Ампір,або "стиль імперії" - художній стиль, створений у Франції на початку XIX ст., В епоху імперії Наполеона Бонапарта. Хронологічні рамки оригінального французького "Стилю Імперії" обмежені дуже невеликим відрізком часу: від кінця правління Директорії (1799) або року коронації Наполеона (1804) до реставрації династії Бурбонів (1815). Тим не менш, в такий короткий період Класицизм, посилений ідеологією Просвітництва та природного інтересу до античності, встигає переродитися в холодний, помпезний, пихатий і штучно насаджуваний владою стиль. Його основні елементи, почерпнуті з античного мистецтва, вже містилися в класицизмі Людовика XVI (Неокласицизм) і були кристалізовані в "стилі Директорії". Однак Ампір докорінно відрізняється від Класицизму. М'яку і ясну гармонію стилю Людовика XVI і демократичну строгість "стилю Директорії" змінили парадність і театральний пафос "Стилю Імперії". Примітно, що провідна роль у формуванні нового стилю належала не архітекторові, а живописцеві Жаку Луї Давиду. Давид розробляв ескізи меблів, деталей оформлення інтер'єру, диктував моду в одязі. У 1800році Давид написав портрет знаменитої паризької красуні мадам Рекамьє в античній туніці і на кушетці з плавно вигнутим узголів'ям, на зразок античних.Характерні архітектурні пам'ятники в стилі Ампір в Парижі: церква Мадлен (архітектор П. Віньйон, 1807), триумфальні арки на площі Зірки (архітектор Ж.-Ф. Шальгрен, 1806— 37) та на площі Каруззель (архітектор Ш. Персьє та П. Фонтен, 1806).У франц. живопису риси А. проявились у творчості Франсуа Жерара (1770-1837), Анн Луи Жіроде (1767-1824)та ін. Жироде в цьому переліку займає особливе місце тому, що мав неабиякі колористичні здібності. Навіть його етюди, серйозні та майстерні, вражають яскравою палітрою та святковим настроєм («Головка жінки в тюрбані», музей Ермітаж)Декоративні мотиви стилю Ампір складаються в основному з елементів давньоримського військового спорядження: легіонерський знаків з орлами, зв'язок копій, щитів, пучків стріл, дикторських сокир. Поряд з римськими можна помітити й мотиви єгипетського мистецтва. Це пояснюється тим, що ще в епоху пізньої римської імперії разом з давніми культами Ісіди і Гора елементи орнаментики і скульптура Стародавнього Єгипту проникали до Риму. Після Єгипетського походу Наполеона (1798-1799) у мистецтві французького Ампіру єгипетські мотиви отримали ще більш широке поширення. Характерна ще одна особливість Ампіру. Властива йому регламентованість майже повністю виключила виникнення місцевих національних шкіл. Ампір за своєю сутністю космополітичний, але не інтернаціональний, як, приміром, Готика. Він відверто ворожий до народних традицій. Примітно, що жодна з переможених Наполеоном країн по суті не прийняла цього стилю і тільки єдина країна-переможниця Росія добровільно експортувала "стиль імперії". Меблі Ампіру були далеко не такою зручною, як перед цим: комфортом свідомо жертвували заради величних форм. Як крісла, так і вся інші меблі для сидіння була досить жорсткою і незручною. У виготовленні меблів віддавалася перевага пишноти, на шкоду зручності користування. Стільці дещо простіше крісел, їх спинці найчастіше надавалася форма ліри, яка є одним з найбільш вживаних мотивів в прикрасах предметів стилю ампір. Вперше в історії меблів важливу роль стала грати фактура матеріалу. Якість деревних порід тепер відіграє важливу роль. Переважно темних відтінків - червоного дерева, чорного венге, різьба практично не застосовується, а як декоративні елементи використовуються бронзові або позолочені накладки. Також популярні і шкіряні меблі. Предмети служили перш за все для реперезентаціі і нагадували собою експонати виставки. Навіть самі скромні і затишні ліжки в той час були величні й суворі. На високому постаменті з червоного дерева височіло ложе, увінчане пишним балдахіном. Воно стояло уздовж стіни (а не перпендикулярно до неї, як у XVII-XVIII ст.) І не мало звичайних ніжок, а спиралося на куби або сплющені кулі. Ложе "охороняли" сфінкси або леви, вирізані по кутах. Ліжко в стилі ампір була свого роду розкішним п'єдесталом, піднімало людину над рештою світу, що найкращим чином відповідало духу наполеонівської епохи. Поряд із традиційними вже вінками і лаврами майстра включають в орнаменти військові мотиви: шолом, меч, щит і стріли. До них може бути додана імперська символіка: орел, бджола, зірка і буква N, обрамлена вінком. Стиль ампір збагатив меблеві форми і рядом нових типів шаф. Інші новинки: вузький сервант, вузькі вітрини, сервіровочні круглі столи, призначені для складання фарфорового посуду. Крісла приймають форму давньоримських. Передні ніжки нерідко йдуть прямо від підлокітників і являють собою герми, якщо ж вони закінчуються біля сидіння, то підлокітники підтримуються різьбленими фігурами левів, гріффонів, лебедів та інших тварин, або масивними завитками. Оздоблення приміщень в стилі ампір проводить враження дивовижної цілісності. Однотипні позолочені прикраси покривали і шафу, і шкатулку, і обкладинку книги. В інтер'єрі панував своєрідний маскарад. Предмети немов переодягалися: мармурова шкатулка на перевірку виявлялася картонній, яшмові флакон - порцеляновим або скляним. При цьому майстри не прагнули, щоб дешева річ виглядала як дорога. Навпаки, вони часто видавали цінні матеріали за скромніші. Цілі приміщення мінялися ролями. Спальні оформляли у вигляді військового шатра, а камін служив сховищем для пересувної ванни.
