Культура спілкування

У західній психології поняття «спілкування» перекладається як «комунікація». Проте поняття «комунікація» ширше. Воно містить у собі зв'язок, у ході якого відбувається обмін інф. в живій та неживій природі. Спілк. ж існує тільки між людьми. Суб'єктами спілкування можуть бути як індивід, так і група. У спілкуванні виділяються: зміст, ціль, засоби, функції, форми, сторони, бар'єри. Зміст - це інформація, яка в між індивід. контактах передається від однієї живої істоти до іншої.

За змістом спілкування може бути представлене як:

- матеріальне - обмін продуктами і предметами діяльності, які у свою чергу служать засобом задоволення актуальних потреб суб'єктів;

- когнітивне - обмін знаннями (пізнавальна і учбова діяльність);

- діяльне - обмін діями, операціями, уміннями, навиками; від суб'єкта до суб'єкта передається інформація, удосконалювальна і розвиваюча здібності;

- кондиційне - обмін психічними і фізіологічними станами; люди роблять вплив один на одного, розраховане на те, щоб привести один одного в певний фізичний або психічний стан, наприклад, підняти настрій або зіпсувати його: порушити або заспокоїти один одного, а, кінець кінцем — надати певну дію один на одного;

- мотиваційне — обмін спонуками, цілями, інтересами, мотивами, потребами; має своїм змістом передачу один одному певних спонук, установок або готовності до дій в певному напрямі: наприклад, одна людина бажає добитися, щоб у іншої виникло або зникло деяке прагнення, щоб склалася певна установка до дії, актуалізувалася деяка потреба і т.п.

Ціль спілкування - це те, ради чого у людини виникає даний вид активності. Цілі спілкування є засобом задоволення багатьох різноманітних потреб: соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, естетичних, потреб інтелектуального зростання, етичного розвитку і ряду інших. Кількість потреб і відповідно цілей у людини збільшується.

По цілях спілкування ділиться на біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму, пов'язано із задоволенням основних органічних потреб) і соціальне (переслідує цілі розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку відносин, особового зростання індивіда). Залежно від цілей існують також приватні види спілкування. Вони визначаються підвидами біологічних і соціальних потреб:

ділове - спілкування, включене як приватний момент в яку - небудь спільну і продуктивну діял-сть людей; служить засобом підвищення якості цієї діяльності; його змістом є те, чим зайняті люди, а не проблеми, що зачіпають їх внутрішній світ;

особове - спілкування, зосереджене в основному навколовнутрішніх психологічних проблем, тих інтересів і потреб, які глибоко і інтимно зачіпають особу людини: пошук сенсу життя, визначення свого відношення до значущої людини, до того, що відбувається навколо, вирішення якого-небудь внутрішнього конфлікту;

інструментальне - спілкування, яке н е є самоціллю, не стимулюється самостійною потребою, але переслідує якусь іншу мету, окрім отримання задоволення від самого акту спілкування;

цільове - спілкування, що служить засобом задоволення специфічної потреби, в даному випадку - потреби в спілкуванні.

У житті людини спілкування не існує як відособлений процес або самостійна форма активності. Воно включене в індивідуальну або групову практичну діяльність, яка здійснюється при інтенсивному і різносторонньому спілкуванні.

Засоби спілкування способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, яка передається в процесі спілкування від однієї живої істоти іншої. Кодування інформації — це спосіб передачі її від одного до іншого. Засоби спілкування можна розділити на наступні види:

1. прямі тілесні контакти (торкання тіла руками і т.п.);

2. органи чуття (спостереження з боку однієї людини за рухом ін.-ї або сприйняття звукових сигналів від ін.-ї);

3. мова і інші знакові системи, писемність в її різноманітних видах (тексти, схеми, малюнки, креслення т.п.);

4. технічні засоби запису і зберігання інформації (відеотехніка, радіо, касети, диски, дискети і т.д.);

5. інтонації, емоційна виразність.

По формах спілкування поділяють на:

пряме (природний контакт «обличчям до обличчя» за допомогою вербальних і невербальних засобів інформація особисто передається одним учасником іншому) і непряме (включення у процес спілкування «додаткового» учасника як посередника, через якого відбувається передача інформації);

безпосереднє (за допомогою природних органів (рука, тулуб,голова), на його основі виникають різні види опосередкованого спілкування) і опосередковане (за допомогою чого-небудь - неповний психологічний контакт за допомогою спеціальних засобів, що віддаляють отримання зворотного зв'язку);

масове (множинні, безпосередні контакти незнайомих людей, а також комунікація, опосередкована різними її видами) і міжособистісне (безпосередні контакти людей в групах або парах,постійних по складу учасників, містять у собі психологічну близькість партнерів).