Любов як катег. етики

Любов – це духовно-емоційний стан, який майже не надається формальному визначенню. Любов – це завжди подія, не залежна від людини. Людина не може любити чи не любити за власним бажанням. Любов не надається моральним оцінкам. Сенсом людської любові взагалі є виправдання і спасіння індивідуальності через жертву егоїзму. Любов – це самовіддача, подолання егоїзму. Щоб повністю викорінити егоїзм, необхідно протиставити йому кохання, яке проймає все наше єство. Моральний сенс і гідність любові полягають у тому, що вона змушує людину дійсно визначити за іншим те безумовне центральне значення, яке до цього вона визнавала лише за собою. Любов переносить життєвий інтерес за межі індивідуального, перетворює потенційне буття в дійсне.

Типи любові (за Еріхом Фроммом) – братерська любов, материнська любов, еротичне кохання, любов до себе, любов до Бога.

Любов - це не тільки почуття, породжене іншою людиною. Вона – установка, орієнтація характеру, яка визначає ставлення людини до світу взагалі, а не тільки до одного «об’єкту» любові. Якщо людина кохає по-справжньому іншу людину, то любить усіх, любить світ, любить життя. Любов – це моральна орієнтація, скерована на макрокосм.

Братерська любов – основа всіх типів любові. Вона передбачає солідарність з усім людством і виходить з того, що людська єдність ґрунтується на ідентичності людської сутності безвідносно до освіти, знань, талантів тощо.

Материнська любов с безумовною самовідданістю в ім’я життя дитини та її добробуту.

Еротичне кохання – це вибіркова любов. Роблячи вибір, людина в іншій людині любить все людство.

Любов до Бога – це любов, яка випливає з релігійного почуття і дещо відрізняється від вище розглянутих форм любові. Природа любові до Бога має психологічно багато спільного з природою любові до батька. На відміну від материнської, батьківська любов не безумовна. Її потрібно заслужити, її можна втратити, якщо не відповідати очікуванням і вимогам батька. Вона потребує слухняності як основної чесноти, а непослух стає головним гріхом, який приводить до втрати батьківської любові.

Влада і любов – протилежні цінності. Влада створює нерівність. В той же час любов означає рівноправність. Навіть зв’язок матері і дитини повинен спиратися на гарантію, що дитина є особистістю, такою ж як і мати. Якщо цього немає, то дитина не буде ставитись до інших як до рівних собі. Любов і задоволення є внутрішніми складовими творчого процесу. Любляча людина – це творча особистість, оскільки вона в усі справи вкладає серце. Вона може досягти слави, успіхів, пошани, але дані цінності не домінують в ній. Вона не жертвує для них власною цілісністю. Певні цінності моральної самосвідомості – повага, гордість, чесність, справедливість – можуть гармонійно поєднуватись з цінностями серця і допомагають в зміцненні цілісності особистості.

48. Біолог. етика (транспл., аборти)

Застосування моральних критеріїв до себе як до живої істоти, до тварин, рослин і неживої природи стало основою формування біоетики.

Основні напрямки біоетики: етичні аспекти медицини; етичні аспекти впровадження біотехніки і біотехнології; етичні аспекти соціально-екологічного знання. Правила етики медичної діяльності – не зашкодь; роби благо; поважай автономію пацієнта; кажи правду; зберігай таємницю.

Існує проблема штучного переривання вагітності (абортів). Традиційно в християнській культурі таке втручання у біологічний процес вважалося важким гріхом і вбивством. В межах сучасної секуляризованої культури в більшості країн ця операція дозволена законом і є предметом певної лікарської спеціалізації. Суперечності морального характеру, що виникають з приводу абортів, полягають у наступному:

- свобода вибору жінки і право на життя кожної людини від самого зачаття;

- загроза докорів сумління і матеріальна неможливість забезпечити гідне життя дитині;

- право лікаря зробити аборт і моральна оцінка цього з боку християнської (особливо католицької) церкви;

- заборона абортів і вимоги їх легалізації тощо.

Правило «роби благо» орієнтує на доброчинність, благодіяння, милосердя, жалість у медичній практиці.

Значні моральні колізії супроводжують і такі винаходи сучасної науки, як трансплантація органів, генна інженерія, клонування.

Практика трансплантації органів вийшла сьогодні з вузько експериментальних рамок на рівень звичайної медичної галузі. Знайти, зрозуміти і прийняти міру співтворчості Бога і людини в порятунку життя - це дійсно непросте завдання розумного відношення до етичних проблем трансплантації.

Проте, в сучасній медицині триває процес розширення показань до різних видів пересадок, що є одним з об'єктивних підстав того, що однією із стійких особливостей сучасного суспільства стає "дефіцит донорських органів" Стан "дефіциту донорських органів" - це хронічне невідповідність між їх "попитом" та "пропозицією" У будь-який момент часу приблизно 8000-10000 чоловік чекають донорський орган. Це змушує фахівців-трансплантологів шукати, визначати і прокладати "шляху" до стабільних джерел донорського матеріалу. Один із шляхів призводить до необхідності визначення "моменту смерті", що значно розширить, з точки зору фахівців, можливості отримання органів для трансплантації. Ще одним шляхом стає "рання констатація смерті мозку" і виявлення "потенційних донорів".