По орієнтації можна виділити моно- і діалогічне спілкування.

Монологічне спілкування підрозділяється на:

імперативне - це авторитарна, директивна форма дії на партнера по спілкуванню з метою досягнення контролю над його поведінкою і внутрішніми установками, примушення до певних дій або рішень; партнер по спілкуванню розглядається як об'єкт дії, виступає пасивною, «пасивною» стороною; кінцева мета імперативу - примусити партнера – не завуальована;

маніпуляції - припускає дію на партнера по спілкуванню з метою досягнення своїх прихованих намірів; партнер по спілкуванню використовується маніпулятором для досягнення своєї мети; корінна відмінність маніпуляції від імперативу полягає в тому, що партнер не інформується про дійсні цілі спілкування (вони ховаються або підміняються іншими); партнер по спілкуванню сприймається не як цілісна особистість, а як носій визначених, «потрібних» маніпулятору властивостей і якостей: маніпулятивне відношення до іншого приводить до руйнування близьких, довірчих відносин між людьми.

Діалогічне спілкування є перехід від егоцентричної, фіксованої на собі установки до установки на співбесідника, реального партнера по спілкуванню; таке спілкування володіє психотерапевтичними властивостями, наближає людину до більшого психічного здоров'я, врівноваженості і цілісності.

У функціях спілкування відповідно до змісту виділяються:

- інструментальна — характеризує спілк. як соц. механізм управління і передачі інформації, необхідній для виконання дії;

- інтеграційна — розкриває спілкування як засіб об'єднання людей;

- трансляція — функція передачі конкретних способів діяльності, оцінок і т.д.;

- функція самовираження визначає спілкування як форму взаєморозуміння психологічного контексту;

- експресивна — взаєморозуміння переживань і емоційних станів;

- функція соціалізації формування навиків взаємодії в суспільстві відповідно до прийнятих норм і правил;

- функція соціального контролю — регламентація поведінки і діяльності.

Комунікативна сторона спілкування або спілкування як обмін інформацією. Спілкування можна розглядати в єдності три його сторін:

- спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування);

- спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкування);

- спілкування як сприйняття людьми (перцептивна сторона спілкування).

Засоби комунікативного спілкування можна розділити на вербальні (словесні) - передача інформації, і невербальні - передача відношення до партнера по спілкуванню.

Невербальна поведінка служить засобом виразу психічного стану людини. Невербальні засоби спілкування включають:

1. кінесичні засоби - сприймані рухи іншої людини завдяки зору, що виконують виразно-регулятивну функцію в спілкуванні;

2. засоби спілкування, пов'язані з голосом (просодика і екстралінгвістика);

3. такесичні засоби тактильна дія;

4. проксемічні засоби - просторова орієнтація.

У структуру кінесичних засобів спілкування входять:міміка рух м'язів особистості; міміка характеризується цілісністю і динамічністю (при нерухомому обличчі лектора втрачається 10-15% інформації); по міміці визначається емоційний стан індивіда: радість, здивування, засмучуй, гнів, огида, страх;погляд, візуальний контакт відображає емоційний стан людини, свідчить про бажання до спілкування: якщо на нас дивляться мало - та до того, що ми робимо або говоримо, відносяться без інтересу, а якщо багато, то це або виклик, або хороше відношення; поза- положення людського тіла, типове для даної культури; поза визначає статус людини (чим вище статуї, тим поза без напруги); по позі можна судити про закритість або відкритість до спілкування;жести - різноманітні рухи руками і головою; жестикуляція характеризується інтенсивністю, яка залежить від національної культури і емоційного стану:хода стиль пересування, по якому легко розпізнати емоційний стан.

До невербальних засобів, пов'язаних з голосом, відносяться:

- просодика загальна назва ритмико - інтонаційних сторін мов и(висота і тембр голосу, гучність голосового тону, швидкість мови, сила наголосу);

- екстралінгвістика — включення в мову пауз, плачу, кашлю, сміху, зітхань.

Такесичні засоби спілкування динамічні дотики у формі рукостискання, поплескування, поцілунки (біологічно необхідна форма людського спілкування).

Використання такесичних засобів спілкування залежить від наступних чинників: статус сторін, що спілкуються; вік; ступінь знайомства; національні звичаї, традиції.

Проксемічні характеристики — орієнтація партнерів у момент спілкування, дистанція між ними (визначається культурними і національними чинниками).

Існують наступні зразкові норми наближення людей, що спілкуються:

Інтимне 0-45см (Спілкування близьких людей); Персональне 45-120см (Спілкування із знайомими);

Соціальне 120-400 см (Офіційне спілкування); Публічне 400-750 см (Виступ перед аудиторією);

Проксеміка враховує також орієнтацію на кут спілкування — поворот тіла, ноги у напрямі партнера або від нього (напрям думок).

Функцією вербальних засобів спілкування є передача інформації, яка здійснюється за допомогою мови. Цей процес включає наступні етапи:

1. Оформлення виниклої ідеї у внутрішній мові 100% інформації.

2. Переклад внутрішньої мови в зовнішню, висловлене 80%

3. Слухове сприйняття інформації, почуте 70%.

4. Осмислення почутого, зрозуміло 60%.

5. Залишилося в пам'яті 24%.

При цьому частково спотворюється сенс і відбувається втрата інформації.

Адекватність сприйняття інф. багато в чому залежить від наявності або відсутності комунікативних бар'єрів:

- інформаційно-дефіцитний бар'єр механічний обрив інформації і звідси її спотворення, неясність;

- заміщаюче-спотворюючий бар'єр - додання отриманій інформації іншого значення частіше виникає, коли передача йде через декілька чоловік — ретрансляторів;

- фонетичне нерозуміння — різні мови, діалекти спілкування, дефекти мови і дикції, неправильна граматична будова мови;

- семантичний бар'єр — відмінності в системах значень (тезаурусах) учасників спілкування (жаргон, сленг, жарти, цитати, обороти мови);

- стилістичний бар'єр — невідповідність стилю мови комунікатора і ситуації спілкування (або стилю мови і психологічного стану);

- логічний бар'єр — логіка міркування комунікатора або дуже складна для реципієнта, або здається йому невірною, суперечить властивій йому манері доказів (жіноча, чоловіча, дитяча логіка);

- соціально-культурні відмінності — соціальні, політичні, релігійні, професійні відмінності, що визначають ступінь авторитету комунікатора для реципієнта і відповідно ступінь уваги до пропонованої інформації.

Величина втрат інформації визначається:

- доскон. людської мови; - повнотою і точністю втілення думки в словарні фрази; - наявн. або відс. довіри до співбесідника;

- особистісними цілями і устремліннями; - збігом або неспівпаданням словарного запасу.

Крім чистої інформації повідомлення має особистісний сенс - скарга, труднощі вирішення проблеми, успіхи.

Успішність спілкування багато в чому залежить від уміння слухати (можна слухати, але не чути). До помилок слухання відносять:

- перебиванням співрозмовника; - поспішні виводи; - поспішні заперечення;

- непрошені ради.