілотажного дослідження, яке засвідчить, як "працює" інструментарій. При виявленні помилок, неточностей, при підготовці документів оперативно вносяться корективи і тільки після того, як документи для роботи повністю готові, їх тиражують. Другий розділ, по суті, відповідає на питання: що треба зробити, де і коли, в які терміни, тобто торкається організаційно-методичних видів роботи. В ньому передбачено попереднє повідомлення респондентам про мету, завдання і практичне значення дослідження. Тут же планується день роздачі і заповнення анкет, бланків інтерв'ю під керівництвом анкетера. Третій розділ присвячується, як правило, плануванню операцій, пов'язаних з підготовкою зібраної в "полі" інформації до обробки на ЕОМ. Планом передбачається визначення групи спеціалістів, яка буде виконувати всю цю роботу (вибракування анкет, кодування відкритих запитань і т. д.). Четвертий розділ — це всі види робіт, пов’язані з аналізом результатів обробки. Одержавши зведені таблиці цифр, процентів (табулеграми), дослідники готують попередній підсумковий документ, роблять узагальнюючі висновки, формулюють практичні рекомендації.	• короткий виклад проблемної ситуації, яка виявилась в даному дослідженні; • перелік цілей і завдань дослідження; • опис соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності; • розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв'ю, результати аналізу документів і спостережень у відсотковому викладі. Число розділів у звіті зазвичай відповідає числу гіпотез, сформованих в програмі дослідження.	короткий виклад проблемної ситуації, яка виявилась в даному дослідженні; • перелік цілей і завдань дослідження; • опис соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності; • розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв'ю, результати аналізу документів і спостережень у відсотковому викладі. Число розділів у звіті зазвичай відповідає числу гіпотез, сформованих в програмі дослідження.	1) вступ обґрунтовується необхідність проведення дослідження, вказуються причини використання тих чи інших методів збору, обробки і аналізу інформації, описуються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, доводиться репрезентативність вибірки, дається характеристика проблемної ситуації; 2) основна частина включає аналіз зібраної інформації (здійснюється групування і співставлення результатів досліджень). Увесь цифровий матеріал інтерпретується і аналізується, наводяться таблиці, графіки, діаграми тощо, виводяться закономірності функціонування тих чи інших соціальних процесів і явищ; 3) заключення - подаються основні висновки дослідження і обґрунтовується шлях розв'язання соціальних проблем..	титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, заключення, список використаної літератури, додатки.
	має оперативний характер. Він визначає послідовність проведення дослідження, його процедур. закладаються основні організаційні (процедурні) заходи, які треба здійснити при дослідженні.	зміст результатів дослідження подається без їх інтерпретації.	містить ті ж підрозділи, що інформація, а в підрозділах, подаються результати досліджень, підсумкові дані коментуються, тобто описуються, цифровий матеріал може групуватися і співставлятися. В заключенні даються висновки з позначенням тенденції, що виявилися.	може завершити важливий етап дослідження або виступати основним підсумковим документом невеликої науково-дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом	чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.

Запитання для самоконтролю

1. Чим відрізняється методологія та методика соціологічного дослідження?

2. Що таке техніка соціологічного дослідження?

3. Що таке інструментарій соціологічного дослідження? Що не являється інструментарієм соціологічного дослідження?

4. Які є види соціологічного дослідження? Від яких факторів дослідження залежить вибір його виду?

5. Які є методи соціологічних досліджень? За якими критеріями вони розділяються?

6. Скільки і які етапи налічує соціологічне дослідження?

7. Які документи входять у структуру звітності з соціологічного дослідження?

8. Які обов’язкові методологічні та методичні пункти повинні містити звітні документи соціологічного дослідження?

9. Що таке гіпотеза соціологічного дослідження? Які вимоги до гіпотез соціологічного дослідження?

10. На які види поділяються гіпотези соціологічного дослідження?

 

 

Рекомендована література до змісту лекції 3.

Основна

1. Бабосов Е.М. Прикладная социология: Учеб. пособие для студентов вузов. 2-е изд., стер. Минск: ТетраСистемс, 2001.

2. Багиев Г.Л., Аренков И.А. Основы маркетинговых исследований: Учеб. пособие. СПб., 1996.

3. Батыгин Г. С. Лекции по методологии социологических исследова­ний. М.: Аспект Пресс, 1996.

4. Буданцев Ю.П. Программа и этапы эмпирического социологичес­кого исследования // Социология: Учеб. пособие. М.: Знание, 1995.

5. Осипов Г.В. (Ред.) Рабочая книга социолога. 3-е изд. М., 2003.

6. Силласте Г. Методика и техника социологических исследований в сфере экономики и финансов. М., 1998.

7. Социальная статистика: Учеб. / Под ред. чл.-кор. РАН И.И. Елисе­евой. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Финансы и статистика, 2001.

8. Справочник по прикладной статистике: В 2 т. / Под ред. Э. Ллойда, У. Лидермана, Ю. Н. Тюрина. М.: Финансы и статистика, 1989,1990.

9. Степанов А. С. Метод контент-анализ и производные принципы в исследовании актуальных проблем современного общества. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995.

10. Татарова Г.Г. Методология анализа данных в социологии. 2-е изд., испр. М.: NOTA BENE, 1999.

11. Татарова Г.Г. От постулатов эмпирической социологии к методо­логии анализа данных // Социология: 4М. 1999. № 11. С. 51-71.

12. Токарев Б.Е. Методы сбора и использования маркетинговой инфор­мации. М., 2001.

13. Толстова Ю.Н., Масленников Е.В. Качественная и количественная социология: взгляд сквозь призму понимания эмпирического иссле­дования как измерения // Социологические исследования. 2000. № 10. С. 101-109.

14. Экспертные оценки в социологических исследованиях. Киев, 1990.

15. Шапенко В.Н. Программа социологического исследования: Учебно-метод. пособие. М., 1987.

Додаткова

1. Айвазян С.А., Мхитарян B.C. Прикладная статистика в задачах и уп­ражнениях: Учеб. для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

2. Биографический метод в социологии: История, методология, прак­тика. М.: ИС РАН, 1994.

3. Беляевский И. К. Маркетинговые исследования. М., 2001.

4. Богомолова Н.Н., Стефаненко Т.Г. Контент-анализ: спецпрактикум по социальной психологии. М., 1992.

5. Бутенко И.А. Организация прикладного социологического исследо­вания. М.: Тривола, 1998.

6. Герчикова И.Н. Методика проведения маркетингового исследования // Маркетинг. 1995. № 2-3.

7. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических ис­следований: Учеб. пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988.

8. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. 2-е изд. М.: Финпресс, 2000.

9. Девятко И.Ф. Диагностическая процедура в социологии. Очерк ис­тории и теории. М.: Наука, 1993.

10. Девятко И.Ф. Модели объяснения и логика социологического ис­следования. М.: ИС РАН, 1996.

11. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования. Екатерин­бург, 1998.

12. Дмитриева Е. Фокус-группы в маркетинге и социологии. М., 1998.

13. Дудина В.И. Социологический метод: от классической к постнеклас-сической точке зрения // Журнал социологии и социальной антро­пологии. 1999. Т. 11. №3.

14. Забродин В.Ю. Социологический консалтинг. СПб., 1999.

15. Зайкина Н.А., Кулькова Н.А. Как провести социологическое марке­тинговое исследование: Учеб. пособие. М., 1995.

16. Замбржицкая А.К. Эмпирическая апробация вопросника в маркетин­говом исследовании // Социологические исследования. 1999. № 11. С. 115-116.

17. Иванова Т. В. Retail Audit — исследование «после» // Маркетинг и маркетинговые исследования в России. 2000. № 2.

18. Карпова И.П. Основные методы сбора информации в маркетинго­вых исследованиях: В 2 ч. Новосибирск, 1999.

19. Логика социологического исследования / Отв. ред. Г.В. Осипов. М.: Наука, 1987.

20. Маслова С. Фокус-группы как предмет спроса на рынке услуг // Практический маркетинг. 2001. № 10.

21. Моделирование социальных процессов: Учеб. пособие / Н.П. Ти­хомиров, В.Я. Райцин, Ю.Н. Гаврилец, Ю.Д. Спиридонов. М.: РЭА им. Г.В. Плеханова, 1993.

22. Татарова Г.Г. Типологический анализ в социологии. М.: Наука, 1993.

23. Толстова Ю.Н. Логика математического анализа социологических данных. М.: Наука, 1991.

24. 366. Толстова Ю.Н. Методы измерения в социологии. М., 1998.

25. Толстова Ю.Н. Обобщенный подход к определению понятия соци­ологического измерения // Методология и методы социологических исследований / Науч. ред. О.М. Маслова. М.: ИС РАН, 1996.

26. Тюрин Ю., Макаров А. Статистический анализ данных на компью­тере. М.: ИНФРА-М, 1998.

27. Фомичева И.Д. Методика конкретных социологических исследова­ний и печать. М.: МГУ, 1980.

28. Цыба В. Т. Математико-статистические основы социологических ис­следований. М.: Финансы и статистика, 1981.

29. Чурилов Н.Н. Проектирование выборочного исследования. Киев, 1996.

30. Ядов В.А. Стратегия и методы качественного анализа // Социоло­гия: 4М. 1991. № 1.С. 14-31.

31. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности. М.: Добросвет, 1998.

32. Яковенко Ю.И., Паниотто В.И. Почтовый опрос в социологическом исследовании. Киев, 1988.

33. Якубович В.В. Качественные методы или качество результатов? // Социология: 4М. 1995. № 5-6. С. 16-Яхил Н. Социология и социальная практика. М., 1985.

Першоджерела

1. Бунге М. Существуют ли операциональные определения? // Вопро­сы философии. 1966. № 1.

2. Бурдье П. Общественное мнение не существует // Социология по­литики. М.: Социологос, 1993. С. 159-178.

3. Джессен Р. Методы статистических обследований: Пер. с англ. / Под ред. и с предисл. Е.М. Четыркина. М.: Финансы и статистика, 1985.

4. Дрейпер Н., Смит Г. Прикладной регрессионный анализ. М.: Ста­тистика, 1973.

5. Дюран Б., Оделл П. Кластерный анализ. М.: Статистика, 1977.

6. Квинн В. Прикладная психология: Пер. с англ. М., 2000.

7. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. Киев: ПАН Лтд, 1994.

8. Кокрен У. Методы выборочного исследования: Пер. с англ. М., 1976.

9. Макхэм К. Управленческий консалтинг. М.: Дело и сервис, 1999.

10. Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология. Методы исследования: Пер. с англ. / Предисл. А.К. Соколова. М.: Весь мир, 1997.

11. Мертон Р.Л., Фиске М., Кендалп Р.З. Фокусированное интервью: Пер. с англ. М., 1991.

12. Метер К. Методология социологии // Международный журнал со­циальных наук. 1994. № 3.

13. Ньюман Л. Полевое исследование // Социологические исследования. 1999. №4. С. 110-121.

14. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук: Пер. с фр. М.: Про­гресс, 1972.

15. Сартр Ж.П. Проблемы метода: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1993.

<