Фразеологізми в спектрі лінгвоаналізу художнього тексту

Оскільки фразеологізм є елементом мови, який уживається за традицією у певній ситуації, то часто автор не добирає його спеціально, а використовує автоматично, без зв’язку з ідейно-художніми настановами, тобто добір значної частини фразеологічних одиинць зумовлюється мовною традицією.

Значний вплив на добір фразеологізмів мають особливості світобачення письменника, яке може бути реалістичним, романтичним, піднесено-урочистим, насмішкувато-іронічним тощо. Тип авторового світобачення може зумовлювати добір фразеологічних одиниць з відповідним емоційно-експресивним забарвленням.

Індивідуальний стиль письменника кваліфікується як ідейно-художня, мовно-стилістична своєрідність творчості письменника й безпосередньо відбір і синтез виражальних засобів. В індивідуальному стилі письменника чітко знаходить своє вираження авторська позиція щодо тих чи інших проблем, щодо вибору тих чи інших виражальних засобів, тобто риси його мовотворчої індивідуальності [26, с. 9].

Митці слова безумовно вправно користуються її величезними скарбами – золотими злитками народних фразеологізмів – одним з найбільш впливових мовностилістичних засобів у художніх творах. Фразеологічні одиниці у текстах виступають не самочинно, а через призму авторського художньо-образного світобачення. Вони є органічним елементом у мовній тканині романів, повістей, оповідань. Із майстерним вплетенням фразеологічних одиниць у мовну канву сторінки художніх творів наповнюються життям, запам’ятовуються, хвилюють. Зосереджуючись на бінарності експліцитних та імпліцитних властивостей фразеологізмів, розглядаємо фразеологічні одиниці в аспекті контекстної реалізації як однієї з умов їх повноцінного функціонування, оскільки вивчення ізольованої фраземи не дає повної інформації про різноманітні зв'язки, в які вона вступає в тексті. Таким чином, дослідження фразеологічних одиниць художніх текстів не можливо розглядати без урахування ролі контексту, з яким пов’язується сприйняття семантики та використання фразеологізмів. Під контекстом розуміємо частину тексту, яка дає можливість визначити стилістичне значення мовної одиниці [17, с. 10].

Художні тексти вирізняються особливим широким підбором і характером використання мовних засобів, які підпорядковуються основним естетичним, комунікативним, впливовим завданням цих текстів – образно, емоційно, оцінно відтворювати об’єктивну дійсність через художні образи за допомогою мови. Серед зображально-виражальних засобів таку функцію виконують фразеологічні одиниці. Функція фразеологізмів у мові художніх творів зумовлена двома основними чинниками: лінгвістичними властивостями самої одиниці й запрограмованою письменником ситуацією. Вивчення ізольованої фразеологічної одиниці не дає певної уяви про різноманітні зв’язки, в які вона вступає в тексті. Вузький контекст – це словесне оточення фразеологічних одиниць, в якому реалізуються її синтаксичні й граматичні зв’язки, семантико-стилістичні властивості. Як правило, це фраза – висловлювання, що має закінчену думку, певну синтаксичну структуру і належить одній дійовій особі чи автору. Широкий контекст – це частина тексту, що розкриває причини авторського вживання конкретної фразеологічної одиниці, її смислове навантаження.

Як зазаначає В. Папіш контекст сприяє: по-перше, якнайповнішому, найефективнішому вияву семантики традиційних фразеологічних одиниць. По-друге, творить умови для нової сполучуваності. Традиційний фразеологізм може опинитися у незвичному для нього контекстному оточенні, що може призвести до виникнення нових відтінків у значенні. По-третє, у контексті якнайповніше виявляються такі ознаки фразеологічних одиниць, як експресивність та емоційна оцінність. По-четверте, контекст розкриває широке поле можливостей для різних видів трансформацій, градації, виникнення системних зв’язків фразеологічних одиниць. По-п’яте, контекст є способом фіксації некодифікованих фразеологічних одиниць, які характерні для загальнонаціональної мови, але поки що не зафіксовані лексикографічними джерелами. По-шосте, контекст є сприятливим лінгвістичним ґрунтом, семантичним фоном для виникнення авторських виразів – потенційних фразеологічних одиниць, що в майбутньому можуть доповнити фразеологічні словники [35, с. 8].