Принципи організації виробництва і конкурентоспроможність

На цей час у теорії організації виробництва можна виділити дві групи закономірностей: закономірності організації внутрішньовиробничих систем і закономірності організації виробничих процесів.

Великим досягненням у теорії організації виробництва можна вважати виявлення та опис того, як проявляються закони організації високоефективних, ритмічних виробничих процесів. Мова йде про закони:

1) закон упорядкованого руху предметів праці у виробництві;

2) закон неперервності руху виробничих про­цесів;

3) закон ритму виробничого циклу виконання замовлення;

4) закон календарної синхронізації тривалостей технологічних операцій;

Розглянемо їх більш детально.

1 Закон впорядкованого руху предметів праці у виробництві.

Формулювання закону: без попередньої організації руху предметів праці в типових міжцехових і внутрішньоцехових технологічних маршрутах взагалі неможливе планування процесу виробництва.

Упорядкування руху деталей у виробництві може бути досягнуте такими способами:

· стандартизація та типізація міжцехових і внутрішньоцехових технологічних маршрутів;

· проектування типової схеми руху предметів праці на виробництві;

· раціональна впорядкованість запуску деталей на виробництві.

2 Закон неперервності руху виробничого процесу.

Виробничий процес відбувається в часі та просторі. Час проходження виробничого процесу характеризується тривалістю виробничого циклу, часом простою робочих місць і часом залежування предметів праці на виробництві.

Просторове проходження виробничого процесу характеризується виробничою структурою, структурою наявних ресурсів, послідовністю та структурою трудових затрат, необхідних для виготовлення продукції при виконанні виробничої програми підприємства.

Мінімізація витрат виробництва від сумарного часу простоїв робочих місць і від сумарного часу міжопераційного залежування предметів праці характеризує рівень організованості та ефективності руху виробництва.

3 Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу.

Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу– це об'єктивно існуюча сукупність суттєвих причинно-наслідкових зв’язків між параметрами виробничої програми підприємства (тобто змістом, строками, пріоритетами, пропорціями об’єктів виробництва та їх структурною трудомісткістю), з одного боку, та структурою елементів виробництва, які використовуються у виробництві, – з іншого.

Ритм виробничого циклу виготовлення виробує закономірним поєднанням процесів розгортання та згортання виготовлення комплектів заготовок, деталей, комплектуючих одиниць виробу за стадіями та виробничими дільницями, а в кожному виробничому підрозділі – це закономірна зміна обсягу та складу виконуваних робіт над кожним комплектом предметів праці даного виробу щодо виробничого циклу виготовлення комплекту деталей у даному підрозділі. При цьому зміна тривалості циклу виконання робіт не змінює внутрішніх пропорцій розподілу обсягу та складу цих робіт.

Розрізняють три можливих методи моделювання ритму виробничого циклу виготовлення виробу:

1) статистичний;

2) статичний;

3) динамічний.

4 Закон календарної синхронізації циклів процесу виготовлення виробів та їх частин.

Якщо процесом синхронізації циклів не управляти, то тривалість циклів збільшиться в три рази, тому що календарне вирівнювання кожної частини процесу перевищить величину найбільшого циклу відповідної частини процесу.

Знання про виявлення закону синхронізації циклів процесу виготовлення виробу та їх частин необхідні як основа мистецтва управління виробничим процесом з метою мінімізації затрат на виробництво.

При впорядкованому русі деталей мінімальною календарною межею вирівнювання операцій можна управляти.

Календарна межа вирівнювання тривалостей технологічних опе­рацій характеризує хід виробничого процесу з двох протилежних боків – як безперервність завантаження робочих місць та як безперервність виготовлення предметів праці.

Не викликає сумнівів, що при заданих організаційно-техноло­гічних умовах мінімум витрат на виробництво досягається при най­більшій безперервності використання засобів виробництва (робочих місць), а це відповідає єдиному оптимальному рівню виготовлення партій виробів у виробництві.

Обсягово-динамічний метод планування та організації ходу ви­робництва за принципом безперервного завантаження планових ро­бочих місць дозволяє не тільки здійснити таке завантаження, а й за­безпечити максимальну тривалість виробничого циклу виготовлен­ня маршрутного комплексу деталей (Т_мдк).

Зокрема, якщо на кожній операції процесу виготовлення маршрутного комплекту деталей (тобто на комплектооперації) задіяна одне чи більше робочих місць, то тривалість його виробничого циклу можна визначити за формулою

, (7.1)

 

де – кількість найменувань виробів, що будуть виготовлені на дільниці в певному плановому періоді і складатимуть один комплект деталей;

– середній інтервал часу, через який здійснюється пере­дача партії виробів одного найменування на наступну комплектооперацію після завершення їх обробки на j -й комплектооперації ( = t_j / C_j);

С_j – кількість робочих місць, задіяних в обробці деталей комплекту на меншій j -й комплектооперації;

–розмір передаточної транспортної партії на j -й комплектооперації;

– менший з двох середніх інтервалів часу, через які здійснюєть­ся передача деталей комплекту з суміжних j -ї чи (j + 1 ) -ї комплекто­операції ( t /C_j);

t_j – середня тривалість виконання технологічних операцій над деталями комплекту на j -й комплектооперації (чи нa j -му рівні робіт);

j – порядковий номер комп­лектооперації чи операції типового технологічного маршруту, за яким деталі комплекту, що розглядається, проходять обробку, j = 1, m.

Тут цикл виготовлення комплекту деталей визначається з урахуванням умов організації виробничого процесу: кількості номенклатурних позицій у плані (n); кількості робочих місць, що використо­вуються на кожній операції процесу (C_j); середньої тривалості виконання однієї технологічної операції над деталями комплекту на ко­жній j -й комплектооперації (t_j). Цією формулою визначається зв'я­зок між кількістю номенклатурних позицій у плані, плановим стро­ком виконання робіт і нормативним розміром партії деталей.

Якщо деталі містять однакову кількість операцій, то цикли виготовлення цих деталей стають тотожними в часі внаслідок вирівнювання тривалості їх операцій. Деталі у виробничих підрозді­лах виробляються, як правило, комплектами, а це означає, що трива­лість циклу виготовлення кожної деталі комплекту дорівнює тривало­сті циклу виробництва комплекту деталей, що розглядається.