Наукові підходи до класифікації фразеологічних одиниць

Наукова систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу – одне з актуальних завдань лінгвістичної дисципліни. Вітчизняні вчені, спираючись на ті чи інші ознаки фразеологічних одиниць, дотримуючись певних принципів (семан­тичного, функціонального, граматичного, генетичного тощо), за­пропонували ряд класифікаційних схем, які використовуються у теоретичній і методичній літературі. Відзначаємо доцільність застосування апробованої в лінгвістиці семантико-граматичної класифікації фразеологічного матеріалу (М.Демський, Г. Кузь, О. Молотков, В. Папіш, Л. Щербачук). Структурну класифікацію виробили й описали такі вчені, як Н. Амосова, А. Смирницький, В. Єлисєєва та ін. Н. Амосова виділяє такі структурні типи фразеологічних одиниць: 1. Фразеологічні словосполучення. До цього типу фразеологічних одиниць вона відносить фразеологізми, які мають будову змінних словосполучень з підрядним зв'язком між компонентами. Дослідниця розмежовує одиниці змінного та постійного контексту, говорячи про те, що одиниці змінного контексту потребують теоретичного обґрунтування, у той час як ідіоми, які мають більш ніж двочленну будову, являють собою єдине словосполучення з неподільною семантикою. Також наголошується, що фраземи відповідають простому словосполученню, а ідіоми можуть співвідноситися як з простим, так і з поширеним словосполученням. 2. Сурядні фразеологізми – сполучення морфологічно однотипних слів за допомогою сполучникового (іноді безсполучникового) зв’язку, при якому утворюється ряд однорідних членів речення, які виконують єдину синтаксичну функцію. Н. Амосова відносить сурядні фразеологізми до класу ідіом. 3. «Одновершинні фразеологізми» – сполучення службового слова з одним повнозначним. Для формування цього типу фразеологізмів використовуються службові слова, такі, як прийменники, сполучники, частки. Службові слова стають невід’ємною ознакою цього типу фразеологізмів [4, с. 8]. Відповідно до кількості компонентів, що входять до складу фразеологічних одиниць, як зазначає Н.Амосова, сурядні фразеологізми можуть бути: тричленними, багаточленними, тавтологічними [4, с. 7]. До структурно-семантичної класифікації А. Куніна зверталися багато вчених-лінгвістів, зокрема Г. Антрушина, Н. Раєвська, М.Демський [40, с.10]. Необхідно зауважити, що вчені поділяють погляди А. Куніна стосовно класифікації фразеологічних одиниць відповідно до структурно-семантичного критерію. Так, Л. Авксентьєв підтримує структурно-семантичну класифікацію. Він провів порівняльний аналіз фразеологічних одиниць і виділив такі структурно-семантичні типи фразеологічних одиниць: 1) дієслівні фразеологічні одиниці; 2) субстантивні; 3) ад’єктивні;

4) фразеологічні одиниці зі структурою речення [2, с. 3-15].

Субстантивні фразеологічні одиниці у свою чергу мають такі типи варіантів:

1) лексичні варіанти – це різновиди фразеологічних одиниць, які тотожні за якістю та кількістю значень, мають загальний лексичний інваріант при частково відмінному лексичному складі. У лексичних варіантах замінятися можуть іменники, прикметники та прийменники.

2) граматичні варіанти – різновиди фразеологічних одиниць, що характеризуються різноструктурною будовою та утворюються переважно шляхом заміни означення, яке виражене іменником у родовому відмінку, ад'єктивним означенням або постпозитивним прийменниково-іменним означенням.

3) квантитативні варіанти – різновиди фразеологічних одиниць, що утворюються шляхом усічення або додання компонентів [2, с. 15].

О. І. Молотков за морфологічним принципом виділяє такі лексико-граматичні розряди фразеологічних одиниць: 1) іменні фразеологізми: мокра курка, сіль землі і т. д.; 2) дієслівні фразеологізми: кривити душею, поминай як звали, пекти раки і т. д.; 3) ад’єктивні фразеологізми: кров з молоком, гострий на язик, під мухою і т. п.; 4) адвербіальні фразеологізми: на кожному кроці, ні світ ні зоря, курям на сміх, рукою подати; 5) вигукові фразеологізми: ну й ну, ради бога, чорт візьми, хоч кулю в лоб, слава богу і т. ін. [30, с. 49].

В.А. Папіш виділяє групу фразеологізмів, співвідносних зі словосполученням, у складі яких визначає окремі лексико-граматичні розряди фразеологічних одиниць: вербальні, ад’єктивні, суб­стантивні, адвербіальні, інтер’єктивні [35, с. 8]. У свою чергу Л.Ф. Щербачук на основі семантичних класифікацій вигукові фразеологічні одиниці поділяє ще на: 1) емоційні: ой леле, от тобі маєш; 2) імперативні: хай бог милує, трясця їм у печінки; 3) релятивні: ще б пак, дідька лисого; 4) формули соціально етикету: бог на поміч, щасливої дороги [55, с. 13].

Т.О. Євтушина у межах лексико-граматичних розрядів виділяє ще й ряд підгруп:

1) дієслівні фразеологічні одиниці, що називають дії та процеси: (сісти маком, йти в смак);

2) адвербіальні фразеологічні одиниці: якісно-означальні (дув як на пінку),способу (витріщив очі як баран), міри (тяжка, що залізо під нев пішло би в порох), місця (Бог вість куда), часу (минув вік як у батіг траснув). Усі вони об’єднуються спільною синтаксичною роллю обставини способу дії, часу, місця.

3) ад’єктивні фразеологічні одиниці поділяє на якісні (що в ворота не влізали), відносні (з вашої кості і крові) та займенникові (хліб і до хліба).

4) серед субстантивних фразеологічних одиниць виокремлюєм – назви істот чи ірреальних істот (мудра голова),назви власне предмета (дар Божий),фразеологічні одиниці з абстрактною семантикою (манна небесна) [17, с. 14].

На зміну структурно-семантичній парадигмі поступово приходить психокогнітивний аспект. У цьому напрямі працюють А. Баранов, Д.Добровольський, О. Забуранна, О. Левченко, О. Селіванова та інші. М.Алефіренко, М. Жуйкова, Л. Золотих, А. Мелерович, В. Мокієнко, О.Селіванова, В. Телія окреслили контури когнітивної фразеології, тлом виникнення якої стала нова для мовознавчого поступу XXI століття когнітивно-дискурсивна парадигма лінгвістики.

Окремо необхідно зупинитися на двох шляхах використання фразеологічних одиниць у художньому мовленні митців слова:

1. Використання фразеологічних одиниць у традиційній формі та значенні, що фіксуються у фразеологічних словниках (узуальне використання). Такі фразеологічні одиниці кваліфікуються в роботі синонімічними термінами: загальномовні, традиційні, кодифіковані, узуальні. Залишаючись незмінними за формою, компонентним складом, сполучуваністю, конотаціями; закріплені узусом, вони вирізняються специфікою прийомів уведення їх у мовну тканину художніх творів.

2. Цілеспрямована заміна, трансформація сполучуваності, семантики, форми, структури фразеологічних одиниць (оказіональне використання). Такі фразеологічні одиниці кваліфікуються в роботі як оказіональні, індивідуально-авторські, хоча вони не суперечать мовній нормі, а, скоріше всього, відображають мовний розвиток і не виключено, що з часом будуть зафіксовані у фразеографічних працях.

Отже, фразеологічні одиниці можна інтерпретувати як складнокомпоновану мовну і мовленнєву сутність, що відтворює відношення мовного знака до дійсності, особистості тощо, тому її аналіз вимагає функціонально-семантичного й когнітивного підходу.