РОЗДІЛ 3

ТРАНСФОРМАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У РОМАНІ УЛАСА САМЧУКА «ВОЛИНЬ»

В останні десятиліття у сфері фразеології помітно активізувалася тенденція до оновлення компонентного складу фразеологізмів. Мовознавці відзначають постійну динаміку в значенні й структурі фразеологічних одиниць, яку пов’язують з нестабільністю фразеологічного значення. Дослідження динаміки фразеологічної системи виявили дві її провідні тенденції: власне новотворення, що пов’язане з необхідністю номінації нових реалій, та актуалізація вже наявних мовних засобів з їхнім подальшим переосмисленням та семантичною переорієнтацією [41, с. 14]. В актуалізації наявних фразеологічних одиниць помітну роль відіграє трансформація. І це питання видається актуальним з огляду на недостатню вивченість текстотвірного потенціалу стійких словосполучень як одного із засобів підвищення інформативності художнього тексту та його емоційно-образного увиразнення. У мовознавчій літературі трансформацію розглядають переважно на матеріалі фразеологізмів або ширше – стійких сполучень слів, а не як окреме явище, не як спосіб стилістичного увиразнення викладу матеріалу. Незважаючи на це, єдиного визначення трансформації фразеологізмів досі немає. Так, зокрема, І.В. Арнольд трансформацією фразеологізмів називає такі «релевантні зміни в лексичному складі, синтаксичній структурі, семантиці, при яких узуально-стала форма фразеологізму протиставляється його оказіональній формі». Н.О. Бойченко трансформацією стійких сполук вважає такі «зміни, які викликані їх актуалізацією в особливих контекстуальних умовах, що увиразнюють повідомлення шляхом вираження експресивної інформації». О.Д. Пономарів фразеологічну трансформацію визначає як «видозміну фразеологічних одиниць з певною стилістичною настановою». На трансформацію дивляться також як на відхилення від норми, викликане різними причинами [цит. за 41, с. 11].

На думку О.І. Молоткова, «вживання фразеологізму в незвичайному для нього значенні зумовлено насамперед порушенням звичайних відношень і зв’язків зі словами в мовленні, тобто можливістю сполучення зі словами такого лексичного ряду, з якими фразеологізм як мовна одиниця, що має своє певне лексичне значення, у межах норм сполучатися не може» [30, с. 192-193]. Трансформації, будучи усвідомленими, цілеспрямованими змінами структурно-семантичного характеру, визначаються багатьма чинниками: світоглядом й обізнаністю автора, прагматичними настановами твору, ідіостилем письменника, необхідністю додаткових смислових нашарувань тощо. У результаті актуалізації фразеологізму в особливих контекстуальних умовах, його узуальне значення починає проявлятися абстрактніше і підкреслюються або проявляються нові семантичні і стилістичні відтінки цього значення і, врешті, фразеологізм просто наповнюється новим змістом [36, с. 175]. У художньому мовленні структурно-семантичні трансформації фразеологізмів спричинені, по-перше, зміною граматичної форми компонентів фразеологічних одиниць, заміною компонентів фразеологізму словами чи вільними словосполученнями; по-друге, відхиленням від звичної кількості компонентів фразеологічних одиниць. На основі традиційної класифікації прийомів трансформації виділено такі різновиди структурно-семантичних видозмін фразеологічних одиниць: 1) поширення фразеологічних одиниць; 2) заміна компонента або компонентів (субституція); 3) скорочення компонентного складу фразеологічних одиниць; 4) натяк; 5) контамінація. Вираженою тенденцією розвитку стійких висловів є процес субституції – найпродуктивніший щодо утворення лексичних варіантів фразеологічних одиниць. Лексична заміна компонентів фразеологізмів зумовлена нарізнооформленістю та цілісністю образу фразеологізмів і містить у собі величезні виражальні можливості. Це такий спосіб структурно-семантичної трансформації фразеологічних одиниць, який полягає в цілеспрямованій заміні одного, кількох чи всіх її компонентів функціонально схожими елементами. У художньому мовленні У.Самчука зафіксовано цілеспрямовану субституцію одного, двох і всіх компонентів фразеологічних одиниць. Зафіксовано лексичні заміни фразеологічних одиниць контекстуальними синонімами: ...Матвій повернувся до хати, подивився в бік покоту, перехрестився мовчки, а в голові так і роїлися, пливли, перепліталися думки [42, с.105]. (пор. думки рояться); …Та що доброго від них уже побачили. Он дівчата які раді були, та й ті тепер ґвалтом ґвалтують [42, с.268] (пор. криком кричати); Іди, Йоне, звідси та не каламуть воду, а краще затовчи свій рот соломою [42, с. 406] (пор. тримати свій рот на замку).

Трапляються випадки суттєвих змін структурної організації фразеологічних одиниць, коли в ролі замінника одного компонента виступає словосполучення: Нагородив ти тут сім мішків гречаної вовни, та й ті неповні. [42, с.318] (пор. наговорити три мішки гречаної вовни); А що, він не міг мені хвалитися своєю зброєю саме тоді, коли в мені загострилося рішення звести порахунки з невнормованим своїм існуванням? [31, с. 122] (пор. звести порахунки з життям); Та бувало, що й Хведота підіб’єна сяке-таке діло, в яке потім і голови не встромити, а не те що розплутати. [42, с.58] (пор. підводити, підбити на гріх).

Крім компонентної заміни, спостерігаємо і зміну граматичної форми залежного іменника: За що і діставалося потім від мами не те що на горіхи, а на цілі тумкачки [ 29, с. 21 ] ( пор. дістанеться на кислички, на бублики).

Субституція компонентів фразеологічних одиниць умотивовується контекстом і проводиться цілеспрямовано, з певною стилістичної метою: посилення виразності, актуалізації, оновлення фразеологізму; конкретизації, деталізації фразеологічних одиниць та всього висловлювання; індивідуалізації персонажа; відтворення атмосфери описуваного середовища. Лексична заміна компонентів фразеологічних одиниць спричинює появу індивідуально-авторських новотворів. Як свідчить зібраний фактичний матеріал, лексична заміна компонентів у більшості випадків супроводжується формальними змінами, що відображають граматичні зв’язки фразеологічних одиниць з інишими членами речення. Змінюючи дієслівний компонент фразеологічних одиниць, письменник посилює його інформаційний план, деталізує та індивідуалізує все висловлювання, точніше відтворює атмосферу описуваного:

А що від твоєї дурної балаканини то вже й у самого язик засапався [43, с. 59].

Як бачимо, субституція компонентів фразеологічних одиниць у тексті умотивовується контекстом і проводиться цілеспрямовано. Перетворені таким чином фразеологічні одиниці у тексті виконують різні стилістичні функції, служать засобом збільшення образності, виразності мови, конкретизації значення, збільшення обсягу семантики, сприяють глибшому розкриттю описуваного явища. Видозмінені фразеологізми шляхом розширення їх компонентного складу посідають чільне місце в романі Уласа Самчука. Розширення фразеологічних одиниць – це структурно-семантичні оказіональні зміни фразеологічних одиниць, при яких не виникає нової фразеологічної одиниці, а лише конкретизується її образ. Зі стилістичного погляду – це один із тих індивідуально-авторських художніх засобів, які використовуються для підвищення експресивності та емоційності висловлювання. Досліджуваний матеріал дозволяє виділити такі розширення компонентного складу фразеологічних одиниць: 1. Розширення означеннями: А мати лупила його ганчіркою, нарікаючи, що б’є одвічні байдики [42, с.13];

2. Розширення додатком: А Володько все вдивлявся в далечінь і линув думками у таїни мрій, сподівань та надій [42, с.2 65].

3. Розширення обставиною: Та що вже і викричалися на тому собранії на три роки наперед [42, с. 154]; ... і не мозолили би отут кому без потреби очі... [42, с. 329].

Як бачимо, введені автором слова, ускладнюють традиційну форму усталеного звороту і таким чином посилюють його експресивність. Оновленню форми і змісту фразеологізмів сприяє вживання їх в індивідуально-авторській контекстуальній інтерпретації, що має місце в тих випадках, коли мовці загальновідомий фразеологізм супроводжують поясненнями чи зауваженнями, які виконують функцію індивідуально-авторського оказіонального коментаря різного експресивного характеру [40, с. 13]. У.Самчук експресивно виділяючи думку, використовує парцеляцьовані фразеологічні одиниці, зосереджуючи при цьому увагу на певній деталі в характеристиці зображуваних предметів, явищ: ні привіту, ні одвіту; ні за цапову душу. Інверсія полягає у спеціальній зміні порядку слів у фразеологічній одиниці, що перерозподіляє смислове навантаження її компонентів, підвищує їх емоційно-експресивний план: Повибігали з хат, і з млина люди, вовтузяться дорогою, а на ній курява аж лісом стоїть [42, с. 478]; І пишніла наречена калиновим цвітом, а щоки майоріли, мов кров’ю писані [42, с. 414].

При фразеологічному натяку мовцями використовується лише образ фразеологічної одиниці, постійна структурна схема вислову деформується, проте залишається незмінною його семантика. Така трансформація стійких висловів знаходить вияв в оказіональному мовленні, тому важливу роль відіграє контекст, який допомагає відтворити загальновідому фразеологічну одиницю: Багатьох Комаров не знав, не знав, де їм пупа рубали, де хрестили, хто їх батько-мати, та падали вони в цю землю, за пригірками та лісами села Лебеді та Гільче [42,с. 479]; (тобто йдеться про те, де хтось народився).

Іноді значення фразеологізму можна встановити лише після грунтовних етимологічних розвідок.

Водночас в Уласа Самчука навіть структури, центри яких утворюють традиційно усталені сполуки, вражають своєю оригінальністю: Білі овечки хмар пливуть у блакиті небесній, манячи до себе передзвонами безголосих дзвонів, ніби дають знак із самого раю [42, с.449]; Ситі коні прядуть вухами, а хвостами оводів відганяють [42, с.407].

Дослідження характеру і способів застосування письменником слів у різноманітних їх сполученнях дозволяє визначити індивідуальну своєрідність творчого методу автора. Письменник намагається зберегти всю силу, гостроту, влучність народних виразів, а заодно пластично і чітко змалювати персонажів, риси їхнього характеру, епоху, місце та умови подій. Отже, використання фразеологічного багатства української мови, трансформування стійких сполук та авторське фразеотворення дає підстави стверджувати, що всі використовувані письменником типи фразеологізмів відбивають авторське бачення світу, його ознак, явищ і є ознакою індивідуального стилю.