Техніко-експлуатаційні показники роботи автотранспорту. Системи доставки товарів

Робота автомобільного транспорту характеризується системою техніко-експлуатаційних показників, які визначають кількість і якість виконання роботи. У роботі автомобільного транспорту розрізняють поняття поїздки, обороту та маршруту.

Поїздка – це закінчений цикл транспортної роботи, який складається з часу на навантаження на автомобіль t_н, руху з вантажем t_вн, розвантаження t_p та подання транспортного засобу для подальшого навантаження (руху без вантажу) t_рух.

Отже, час поїздки можна визначити за формулою

 

. (8.21)

 

Якщо в подану формулу ввести середню швидкість за час поїздки V_с (км/год) та загальний пробіг за поїздку L_заг (км), що дорівнює сумі пробігів за час t_вн + t_рух, то маємо формулу часу поїздки

, (8.22)

 

де t_{н - р} – час простою під навантаженням і розвантаженням, год.

Оборот містить одну або декілька поїздок, причому автомашини обов’язково повинні повертатися в початковий пункт.

Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності γ обчислюється за формулою

 

, (8.23)

 

де Q_ф – кількість фактично перевезеного вантажу, т;

Q_в – кількість вантажу, яку можна було б перевезти, т.

Коефіцієнт використання пробігуβ;:

 

, (8.24)

 

де L_в.п –вантажний пробіг, км;

L_зaг –загальний пробіг, км.

Загальний пробіг визначають за формулою

, (8.25)

 

де L' ₀ – перший нульовий пробіг, км;

L_в.п – вантажний пробіг, км;

L_x – неробочий пробіг, км;

L";₀ – другий нульовий пробіг, км.

Середня відстань поїздки з вантажемL_с.п.в, км:

 

(8.26)

 

де n – кількість поїздок.

Середня відстань перевезенняL_с, км:

 

, (8.27)

 

де Р – транспортна робота, т×км;

Q – обсяг перевезень, т.

Час однієї поїздкиt, год:

 

. (8.28)

Продуктивність автомашин за час у наряді Р (т/день)визначається множенням вантажопідйомності автомашини q (т) та коефіцієнта використання його вантажопідйомності на кількість поїздок n у день, що здійснив автомобіль:

 

. (8.29)

 

Важливим показником роботи автотранспорту є собівартість автомобільних перевезень. Вона є грошовим вираженням усіх витрат, пов’язаних із виробничо-господарською діяльністю автотранспортного підприємства. На автотранспортному підприємстві розрізняють повну собівартість і собівартість, яка припадає на одиницю транспортної роботи (1 або 10 т-км).

Повна собівартість перевезень∑S_пов складається зі змінних S_зм, постійних S_пост, навантажувально-розвантажувальних робіт S_н-p та дорожніх витрат S_дор:

. (8.30)

 

Змінними називаються витрати, які залежать від пробігу автомобіля. До них належать: витрати на паливно-мастильні матеріли, технічне обслуговування, ремонт автомашини, поновлення та ремонт шин, амортизація просувного складу. Ці витрати розраховуються на 1 км пробігу.

До постійних витрат належать: накладні витрати, заробітна плата водіїв (умовно), а також амортизаційні відрахування. Ці витрати обраховуються на одну годину пробігу автомашини на підприємстві.

Навантажувально-розвантажувальні витрати охоплюють усі витрати на виконання цих робіт (оплата праці вантажників, експедиторів та інших працівників, вартість електроенергії, матеріалів та ін.). Вони розраховуються на 1 т перевезеного вантажу або одну годину вантажно-розвантажувальних робіт.

Дорожніми називають витрати, пов’язані з будівництвом доріг, їх ремонтом і утриманням. Ці витрати обраховуються, як правило, на 1 т-км або на 1 км пробігу.

На практиці при визначенні собівартості перевезень на автотранспортних підприємствах ураховуються змінні та постійні витрати.

Організація руху автомобільного транспорту при перевезеннях продукції повинна забезпечити найбільшу продуктивність просувного складу та найменшу собівартість перевезень. Рух автотранспорту здійснюється за маршрутами.

Маршрут руху – це шлях просування автотранспорту при виконанні перевезення.

Маршрути поділяють на маятникові та кільцеві.

Маятникові – це маршрути, на яких шлях просування автомобіля між двома вантажними пунктами неодноразово повторюється.

Кільцевий маршрут – це просування автомашини замкнутим колом, яке об'єднує декілька отримувачів або постачальників.

За кількістю видів транспорту, що беруть участь у поставці товарів, транспортні системи поділяютьна:

1) одновидові (юнімодальні);

2) багатовидові (мультимодальні, або інтермодальні).

У свою чергу, вони поділяються на термінальні системи.

Юнімодальна система – одновидова система, що передбачає участь автомобільного транспорту, який забезпечує поставку вантажів «від дверей до дверей». Незважаючи на доступність та поширення, ускладнюється внаслідок експлуатації автомашин та автопоїздів різної вантажопідйомності на етапах підбору вантажів, формування великих відправлень, особливо в умовах термінальної системи.

Інтермодальна система – система доставки вантажів, що передбачає деякими видами транспорту за єдиним перевізним документом із переданням вантажів у пунктах перевантаження з одного виду транспорту на інший без участі вантажовласника.

Основні принципи функціонування інтермодальної системи:

· єдиний комерційно-правовий режим;

· комплекс рішень фінансово-економічних аспектів функціонування системи;

· використання систем електронного обміну даними, які забезпечують спостереження за пересуванням вантажу, передачу інформації та зв’язок;

· єдність всіх ланок транспортного ланцюга в організаційно-технологічному аспекті, єдина форма взаємодії та координація всіх ланок транспортного ланцюга, що забезпечує цю єдність;

· кооперація всіх учасників транспортної системи;

· комплексний розвиток транспортної інфраструктури різних видів транспорту.

При створенні мережі мультимодальних перевезень найбільшого значення надається створенню терміналів нових типів з новими функціями. Залежно від типу перевезень визначаються тип термінала, його організаційна структура, функції та місце в транспортній мережі (рис. 8.4) (Миротин и др., 1996).

Основні характеристики терміналів залежать від таких факторів:

· зростаючий вплив вантажовідправників у сфері мультимодальних перевезень;

· лібералізація ринку та вихід за межі національних кордонів.

	послуги з перевантаження
	обслуговування вантажних місць (оренда, лізинг, складування, ремонт)
ФУНКЦІЇ ТЕРМІНАЛІВ		обслуговування автотранспортних засобів (оренда, лізинг, стоянка, ремонт, техобслуговування, мийка)
	обслуговування мережі (початково-кінцеві операції, митне обслуговування, система контролю за рухом)
	послуги, пов'язані з вантажем (завантаження, розвантаження, надання складів)

 

Рисунок 8.4 - Функції терміналів за типами

 

Термінали об'єднуються в мережі різних видів, де становище одного термінала може бути фідерним, блоковим, блоково-кутовим, мультиблоковим, мультиблоково-кутовим.

Нова концепція термінальних систем пропонує перехід від ізольованого мультимодального термінала до єдиного вантажного розподільчого центру (ВРЦ), де термінал буде головним елементом. Центр, який виконує функцію сполучної ланки між товаровиробниками та споживачами, є ілюстрацією інтеграції транспорту та сфер виробництва і споживання.

При плануванні систем доставки беруться до уваги транспортні структури на всіх рівнях та динаміка їх розвитку. Існують чотири рівні планування, які відображають співвідношення майбутніх логістичних структур:

1) європейська логістична система;

2) муніципальна логістична система;

3) управління по осі перевезень;

4) існуюча інфраструктура.

Мережа мультимодальних перевезень повинна бути сумісна та скоординована із вищезазначеними рівнями планування.

З погляду форми транспортування доставка товарів може відбуватися такими шляхами:

1) транспортом постачальника (самовивезення або централізований метод);

2) транспортом одержувача чи транспортом зі сторони (як правило, автотранспортного підприємства – АТП) (децентралізований метод) (більш детально див. п. 10).