Окресліть умови виникнення середньовічних міст Західної Європи та охарактеризуйте особливості їх господарського устрою.

Причини виникнення західноєвропейських феодальних міст (X—XI ст):1)прогрес аграрного господарства (збільшення надлишкового продукту у с/г-ві та потреба і перспектива його обміну на ремісницьку продукцію);2) 2-й поділ праці та його поглиблення (відокремлення ремесла від с/г-ва);3) 3-й поділ праці (відокремлення торгівлі від ремесла);4) відновлення торгівлі зі Сходом;5) зацікавленість феодалів у додаткових джерелах доходів.6)комутація ренти

До­сить помітна вже у ХІ—15 ст. інтенсифікація сільськогосподарського вироб­ництва, яка виявлялася у поширенні технічних культур, розвиткові городницт­ва, садівництва, тваринництва та галузей, пов’язаних із ними, загальне піднесення продуктивності сільськогосподарсь­кого виробництва створювали умови для розширення ремісничої діяльності, її спеціалізації, зростання обміну. Проте ці процеси стримувалися, адже сіль­ський ринок збуту ремісничих виробів був вузьким, а влада феодала позбавля­ла ремісників самостійності.

Істотно змінюється і правовий статус міста. У попередній період міста були сеньйоральним володінням певних феодалів — власників землі, на якій виникало місто: населення обкладалося такими ж повинностями на користь феодала, як і населення сіл. Сеньйор здійснював суд, дозволяв будівництво, збирав повинності, керував обороною, протегу­вав ремеслам. Усе це викликало невдоволення міщан і, поступово зростаю­чи, воно призвело до так званих комунальних революцій. Майже скрізь ця боротьба закінчилася перемогою міст (ко­мун). Деякі здобули бажані свободи через викуп у феодалів прав та вольнос­тей, інші переходили під владу більш могутніх покровителів, що з часом на­давали містам певні права та привілеї, а деякі з міст завойовували їх зі зброєю в руках.Але загальним підсумком комунальних революцій стало звіль­нення міщан від феодальних утисків і отримання ними низки прав та приві­леїв, серед яких слід назвати право мати виборних з числа міщан посадових осіб (мера, магістратів, сторожу); запровадження свого міського права, не підвладного церковному або феодальному (земельному) правові; право мати власну фіскальну систему; право мати власне військо (ополчення), власну екстериторіальність та дипломатію; здійснення принципу «повітря міста ро­бить вільним.Нарешті, всі повинності на користь власника землі перетворювалися на що­річні досить символічні внески.Усе це свідчило про формування міського самовряду­вання та соціально-економічної самостійності городян.

Середньовічні міста були слабо заселеними:у біль­шості міст населення рідко перебільшувало 10 тис. мешканців, а домінант­ними були міста з кількістю населення менше 2 тис,Париж(понад 100 тис). Площа їх також рідко перевищувала 1,5—3 га. Вони мало чим відрізнялися від сільських поселень

Важливою ознакою міського побуту було збереження зв’язків із сільським господарством.Та, незважаючи на це, місту була притаманна цілком відмінна від сільської економічна структура. Насамперед основним заняттям міщан стає ремесло і торгівля. Міський ремісник, хоч і віддавав певну частину свого часу на діяльність, пов’язану із сільськогосподарськими заняттями, був передусім ремісником-професіоналом.Розрізняються ремісничі і купець­кі спеціальності(переважно пов’язані з реалізацією продовольства та фуражу). Отже, місто економічно протиставляється селу тим, що в ньому не лише ви­робляється багато різноманітної продукції, а й тим, що ця продукція вироб­ляється руками ремісників-професіоналів.

Крім того, міське господарство незрівнянно більше ніж сільське було орієн­тованим на грошовий обмін, Грошима платили за працю ремісники та торговці своїм підмайстрам, тоді як на селі на­ймані роботи оплачувалися зазвичай натурою, найчастіше щоденним харчу­ванням.Місто здійснювало економічне управління селом, адже саме в місті встановлювалися ціни, за якими відбувався товарообмін; феодальний маєток змушений був пристосовуватися до тієї форми обміну, яку пропонувало місто.

Ремесло було основою економіки середньовічного міста, а ремісники становили більшість серед його громадян. Сформувалися такі галузі ремесла, як текстильна, металургійна, металообробна, зброярство, виробництво посуду, продуктів харчування, будівельних матеріалів тощо. Значного розвитку набули спеціалізація ремесла та територіальна спеціалізація ремісничого виробництва.

Організаційною формою міського ремісничого виробництва стала майстерня, заснована на приватній власності ремісника-майстра. Ремесло було ручним інструментальним на основі простої кооперації праці: працівники виконували однотипну роботу без поділу на окремі трудові операції. Майстер одночасно виконував функції робітника і підприємця, організовував виробничий процес і продавав продукцію на місцевому ринку. Серед майстрів відбувалася економічна диференціація. Найзаможніші входили до складу міського патриціату.

Отже, середньовічні міста були політичними та адміністративно-судовими округами з різним рівнем політичної самостійності, але їх об'єднували специфічне міське право та господарська діяльність у вигляді однакових форм організації ремесла та торгівлі (комунально-цехова система).

27.Охарактеризуйте господарський розвиток Київської Русі – як складової Європейської цивілізації.

С/г було основою економіки Київської держави, орне землеробство - провідною галуззю сільськогосподарського виробництва. У XI-ХП ст. дво- і трипільна парові системи переважали практично на всій території. Використовувалися такі знаряддя, як рало, соха і плуг, коси для сінокосів та збирання бобових, лопати, граблі, вила, сокири, ціпи тощо. У XII ст. з'явились водяні млини.

Вирощували жито, пшеницю, овес, просо, з бобових культур - горох, квасолю, сочевицю, боби. В селянському господарстві посіви льону і коноплі були обов'язковими як сировина для виготовлення тканин та олії. Найпоширеніші городні культури - капуста, ріпа, цибуля, часник. Розводили велику (корів, волів) і дрібну рогату худобу, коней, свиней, свійську птицю (курей, качок, гусей).Допоміжними були садівництво, бджільництво, мисливство, рибальство, збиральництво. Значення продуктів зростало в неврожайні роки.Доменіальне господарство у загальновотчинному відігравало меншу роль, ніж селянське, проте воно визначало прогрес у сільському господарстві, давало більші можливості вдосконалювати знаряддя праці, застосовувати передову на той час агротехніку, вирощувати нові культури тощо.