Певний рівень розвитку культури з усталеною системою норм і цінностей, які лежать в основі соціальних зв’язків між людьми.Отже, ці суттєві ознаки і характеристики суспільства, що їх називають більшість українських і зарубіжних соціологів, дають змогу трактувати його насамперед як систему. Суспільство формується в міру здатності людей відокремитися від природи. Серед факторів, що сприяють саморозвитку суспільства виділимо: - трудову діяльність людей; - колективний характер людського життя, субстратом якого є культура; - пізнавальну діяльність людини. 3.Типологія суспільств. Суспільство постійно змінюється і розвивається. У межах тієї самої країни в різні історичні періоди утворюються неоднакові типи суспільств. Існує кілька типологій за відповідною визначальною ознакою. 1. спосіб здобування засобів до існування (суспільство первинних мисливців і збирачів, що проіснувало кількасот тисяч років - аграрне (традиційне) суспільство, з яким зв’язують зародження держави, класів, появу міст, писемності тощо - індустріальні та постіндустріальні суспільства.; 2. особливості соціокультурного середовища тощо (розвинуті – нерозвинуті; архаїчні - модерні, консервативне – ліберальне, прогресивне; суспільство розвитку – суспільство споживання); 3. специфіка законів регулювання та функціонування (тоталітарне - демократичне (різновид останнього – громадянське; відкрите - закрите); 4. розвиненість управління (прості, де немає керівників і підлеглих, бідних і багатих (такі первісні племена трапляються подекуди й нині та складні, де існують кілька рівнів управління і соціальних прошарків. Поштовхом до появи складних суспільств було зародження такого соціального інституту, як держава); 5. технологічні системоутворюючі фактори соціальної реальності (техноцентричне, біоцентричне). 6. склад населення (гомогенне – гетерогенне; ендогене - екзогенне) тощо. {За радянських часів науковою вважалася тільки типологія, запропонована в середині XIX ст. К. Марксом. Основою цієї типології є два критерії: спосіб виробництва і форма власності. Згідно з нею суспільства з різними культурою, політичним устроєм, способом і рівнем життя населення, але об’єднані цими двома ознаками, становлять одну суспільно-економічну формацію. За К. Марксом людство у своєму історичному розвитку пройшло такі формації: первісну; рабовласницьку; феодальну; капіталістичну. У майбутньому капіталістичну формацію мала замінити комуністична}. Сучасна соціологія використовує синтетичну модель типології, запропоновану Д. Беллом. Об’єднуючи всі існуючі типології, він поділив усесвітню історію на три стадії: q доіндустріальну; q індустріальну; q постіндустріальну. Характерними ознаками традиційного типу суспільства є аграрна спрямованість економіки, орієнтація на відтворення усталеного порядку, жорсткий соціальний контроль, високий рівень залежності від природно-географічних умов буття. Характерними ознаками індустріального суспільства є виробнича основа (машина), розвинута система комунікації і соціальної мобільності, розумне співвідношення свободи і інтересів індивіда з загальними соціокультурними нормами та цінностями. До основоположних принципів індустріального суспільства віднесемо: приватну власність як основу економічного зростання, особистої свободи і захисту соціального порядку; бізнес як рушійну силу соціального прогресу; плюралістичну демократію; деідеологізацію суспільного життя; корпоративізм як наднаціональну форму розвитку суспільства. Проте, незважаючи на значимі переваги другого суспільства над першим, індустріалізм сприяє формуванню таких негативних явищ суспільного життя, як стандартизація способу життя, встановлення тотального контролю над індивідом, індустріалізація розваг, дегуманізація культури. Постіндустріальне (комп‘ютерно-інформаційне) суспільство характеризує наявність гнучких інформаційних технологій, транснаціональних інститутів, антиципарної демократії, зростання значимості людини тощо. Сучасні суспільства є багатоваріантними складними системами, в яких кожен елемент відіграє свою роль і виконує певну функцію.
На думку багатьох фахівців постіндустріальні суспільства (в них переважає не промисловість, а інформатика і сфера обслуговування) прийшли на зміну індустріальним у найрозвинутіших країнах (США, Японія) ще в 70-ті рр. XX ст.
|
