A) Қоғамның өндіргіш күштерінің даму деңгейіне.

Його трактат «Думки про виховання» складається з окремих параграфів і відкривається розділом про фізичний розвиток та виховання дитини. Найголовніші з цих параграфів:

§ 1. У здоровому тілі здоровий дух — ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі.

§ 4. Мої подальші роздуми про здоров'я стосуються не того, що має робити лікар із хворою та слабкою дитиною, а того, що мають робити батьки, не звертаючись по допомогу до медицини, для збереження та зміцнення здоров'я власних дітей.

§ 5. Перше, про що слід турбуватися, — щоб діти ні взимку, ні влітку не вдягалися й не закутувалися надто тепло... Лише звичка загартовує тіло й робить його більш витривалим до холоду. З цього приводу скіфський філософ дав переконливу відповідь афінянину, який дивувався, як той може ходити голим у сніг і мороз. «А як ти можеш витримувати, — сказав скіф, — щоб твоє обличчя піддавалося впливу холодного зимового повітря?» — «Але моє обличчя звикло до цього», — відповів афінянин. «Уяви ж собі, що я весь — обличчя», — сказав скіф. Наше тіло буде витримувати все, до чого воно звикло.

§ 6. Говорячи про це, я мав на увазі хлопчика, оскільки головна мета моїх роздумів — виявлення належних методів виховання молодого джентльмена починаючи з дитячих років.

§ 7. Я радив би також щоденно обмивати хлопчику ноги холодною водою. Тільки розпочинайте це робити навесні, з теплішої води, щоб він поступово звикав до більш холодної, доки через кілька днів не перейдете до зовсім холодної, а далі вже дотримуйтеся цього і взимку, і влітку.

Усім відомі численні випадки, коли холодні купання роблять диво із хворими та слабкими людьми, повертаючи їм здоров'я і силу.

§ 13. Що стосується їжі, то вона має бути звичайною і простою.

§ 14. На сніданок і вечерю дуже корисно давати дітям молоко, молочний суп, кашу на воді, вівсянку... з дуже малою кількістю цукру, а ще краще — зовсім без нього.

§ 22. Постіль дитини має бути жорсткою. Жорстке ложе зміцнює тіло.

§ 35. Коли діти зростають, разом з ними зростають і їхні погані звички.

§ 40. Якщо ви хочете, щоб син, подорослішавши, вас слухався, то встановіть свій батьківський авторитет якомога раніше.

§ 47. Звичайний метод впливу через покарання та різку, що не потребує ні зусиль, ні часу, — цей єдиний метод підтримання дисципліни, широко визнаний і доступний розумінню батьків, є найменш придатним.

§ 50. Дитина підкоряється і прикидається слухняною, поки над нею висить страх різки, але щойно цей страх минув — і дитина, за відсутності спостережливого ока, може розраховувати на безкарність, вона дає ще більший простір власній природній схильності, яка таким чином лише стає в ній значно сильнішою і, як правило, виявляється зі ще більшою силою.

§ 52. Побої та всі інші види принизливих тілесних покарань не є вдалими засобами виховання дисципліни у дітей, яких ми хочемо зробити розумними, добрими й талановитими людьми. Рабська дисципліна створює і рабський характер.

З другого боку, потрібно старанно уникати заохочення дітей, нагороджуючи їх речами, які їм подобаються... або даруючи їм гроші.., привчаючи бачити в них своє щастя.

§ 64. Дозвольте звернути увагу на одну річ, яку я вважаю помилкою звичайного методу виховання: вона полягає в навантаженні дитячої пам'яті різноманітними правилами й приписами, котрі часто бувають недоступними розумінню дітей і завжди ними забуваються.

§ 65. Я знав батьків, які завалювали своїх дітей такою купою правил, що бідні малюки не могли запам'ятати й десятої їх частини, а тим паче — виконати.

§ 66. Природні обдаровання кожної дитини мають бути розвинуті до можливих меж, але спроба прищепити дитині щось поза цими межами буде лише безплідною працею або завжди викликатиме неприємне враження вимушеності й манірності.

§ 81. Довгі промови й філософські роздуми в кращому разі викликають у дітей здивування та збентеження, але нітрохи не навчають їх.

§ 82. Найпростіший, найлегший і разом з тим найефективніший спосіб виховання дітей і формування їхньої зовнішньої поведінки — показати наочним прикладом, як слід чинити і чого треба уникати.

Цей метод слід застосовувати не лише поки діти малі, а й у подальшому. Можливо, це найкращий метод, яким батько може користуватися стільки, скільки вважатиме за потрібне. Бо ніщо не западає так непомітно й так глибоко в душу людини, як приклад.

§ 89. Погані приклади, безперечно, діють сильніше хороших правил, тому батьки й вихователі мають оберігати своїх вихованців від впливу поганих прикладів, особливо — небезпечних.

§ 108. Любов до знань, допитливість у дітях потрібно так само турботливо заохочувати, як протилежні бажання стримувати й приглушувати. Навчання слід починати з пробудження інтересу до знань. Знання повинні мати практичний характер.

Джон Локк виступав проти схоластики, формалізму, зубріння і вважав, що дитину слід вчити розуміти, узагальнювати, доводити, мислити. § 110. Учіть дітей легко й вільно ділитися зі своїми друзями тим, що в них є, і переконайте їх на досвіді, що найщедріша людина завжди виявляється найбагатшою (до того ж користується визнанням і схваленням), і тоді вони швидко навчаться бути щедрими. Зробіть це предметом змагання між дітьми, щоб вони старалися перевершити один одного у щедрості.

Таких настанов наші діти ні від батьків, ні від вихователів та вчителів давно не чули. Навпаки, мати, виряджаючи сина до школи, дає йому сніданок чи яблуко і застерігає: «З'їж сам, ні з ким не ділися!».

§ 130. Усі ігри й розваги дітей мають бути спрямовані на розвиток у них хороших і корисних звичок.

§ 147. Навчати дітей читати й писати, засвоювати науки Дж. Локк визнавав необхідною, але не головною справою: «Впевнений, що ви вважатимете абсолютним дурнем того, хто добропорядну чи мудру людину не поставить набагато вище великого вченого».

Воля розуму дуже корисна як у ділових, так і в наукових заняттях, і той, хто набуде її, матиме велику перевагу легкості та швидкості в усіх обраних ним заняттях власного розуму.

 

Ян Коменський "Материнська школа"; - це класика світової педагогіки. В книзі педагог розкриває проблеми виховання дошкільнят, відносини між дітьми і батьками, вказує шляхи вирішення цих проблем. Ян Коменський пише, що " діти безцінний скарб..." і як щасливі ті, кому Бог дарував дітей, " для батьків, діти повинні бути миліше і дорожче, ніж золото і срібло, перли і дорогоцінні камені...", "... золото і срібло - речі, ненадійні і скоро проходять, а діти безсмертна спадщина ", " відбуваються... діти - з самої нашої сутності "і батьки " іноді за їх спасіння готові пожертвувати своїм власним життям ".

 

Великий педагог порівнює дітей з ангелами: "... у кого вдома є діти, той може бути впевнений, що в будинку присутні ангели; всякий, хто обіймає руками маленьких дітей, хай не сумнівається, що обіймає ангелів ".

" Золото, срібло, дорогоцінні камені не можуть навчити нас нічому, чого нас вчать інші творіння, а саме - божественної мудрості, доброти. А діти нам даються як дзеркало скромності, привітності, доброти, злагоди та інших християнських чеснот".

 

На думку Ян Коменського, батьки повинні докладати максимум старання для правильного виховання своїх творінь. "Людина - висока створення - має бути приведений до найвищим цілям і чеснот ". Батьки часто помиляються, бачачи виконання батьківського обов'язку в навчанні дітей: є, пити, ходити, говорити, прикрашатися,одягатись.

 

Коменський говорить, що про тіло, здоров'я треба дбати для того, щоб воно стало гідним вмістилищем для моральності, розвиненого розуму, і було освітлено блиском істинної мудрості.

 

У книзі "Материнська школа" він фактично ставить перед батьками завдання - різнобічне виховання дітей. На своєму життєвому шляху діти можуть стикатися " з різними випадковостями ", і батьки повинні вчити дітей " обережно і розумно керувати самим собою і всіма зовнішніми і внутрішніми своїми діями, що стосуються справжнього життя ". Призначення батьків - піклуватися про дітей, давати їм можливість купувати " витончені культурні навички і навчатися всьому, необхідному для життя...".

Ян Коменський виділяє мету виховання: віра і благочестя; добрі звичаї; знання мов і наук.

 

І все це в такому порядку, підкреслює він, а не навпаки. " У кого в своєму будинку діти віддаються трьом вправам, у того - рай, де сіються, зрошуються, зеленіють і цвітуть небесні рослини; у того - храм святого духу, в якому він створює і вдосконалює судини милосердя, знаряддя слави, щоб у них все більш і більш блищали промені мудрості і доброти; як щасливі в такому раю батьки! "

 

У своїй книзі педагог- новатор підкреслює необхідність навчання і виховання дітей на противагу теоріям, які говорять, що дитина повинна і може самостійно навчатися всьому.

Не можна нікому думати, каже він, що юнацтво саме по собі, без зусиль і праці, може бути виховане в благочесті, чесноти і в науках. Якщо дитина потребувала тому, щоб його навчили їсти, пити, бігати, розмовляти та ін, то яким чином йому без праці, саме по собі може "дістатися володіння вищими і більш віддаленими від зовнішніх почуттів якостями віри, чесноти, мудрості і знання "? Звичайно, це "абсолютно неможливо".

 

Песталоцці Йоганн Генріх (1746- 1827рр.) – видатний швейцарський педагог-демократ

Свій багатий педагогічний досвід Песталоцці теоретично узагальнив у творах “Лінгард і Гертруда“ (1781-1787), “Як Гертруда вчить своїх дітей“ (1801), “Лебедина пісня“ (1826) та ін. Освіту та виховання Песталоцці розглядав як основний засіб перебудови суспільства на розумних і справедливих началах. Він одним із перших серед педагогів звернувся до питання всенародної загальної освіти, оскільки головну причину бідувань простих людей вбачав у їх неуцтві та невмінні раціонально вести господарство. Спрямувавши свої зусилля на покращання життя селян, Песталоцці вважав, що виховання їх дітей повинно полягати у розвитку всебічної здатності до праці та “діяльної любові один до одного“.

Народну школу Песталоцці бачив, передусім, як трудову. Підготовку дітей до праці він мислив собі у тісному поєднанні з їх фізичним, моральним і розумовим розвитком..

Головним методологічним положенням у поглядах Песталоцці виступає його твердження, що моральні, розумові та фізичні сили людської природи (за його термінологією сили серця, розуму і руки) мають властивість до саморозвитку, до діяльності. Виховання ж покликане допомогти саморозвитку і спрямувати його у потрібному напрямку.

Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природовідповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого.

Метою виховання повинен бути різнобічний і гармонійний розвиток всіх природних сил та здібностей дитини.У пошуках загального методу виховання Песталоцці розробив теорію “елементарної освіти“, яка складає так званий метод Песталоцці. Спираючись на принцип природовідповідності, він виділив три найпростіші елементи, з яких повинно починатися будь-яке навчання: число (одиниця), форма (пряма лінія), слово (звук).

Песталоцці намагається здійснити навчання через розроблену ним систему спеціальних вправ. Процес навчання повинен будуватися на принципі послідовного і повного переходу від частини до цілого, від простого і легкого до більш складного і важчого. Прагнучи психологізувати навчання, Песталоцці розробив теорію “природного шляху пізнання“. Він вважав, що у дитини процес пізнання починається з чуттєвих сприймань, які після цього переробляються свідомістю. Отже, всяке навчання повинно спиратися на спостереження і дослідження. Фізичне виховання Песталоцці називає найпершим видом розумного впливу дорослих на дитину. Його основою є природне прагнення дитини до руху.

У сфері трудового виховання Песталоцці прийшов до думки про необхідність підкорення дитячої праці педагогічним вимогам і висунув принципово нове положення: дитяча праця здійснює позитивний вплив на дитину лише за умови, коли ставить перед собою виховні і моральні завдання. Трудова елементарна освіта, як вважає Песталоцці, повинна допомогти молоді оволодіти основними прийомами і загальною культурою праці.

Релігійно-моральне виховання за Песталоцці полягає вихованні гуманних почуттів до людей, дійової любові до них. Моральне виховання повинно вдосконалюватися і в школі. Песталоцці наполягав, щоб моральну поведінку дітей формувати не повчаннями, а розвитком у них через вправи і вправляння моральних почуттів і нахилів.

Запропонований Песталоцці підхід до виховання і навчання дітей має індивідуалізуючий характер, що тоді було великою новиною. Він вимагає від педагога вивчення і врахування на практиці індивідуальності дитини, надання їй не тільки елементарних відомостей, але й розбуджування та скріплювання її духовних сил, морального і суспільного ушляхетнювання. Цим Песталоцці переосмислив соціальну роль учителя і дав зрозуміти, що для успішного виховання молоді потрібні професійно вишколені вчителі.

A) Қоғамның өндіргіш күштерінің даму деңгейіне.

B) Қоршаған ортаға.

C) Ауытқудың түріне.