Тема 6 Управління матеріальними потоками в логістичних системах
Уже зазначалося, що матеріальний потік у логістичних системахможна визначити як матеріальні ресурси, незавершене виробництво та готову продукцію, що перебувають у стані руху і до яких застосовуються види логістичної діяльності, пов’язані з фізичним переміщенням у просторі: завантаження, розвантаження, транспортування, сортування, консолідація, розукрупнення тощо (Дыбская, 2008). Cистема управління матеріальними потокам и – це організаційний механізм формування планування і регулювання матеріальних потоків у межах внутрішньовиробничої логістичної системи. Логістичний підхід до управління матеріальними потоками передбачає виокремлення спеціальної логістичної служби на основі інтеграції окремих ланок матеріалопровідного ланцюга в єдину логістичну систему, спроможну адекватно реагувати на виклики зовнішнього середовища. Фази трансформації матеріального потоку в межах промислового підприємства, що самостійно формує процес постачання і збуту, а також переробки й утилізації відходів: 1) постачання вхідних матеріалів (сировина, комплектуючі тощо); 2) виробництво як процес виготовлення готової продукції із вхідних матеріалів, отриманих на межі фази постачання, напівфабрикатів, готових виробів, замінних частин тощо; 3) дистрибуція готової продукції, замінних частин тощо як певних продуктів у каналах товароруху із доведенням їх до межі системи; 4) утилізація та переробка відпрацьованих виробів, відходів, тари та упаковки, тобто фаза повного використання у виробничому процесі частин матеріального потоку. Унаслідок введення в логістиці поняття «матеріальні потоки» процеси управління ними поділяються на дві сфери: матеріальне управління і матеріальний розподіл (рис. 6.1). Перший стосується руху матеріалів, другий — розподілу готового продукту між споживачами та організації доставки до місця призначення. Ці поняття містять комплексний підхід до розв’язання низки завдань, пов'язаних зі встановленням господарських зв'язків, виробництвом, транспортуванням, вантажно-розвантажувальними роботами, складуванням, розподілом товарної маси, обслуговуванням споживачів і т.д.
Рисунок 6.1 - Сфери управління матеріальними потоками
При такому підході матеріальне управління є сферою діяльності значно ширшою, ніж матеріально-технічне забезпечення, а матеріальний розподіл відповідно ширшим, ніж дистрибуція готової продукції. При цьому транспортна діяльність розглядається як єдиний процес і входить як до матеріального управління, так і до матеріального розподілу. Таким чином, принципова відмінність логістичного підходу до управління матеріальними потоками від традиційного полягає у виділенні єдиної функції управління раніше розрізненими матеріальними потоками; у технічній, технологічній, економічній і методологічній інтеграції окремих ланок матеріалопровідного ланцюга в єдину систему, що забезпечує ефективне управління різними матеріальними потоками. Завдання управління матеріальним потоком полягає у створенні інтегрованої логістичної ефективної підсистеми формування, регулювання і контролю, що забезпечує високу якість постачання продукції в межах системи матеріальних, фінансових і інформаційних потоків. Із цим завданням тісним чином пов'язані такі проблеми, як: - забезпечення взаємної відповідності і гармонізації матеріальних, фінансових і інформаційних потоків; - визначення обсягу виробництва, транспортування і складування; - розбіжність між бажаннями і можливостями закупівлі, виробництва і збуту; - оптимізація виробничих запасів. Складність тут полягає в тому, що в межах єдиної системи необхідно об'єднати різних суб'єктів з різними економічними інтересами. У цілому логістична оптимізація матеріального потоку – це комплекс математичних завдань, у результаті розв’язання яких може бути створена інтегрована матеріалопровідна система, що забезпечує економічний виграш лише внаслідок якісної зміни управління матеріальним потоком. Результатом функціонування логістичної системи є наявність потрібного виробу в потрібній кількості потрібної якості в потрібний час у потрібному місці з мінімальними витратами. Загалом можна говорити про різноманітність форм і умов щодо рівня логістичного управління матеріальними потоками, що не дозволяє сформувати однозначний підхід до вибору логістичної стратегії (Крикавський, 2005). Проте їх можна диверсифікувати за ознакою розв’язання базових завдань управління матеріальними потоками таким чином: 1) стратегія інтеграції функцій і процесів (наприклад, інтеграція маркетингової та логістичної стратегій у формі маркетингово-логістичного управління тощо); 2) стратегія консолідації (передбачає досягнення ефекту масштабу і, як наслідок, – зниження витрат. Наприклад, локалізація запасів через зменшення складських площ, консолідацію транспортних перевезень тощо); 3) стратегія зменшення рівня запасів; 4) стратегія скорочення циклу; 5 ) стратегія диверсифікації обслуговування клієнтів (передбачає отримання ефекту внаслідок оптимізації зв’язку між витратами і рівнем обслуговування клієнта); 6) стратегія кооперації у відносинах «постачальник-споживач»; 7) логістичний аутсорсинг (повний, частковий, трансформаційний, аутсорсинг бізнес-процесів тощо); 8) стратегія логістичних інновацій (логістичне забезпечення інноваційного процесу повинно сприяти мінімізації витрат, скороченню строків інноваційного проектного циклу, раціональному природокористуванню, високій якості інноваційного продукту, збільшенню життєвого циклу інноваційного продукту, експлуатаційній та екологічній безпеці інноваційного продукту, мінімізації втрат завдяки створенню більш ефективних підсистем управління ризиками в логістичних тощо) (Gotembskicj, 1999). Найвідомішими та найбільш використовуваними механізмами планування та управління матеріальними потоками є (Економічна, 2001): 1) управління матеріальним потоком “точно, своєчасно” (Just-in-Time – JiT); 2) управління виробництвом KANBAN; 3) управління обслуговуванням основних фондів (Physical Resource Management – PRM; Service Requirements Planning – SRP); 4) управління розподілом продукту (Distribution Requirements Planning – DRP); 5) планування потреб у матеріалах (Material Requirements Planning – MRP) і планування засобів виробництва та постачання (Manufacturing Resource Planning – MRP II); 6) планування та оптимізації виробничих процесів (Optimized Production Technology – ОРТ); 7) інтегроване управління матеріальним потоком (Logistic Requirements Planning – LRP) або у сучасному варіанті управління логістичним ланцюгом (Supply Chain Management); 8) управління ефективним використанням місць реалізації замовлень (Belastungsorientierte Auftrasfreigabe – BOA); 9) управління кількісно-часовими параметрами виробництва (Fortschrittzahlen-System – FZS); 10) автоматизована система логістичного управління дослідженнями, проектуванням, виробництвом та експлуатацією високотехнологічної продукції (Computer-aided Acquisition & Logistic Support – CALS). Зазначені механізми управління та планування матеріальними потоками на підприємстві використовуються для різних видів логістики. Наприклад, для заготівельної логістики застосовують системи планування потреб у матеріалах (MRP) і планування засобів виробництва та постачання (MRP II), для розподільчої логістики – управління розподілом продукції (DRP), для внутрішньовиробничої логістики – управління виробництвом KANBAN та планування й оптимізації виробничих процесів (ОРТ), які будуть більш детально розглянуті у п.п. 7, 9. Таким чином, управління матеріальними потоками в логістичних системах повинно ґрунтуватися на: 1) аналізі маркетингової інформації: даних про потреби клієнтів (бажаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інші вимоги); 2) оптимальному графіку розподілу й доставки готової продукції, схеми проміжного зберігання; 3) оптимальному співвідношенні між задоволенням суперечливих вимог (відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів).
|
