Види СРС

З урахуванням змісту, цілей та завдань, що вирішуються у процесі виконання різних форм СРС, вирізняються чотири основних види самостійної роботи:

· І – самостійна робота, що забезпечує підготовку до поточних аудиторних занять;

· ІІ – пошуково-аналітична робота;

· ІІІ – наукова робота;

· ІV – стажування, практика на підприємствах та в організаціях або практичний тренінг.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Система поточного та підсумкового контролю

 

В організації навчального процесу ННІПП НАВС застосовується:

– поточний;

– рубіжний;

– підсумковий контроль.

Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних та семінарських занять і має на меті перевірку системності, ефективності самостійної роботи та рівня підготовленості студентів з певних розділів навчальної програми.

Рубіжний контроль здійснюється для активізації систематичної роботи студентів та підвищення якості навчального процесу протягом семестру.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершених етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль і державну атестацію.

У процесі контролю поєднується традиційна чотирибальна (2-5) система оцінки успішності студентів з системою комплексною діагностики знань.

Метою комплексної діагностики знань студентів є підвищення зацікавленості студентів у вивченні навчального матеріалу, викладання якого винесено як на аудиторні заняття, так і на опрацювання в позааудиторний час, стимулювання систематичної самостійної роботи студентів, підвищення об'єктивності оцінки їх знань, виявлення і розвиток творчих здібностей, запровадження здорової конкуренції у навчанні.

Суттєвою особливістю комплексної діагностики є виставлення загальної оцінки з дисципліни «Цивільний процес» з урахуванням оцінки, що отримана при здачі іспиту, та результату поточної навчальної діяльності кожного студента протягом семестру, який визначається на підставі оцінки усіх видів завдань, визначених викладачем для опанування змісту програми кожної дисципліни навчального плану.

Комплексна діагностика знань студентів ґрунтується на контролі успішності студента протягом семестру, проміжними етапами якого є поточні атестації.

Методика здійснення комплексної діагностики знань студентів

При комплексній оцінці знань викладач визначає види робіт та критерії оцінювання їх з урахуванням особливостей навчальної дисципліни, обсягу годин, що відведений навчальним планом, контингенту студентів.

Критеріями оцінки можуть бути:

при усних відповідях:

- повнота розкриття питання

- логіка викладання, культура мови

- емоційність та переконаність

- використання основної та додаткової літератури (підручників, навчальних - посібників, журналів, періодичного друку тощо)

- аналітичні міркування, вміння робити порівняння, висновки

при виконанні письмових завдань:

- повнота розкриття питання

- цілісність, системність, логічна послідовність, вміння формулювати висновки

- акуратність оформлення письмової роботи

- підготовка матеріалу за допомогою комп'ютерної техніки, різних технічних засобів (плівок, слайдів, приладів, схем тощо).

Критерії комплексного оцінювання повинні доводитись до студентів на початку викладання навчальної дисципліни.

Для визначення ступеню засвоєння навчального матеріалу та подальшого його оцінювання, рекомендується врахувати певні рівні знань студентів:

I рівень. Студент володіє навчальним матеріалом на репродуктивному рівні або володіє частиною навчального матеріалу.

II рівень. Студент володіє повним обсягом навчального матеріалу, здатний його аналізувати, але не має достатніх знань для формулювання висновків, порівняння теоретичних знань із практичними прикладами.

III рівень. Студент вільно володіє навчальним матеріалом на підставі вивченої основної та додаткової літератури, аргументовано висловлює свої думки, проявляє творчий підхід до виконання індивідуальних та колективних завдань при самостійній роботі.

Кожну оцінку рівня досягнень студента викладач повинен аргументовано умотивувати.