Склади, їх функції та класифікація. Логістичний процес на складі

Складське господарство – це сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, призначенням яких є приймання, розміщення, зберігання та відпускання продукції, предметів та засобів праці, сприяє збереженню якості продукції, матеріалів, сировини; підвищенню ритмічності та організованості як виробництва, так і збуту; поліпшенню використання територій підприємства; зниженню простоїв транспортних засобів та транспортних витрат; вивільненню робочої сили; ефективній організації збутової діяльності та ін. Та все ж головна мета складського господарства полягає в організації своєчасних й ефективних постачань матеріальних ресурсів у виробництво, відправки готової продукції споживачу, а також забезпечення умов для зберігання при мінімальних витратах.

Узагальнено організація складського господарства містить:

1) визначення номенклатури та виду складських приміщень;

2) розміщення складів на території підприємства за принципом мінімізації витрат при перевезеннях вантажів;

3) визначення порядку роботи складів.

Склад – це складна технічна будівля, яка складається із взаємопов’язаних елементів, що має певну структуру та виконує низку функцій з перетворення матеріальних потоків, а також нагромадження, переробки та розподілу вантажів між споживачами. Він є місцем складування, розміщення і зберігання товарів. (Економічна, 2002).

Склади можна класифікувати:

1 За розмірами:

- невеликі (загальна площа становить декілька сотень кв. м);

- склади-гіганти (у сотні тисяч кв. м).

2 За різними конструкціями:

- закриті (розміщення в окремих приміщеннях);

- напівзакриті;

- відкриті.

3 За характером діяльності:

- матеріальні (постачальницькі) склади;

- внутрішньовиробничі (міжцехові та внутрішньоцехові);

- збутові.

4 За формою власності:

- колективного користування;

- склад індивідуального користування.

5 За ознакою місця:

- склади на дільниці руху продукції виробничо-технічного призначення;

- склади на дільниці руху товарів народного споживання.

6 За ступенем автоматизації:

- немеханізовані;

- комплексно-механізовані;

- автоматизовані;

- автоматичні.

7 За можливістю доставки та вивезення вантажу:

- пристанційні або портові;

- прирельсові;

- глибинні.

8 За видом та характером матеріалів, що зберігаються на складі:

- спеціалізовані;

- змішані або універсальні.

9 За функціональними особливостями:

- оборотні;

- склади для зберігання (стаціонарні і рухомі);

- спеціалізовані;

- склади комісіонування.

До основних функцій складу належать такі:

1) перетворення виробничого асортименту у споживчий відповідно до попиту;

2) складування та зберігання;

3) уніфікація та транспортування вантажів. Для скорочення транспортних витрат склад може здійснювати функцію об'єднання (уніфікацію) невеликих партій для декількох замовників до повного завантаження транспортного засобу;

4) надання послуг:

· підготовка товарів для продажу (фасування продукції, заповнення контейнерів, розпакування та ін.);

· контроль за санкціонуванням пристроїв та обладнання, монтаж;

· надання продукції товарного вигляду, необхідна обробка;

· транспортно-експедиційні послуги та ін.

Будь-який склад обробляє три види матеріальних потоків: вхідний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного потоку означає необхідність розвантаження транспорту, перевірки кількості та якості вантажу. Вихідний потік зумовлює необхідність навантаження транспорту, внутрішній – необхідність переміщення вантажу всередині-складу.

У літературі зазначаються функції складів з огляду на їх функціональне призначення:

1 Склади готової продукції здійснюють такі операції:

- складування;

- збереження;

- відсортування або додаткова обробка продукції перед її відправкою;

- маркування;

- підготовка вантажів до завантаження;

- операції навантаження.

2 Склади сировини та вихідних матеріалів – до вищезазначених функцій додаються:

- прийом продукції;

- вивантаження;

- сортування;

- збереження;

-підготовка до виробничого процесу.

3 Склади оптово-посередницьких фірм, крім зазначених вище функцій, додатково забезпечують:

-концентрацію товарів;

- докомплектацію, підбір у потрібному асортименті;

- організацію товарів дрібними партіями;

- збереження резервних партій.

4 Склади торгівлі, які знаходяться в місцях розміщення виробництв (вихідні оптові бази), отримують товари від виробничих підприємств великими партіями, комплектують і відправляють великі партії товарів одержувачам, що знаходяться в місцях споживання.

5 Склади торговельних оптових баз, які розміщуються в місцях споживання, отримують товари, формують широкий торговельний асортимент, постачають на роздрібні торговельні підприємства.

Практично логістика на складі охоплює всі основні функціональні галузі, що розглядаються на мікрорівні. Тому логістичний процес на складі є набагато шир­шим, ніж технологічний процес (рис. 8.1).

 

Рисунок 8.1 - Схема логістичного процесу на складі

Умовно весь процес можна поділити на три складові:

1) операції, спрямовані на координацію служби закупівлі;

2) операції, безпосередньо пов’язані з переробкою вантажу та його документацією;

3) операції, спрямовані на координацію служби продаж.

Координація служби закупівлі здійснюється в ході операцій з постачання запасами та завдяки контролю за веденням поставок. Основне завдання постачання запасами полягає в забезпеченні складу товаром (чи матеріалом) відповідно до можливостей його переробки на даний період при повному задоволенні замовлень споживачів.

Облік і контроль за одержанням запасів та відправленням замовлень дозволяє забезпечити ритмічність переробки вантажопотоків, мак­симальне використання складських потужностей та необхідні умови зберігання, скоротити терміни зберігання запасів і тим самим під­вищити оборотність складу, розвантаження і приймання вантажів.

Розвантаження на сучасних скла­дах здійснюється на розвантажувальних автомобільних чи залізнич­них рампах та контейнерних майданчиках. Операції даного етапу передбачають:

· розвантаження транспортних засобів;

· контроль документальної і фізичної відповідності замовлень поставки;

· документальне оформлення вантажу, що надійшов, через інфор­маційну систему;

· формування складської вантажної одиниці.

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різноманітними зонами складу: з розвантажувальної рампи до зони приймання, потім до зони зберігання, комплектації та на навантажувальну рампу. Ця операція виконується за допомогою підйомно-транспортних машин і механізмів.

Процес складування полягає в розміщенні та укладенні вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування– ефек­тивне використання обсягу зони зберігання. При цьому простір під робочі проходи має бути міні­мальним, але з урахуванням нормальних умов роботи підйомно-транспортних машин і механізмів.

Процес складування та зберігання охоплює:

а) закладку вантажу на зберігання;

б) зберігання вантажу та забезпечення відповідних для цього умов;

в) контроль за наявністю запасів на складі, що здійснюється через інформаційну систему.

Процес комплектації передбачає підготовку товару за замов­леннями споживачів. Він охоплює:

а) одержання замовлення клієнта (відбірний лист);

б) відбір товару кожного найменування за замовленням клієнта;

в) підготовку товару до відправки (укладання в тару, на товароносій);

г) документальне оформлення підготовленого замовлення та контроль;

д) об'єднання замовлень клієнтів у партію відправлення та оформ­лення транспортних накладних;

е) відвантаження вантажів у транспортний засіб.

Комісіонування замовлень клієнтів проводиться в зоні комплек­тації. Підготовка та оформлення документації здійснюється через інформаційну систему. Адресна система зберігання дозволяє зазначати у відбірному листі місце необхідного товару, що значно ско­рочує час відбору та допомагає докладніше відслідковувати відпускання товару зі складу.

Транспортування та експедирування замовлень можуть здійсню­ватись як складом, так і самим замовником. Найбільш поширеною та економічно ви­правданою є централізована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки уніфікації вантажів та оптимальним маршрутам доставки досягається значне скорочення транспортних витрат і з'яв­ляється реальна можливість здійснювати поставки дрібними партія­ми й частіше, що сприяє зменшенню непотрібних страхових запасів у споживача.

Збирання і доставка порожніх товароносіїв відіграють значну роль у статті витрат. Товароносії (піддони, контейнери, тара, обладнання) за умов внутрішньоміських перевезень частіше за все є бага­тооборотні, а тому їх слід повертати відправникові.

Інформаційне обслуговування складу передбачає управління ін­формаційними потоками і є зв'язувальним стрижнем функціонуван­ня всіх служб складу. Інформаційне обслуговування охоплює:

· обробку вхідної документації;

· пропозиції за замовленнями постачальників;

· оформлення замовлень постачальників;

· управління прийманням та відправленням;

· контролювання наявності на складі;

· приймання замовлень споживачів;

· оформлення документації відправлення;

· диспетчерську допомогу, у тому числі оптимальний вибір партій відвантаження та маршруту доставки;

· обробку рахунків клієнтів;

· обмін інформацією з оперативним персоналом та вищим управлінським рівнем;

· різноманітну статистичну інформацію.

На забезпечення координації діяльності служби продажу в першу чергу спрямовані операції контролю за виконанням замовлень і на­данням послуг клієнтам, від яких залежить рівень обслуговування. Виділяють три основні категорії елемен­тів обслуговування: допродажне, під час продажу та післяпродажне. Склад забезпечує виконання як продажних (сорту­вання товарів, повна перевірка якості товарів, що постачаються, фасування та пакування, заміна замовленого товару, експедиторські послуги, у тому числі розвантаження, інформаційні послуги, підпи­сання договорів з транспортними агентствами), так і післяпродаж­них послуг (установлення товарів, гарантійне обслуговування, забезпе­чення запчастинами, тимчасова заміна товарів, приймання дефект­ної продукції та її заміна).

Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запору­кою його рентабельності. Тому при організації логістичного проце­су слід додержуватися таких принципів:

1) раціональне планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню витрат та вдосконаленню процесу переробки вантажу;

2) ефективне використання простору при розставленні облад­нання, що дозволяє підвищити потужність складу;

3) використання універсального обладнання, яке виконує різно­манітні складські операції, що призводить до істотного скорочення парку підйомно-транспортних машин;

4) мінімізація маршрутів внутрішньоскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних витрат і зростання пропускної спроможності складу;

5) здійснення уніфікації партій відвантажень та використання централізованої доставки (більш детально див. п. 10), що дозволяє істотно знизити транспортні витрати;

6) максимального використання можливостей інформаційної си­стеми, що значним чином скорочує час та витрати, пов’язані з документооборотом та обміном інформацією, тощо.

Іноді резерви раціональної організації логістичного процесу (на­віть і незначні) полягають у простих речах: розчищенні загромадже­них проходів, покращанні системи освітлення, наукової організації робочого місця. У пошуку резервів ефективності функціонування складу немає дрібниць, все повинно ретельно аналізуватися, а надалі використовуватися для поліпшення організації логістичного процесу.

 

Управління матеріальними запасами

 

Наявність запасів дозволяє забезпечити виробництво сировиною, що постачається оптимальними за розмірами партіями, здійснювати переробку сировини в готову продукцію оптимальними розмірами, своєчасно виконувати поставки готової продукції замовникам.

У системі логістики запаси класифікуютьсяяк виробничі, що ув’язують неперервність споживання ресурсів із дискретністю їх надходження від постачальників,та товарні, що ув’язують інтервали надходження продукції від постачальників з інтервалами відпускання її споживачам. Виробничі запаси, у свою чергу, поділяються на запа­си,необхідні безпосередньо на виробництві, та транспортні запаси, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів.

Крім того, на підприємстві розрізняють три рівні запасів:

1 Запаси готової продукції – дозволяють службі збуту забезпечувати більш короткі строки поставок, ніж повний цикл постачання та виготовлення цієї продукції. Достатні запаси готової продукції дозволяють уникнути або відстрочити наслідки призупинення виробництва через ремонт, простої, страйки та ін.

2 Запаси напівфабрикатів і комплектуючих – розподіляють різні стадії виробництва таким чином, що зупинка процесу на будь-якій стадії не призведе до раптової зупинки всіх подальших операцій виробничої лінії. Запаси комплектуючих у достатній кількості також дозволяють стабілізувати виробництво.

3 Запаси сировини і/або комплектуючих, що закуповуються,– дозволяють шляхом зниження періодичності замовлень користуватися торговельними знижками для великих партій та «спекулювати» на коливаннях цін або курсах. Вони забезпечують захист проти збоїв у постачальників, наприклад, при закупівлях у монополістів.

Класифікація за виконуваною функцією запасів дозволяє розподілити виробничі та товарні запаси на декілька груп: поточні, підготовчі, страхові, сезонні, перехідні.

Поточні запаси забезпечують неперервність постачання виробничого процесу між двома поставками, а також організацію торгівлі та споживачів. Поточні запаси становлять основну частину виробничих та товарних запасів.

Підготовчі запаси ( або буферні запаси) виділяються з виробничих запасів за необхідності додаткової їх підготовки перед використанням у виробництві (наприклад, сушіння лісу).

Гарантійні запаси ( або страхові запаси) призначені для неперервного постачання споживачів у випадку непередбачених обставин: відхилення в періодичності та у величині партій поставок від запланованих, зміни інтенсивності споживання, затримки поставок та ін. На відміну від поточних запасів розмір гарантійних запасів – величина постійна.

Сезонні запаси утворюються при сезонному характері виробництва продуктів, їх споживання або транспортування.

Перехідні запаси – це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду. Вони призначені для забезпечення неперервності виробництва та споживання у звітному та наступному періодах до наступної поставки.

Класифікація за часом поділяє запаси на (Логистика, 1997):

· максимальний бажаний запас – визначає рівень запасу, економічно оптимальний у даній системі управління запасами.

· неліквідні запаси –так називають виробничі чи товарні запаси, які довго не використовуються і утворюються в результаті погіршення якості товарів під час зберігання, а також морального зношення.

Функції товарно-матеріальних запасів:

1) функція регулювання процесу. Деякі запаси комплектуючих є необхідними, оскільки потрібен час, щоб закінчити одну операцію над партією товару, і більш чи менш тривалий час для переходу до іншої операції («запас-інструмент»);

2) економічна функція. Деякі запаси на будь-якому рівні надають значну незалежність окремим робочим місцям, цехам, спрощують процеси виробництва і/або розподілу;

3) функція упередження. Буферні запаси потрібні у випадках, коли товари споживаються прогнозованим, але змінним чином і якщо бажано згладити ці коли­вання зменшенням або збільшенням запасів, а не зміною виробничого обладнання;

4) функція захисту від випадковостей – інколи створюються аварійні запаси, призначені для захисту від коливань у строках поставок і коливань попиту в ті самі періоди;

5) функція “виробництва”. Товарно-матеріальні запаси можуть бути невід’ємною частиною виробничого циклу, у випадку якщо необхідний період скритого розвитку для хімічної реакції або перетворення продукту (наприклад, вино).

Ефективне використання запасів досягається при правильній організації управління ними, яке містить:

1 Розроблення науково-обґрунтованих норм запасів.

Норма запасу – мінімальна, але достатня кількість матеріальних елементів, що забезпечують неперервність виробництва та обігу. Запаси нормуються диференційовано для кожного виду (найчастіше для поточного, підготовчого, страхового запасів).

2 Планування запасів.

3 Облік, аналіз та контроль за станом запасів.

4 Оперативне (поточне) регулювання запасів.

У теорії логістики розроблено дві основні системи управління запасами, які розв’язують завдання, відповідаючи меті безперебійного забезпечення споживача матеріальними ресурсами. Такими класичними системами є система управління запасами з фіксованою величиною замовлення і система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

1 Система управління запасами з фіксованою величиною замовлення

Величину замовлення чітко зафіксовано, вона не змінюється ні за яких умов роботи системи. Критерієм оптимізації повинен бути мінімум сукупних витрат на збереження запасів і повторення замовлення. Даний критерій враховує три фактори, які впливають на величину названих сукупних витрат:

1) площа складських приміщень, що використовується;

2) витрати на збереження запасів;

3) вартість оформлення замовлення.

За допомогою основної формули Уїлсона прагнуть мінімізувати повні змінні витрати на управління запасами, тобто суму витрат на реалізацію замовлення (або на запуск у виробництво) та витрат утримання товарно-матеріальних запасів.

Загальними витратами на управління запасами називається сума повних змінних витрат і витрат на придбання товару.

Витрати на виконання замовлення. Це витрати на реалізацію одного замовлення, помножені на кількість здійснених замовлень протягом періоду часу, який розглядається.

Витрати на збереження товару на складі. Спрощені гіпотези передбачають, що запаси безперервно змінюються від замовленої величини Q до 0, а потім знову неперервно зростають до Q (при надходженні нового замовлення).

Відповідно середній рівень запасів дорівнює Q/ 2протягом усього часу, який розглядається.

Оскільки витрати на збереження одиниці товару виражаються у відсотках від ціни закупівлі цього товару, витрати на збереження будуть дорівнювати Q/ 2 і СН. Тоді повні змінні витрати на утримання запасів матимуть вигляд

 

, (8.1)

 

де D – попит на товар з боку замовника (шт.) за одиницю часу; L – витрати на реалізацію замовлення, грн; H – витрати на збереження товару за одиницю часу у відсотках від С; С – витрати на придбання одиниці товару, грн; Q – обсяг замовлення, шт.

Причому D та Н передбачаються однорідними, тобто такими, що належать до одного і того самого періоду часу.

Ця функція Q проходить через екстремум у точці, де її перша похідна дорівнює нулю:

 

(8.2)

 

Звідки:

, (8.3)

. (формуоа Уілсона) (8.4)

 

Слід зазначити, що витрачання деякого часу на отримання партії товару Q (затримка постачальником або для внутрішнього виробництва) не змінює цього результату. Замінюючи Q формулою економічної кількості, отримуємо мінімальну величину повних змінних витрат на управління товарно-матеріальними запасами:

. (8.5)

 

Часто у випадку виготовлення (на самому підприємстві або при замовленні на «близькому» даному підприємству) поповнення запасів не відбувається раптово, як у попередньому випадку, а охоплює деякий проміжок часу, який тут передбачається лінійним із продуктивністю Р.