Суть і завдання транспортної логістики. Внутрішньовиробниче транспортування
Транспортна логістика інтегрує планування, управління та фізичне транспортування матеріалів, купованих частин, виробів, виробничих відходів у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку для мінімізації транспортних витрат і витрат часу (Економічна, 2001). Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей та вантажів. Предметом транспортної логістики є комплекс завдань, пов’язаних із організацією переміщень вантажів транспортом загального користування (рис. 8.2).
Рисунок 8.2 -Види транспорту
Організація переміщень вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується у сфері розподільчої логістики (Гаджинский, 1996). Головна мета транспортної логістики зводиться до надання необхідних транспортних послуг у галузях постачання, збуту та переробки відходів з мінімальними витратами з орієнтацією на стабільне зменшення потреб у транспорті (Економічна, 2001). При цьому основні завдання транспортної логістики можна визначити так: 1) вибір виду транспортних засобів; 2) вибір типу транспортних засобів; 3) спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим; 4) спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту; 5) забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу; 6) визначення раціональних маршрутів доставки. До внутрішніхтранспортних засобів належать засоби, призначені для переміщення в горизонтальному та вертикальному напрямках. Класифікацію внутрішньовиробничих транспортних систем з відмітними особливостями подано на рис. 8.3 Їх можна розподілити на дві основні групи, а саме: 1) стаціонарні транспортні пристрої; 2) нестаціонарні, або пересувні, транспортні засоби.
Рисунок 8.3 - Класифікація внутрішньовиробничих транспортних систем
До стаціонарних транспортних пристроїв належать ті, за допомогою яких продукти пересуваються за відповідними горизонтальними, вертикальними та похилими напрямками. Наприклад, конструкції, пов’язані з підлогою: · схований під підлогою ланцюговий транспортер; · несучий ланцюговий транспортер; · рольганги; · ремінний транспортер. Конструкції, не пов’язані із підлогою: · ланцюговий підвішений транспортер; · транспортер із електроприводом; · ручні талі. До пересувних належать транспортні засоби, які виконують або вертикальне транспортування (підйомники, у тому числі ліфти, мостові, портальні та ін. крани), або горизонтальне пересування– як система на вагонетках (карах). Горизонтально-пересувні пристрої поділяють на ті, що потребують опори, та вільні: Горизонтально-пересувні, що потребують опори: · вилочні підйомники; · вилочні штабелери; · тягачі з причіпами; · транспортні системи без водія. Вільні (не пов’язані із підлогою): · картраки; · монорельсові підвісні вагонетки. Великого значення набувають сьогодні транспортні засоби без водія та із дистанційним управлінням (індукційні або оптичні). Вони створюють конкуренцію стаціонарним транспортним засобам, до них належать: · рольганги; · ланцюгові транспортери; · підйомники з електроприводом та без нього; · підвішені конвеєри з окремим приводом. Безлюдні транспортні системи добре пристосовані для раціоналізації логістичних функцій та можуть використовуватися як на частково механізованих, так і повністю автоматизованих підприємствах. Удосконалення технології та зв’язок із центральною комп’ютерною системою забезпечує їх економічність, велику гнучкість і високий ступінь використання. Безлюдні системи охоплюють такі елементи: · вагонетки; · пристрої для пересування; · пристрої для управління. Переваги транспортних систем із дистанційним управліннямповинні розглядатися поряд з їхніми недоліками, такими, як: · висока вартість цих систем; · проблеми завантаження та розвантаження; · низька швидкість руху; · залежність від змонтованих шляхів; · складність проїзду в різних виробничих ситуаціях (наприклад, вузькі шляхи, високі бар'єри, неочікувані перешкоди і т.п.).
|