Економічний зміст та методи розподільчої логістики

Поняття “ розподіл ” у зв’язку з комерційною діяльністю, у тому числі і збутовою, має два суттєвих значення (Костоглодов, Харисова, 1997):

1) узгоджене, або систематичне, розміщення та поставка товарів;

2) весь комплекс операцій, які здійснюються з метою поставки товарів і послуг у розпорядження споживачів.

М. Є. Залманова вперше в російській економічній літературі окреслила межі розподілу, запропонувавши поняття розподілу розуміти як (Залманова, 1992):

· упакування продукції;

· експедиційне обслуговування;

· управління збутом;

· збереження на складі готової продукції постачальника;

· складське господарство для готової продукції;

· транспортування продукції до складу споживача;

· транспортне господарство для перевезення готової продукції.

Тому до основних функцій розподілу належать:

1) визначення споживчого попиту та організація його задоволення;

2) нагромадження, сортування та розміщення запасів готової продукції;

3) установлення господарських відносин щодо поставки товарів та здійснення послуг споживачам;

4) вибір раціональних форм просування товару та організація торгівлі.

Розрізняють комерційний, канальний та фізичний розподіл.

Комерцій­ний розподіл охоплює функції планування, аналізу, контролю та регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому розумінні цього слова.

Зміст канального розподілу розкриває Ф. Котлер, формулюючи категорію “ канал розподілу ”. Так, канал розподілу – це сукупність фірм та окремих осіб, які беруть на себе або допомагають передати кому-небудь право власності на конкретний товар або послугу на їх шляху від виробника до споживача (Котлер, 1990).

Фізичний розподіл логістика розуміє традиційно – як функції збереження, транспортування, складування, переробки та ін. До фізичного розподілу як складові елементи належать функції управління виробничими запасами, транспортування товарів, складування, операції навантаження-розвантаження та упакування.

На ефективність загальної системи розподілу значною мірою впливає врахування взаємовпливу зазначених складових елементів. Синтезуючи поняття “ логістика” та “ розподіл”, визначимо категорію “розподільча логістика”(або збутова, дистрибуційна логістика), трактування якої стосується процесів розподілу готових виробів замовникові.

Розподільча логістика – невід’ємна частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виготовленої продукції, охоплюючи весь ланцюг системи розподілу: транспортування, складування, упакування та ін.

Розподільча логістика спрямована на комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку готових виробів у супроводі необхідного інформаційного потоку від моменту здачі-приймання товарів з виробництва до замовника (споживача) з метою оптимізації витратних та часових характеристик зазначеної частини матеріального і нематеріального потоків (Економічна, 2001). Головна мета розподільчої логістики – організація розподільчої (збутової) діяльності відповідно до замовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами.

Розподільча логістика будується на загальних логістичних принципах, визнаних закордонними та вітчизняними вченими:

· координації всіх процесів товаропросування, починаючи від кінцевих операцій товаровиробника та закінчуючи сервісом споживача;

· інтеграції всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг, починаючи від визначення мети та закінчуючи контролем;

· адаптації комерційного, канального та фізичного розподілу до постійно змінних вимог ринку та потреб споживача;

· системності як управління розподілом у його цілісності та взаємо­залежності всіх елементів збутової діяльності;

· комплексності, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;

· оптимальності як щодо елементів системи, так і до режиму її функціонування;

· раціональності як в організаційній структурі, так і в організації управління.

Для отримання повнішої уяви про сутність збутової орієнтації товаровиробників слід навести опис збуто­вої діяльності. На нашу думку, збутовою діяльністю слід вважати процес просування готової продукції на ринок та організацію товар­ного обміну з метою одержання підприємницького прибутку. Тут під готовою продукцією розуміються вироби, роботи, послуги, що завершені виробництвом на даному підприємстві і можуть бути за­пропоновані на ринку. Цілі збуту виходять із цілей підприємства, серед яких сьогодні превалює максимізація прибутку.

Основні функції збутової логістики можна поєднати у три групи:

· планування;

· організація;

· контроль та регулювання.

У свою чергу, функції планування охоплюють:

· розроблення перспективних та оперативних планів продаж;

· аналіз і оцінку кон’юнктури ринку;

· формування асортиментного плану виробництва за замовленнями покупців;

· вибір каналів розподілу та товароруху;

· планування рекламних кампаній і розроблення заходів зі стиму­лювання збуту;

· укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію.

Серед функцій організації збуту необхідно виокремити такі:

· організацію складського і тарного господарства для готової продукції;

· організацію продажу і доставки продукції споживачам;

· організацію допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів;

· організацію каналів товароруху і розподільчих мереж;

· організацію проведення рекламних кампаній та заходів зі сти­мулювання збуту;

· організацію підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;

· організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досяг­нення цілей збуту.

До сукупності функцій контролю та регулювання можна віднести:

· оцінку результатів діяльності;

· контроль за виконанням планів;

· оперативне регулювання збутовою діяльністю підприємства з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;

· оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;

· статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової діяльності.

Основними завданнями розпо­дільчої логістики є:

1) максимізація прибутку підприємства при більш повному задо­воленні попиту споживачів;

2) ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей за­мовленнями споживачів;

3) раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон'юнктури.

Для вирішення кожного з перелічених завдань і всіх їх у цілому необхідно дотримуватися певних правил, що, на жаль, нерідко ігно­руються в практиці розподільчої логістики.

По-перше, слід мати на увазі, що всередині розподільчої логіс­тики немає ні результатів, ні ресурсів, а вони існують тільки поза нею.

По-друге, результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом використання можливостей, а не вирішенням проблем.

По-третє, для одержання результатів розподільчої логістики ре­сурси слід спрямовувати на використання можливостей підприємства і ринку, а не на вирішення проблем.

По-четверте, високих результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом набуття дійсного лідерства на ринку, а не покладаючись на думку спеціалістів чи власну інтуїцію.

Пo-п’яте, не слід спочивати на лаврах досягнутого успіху, все ми­нає, у тому числі й провідне становище на ринку.

По-шосте, розподільча логістика, що пущена на самоплив, прак­тично завжди функціонує неправильно.

Наведені правила легше сформулювати, ніж їх дотримуватися. Щоб виконувати їх, необхідні певні умови (відповідне зовнішнє сере­довище і внутрішня організація) і, що також важливо, знання мето­дів розподільчої логістики, а головне – ефективне їх застосування. Ці методи можна поєднати у дві групи:

1) методи моделювання;

2) методи мотивації.

Необхідність широкого використання моделювання в розподільчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основ­ним засобом розподілу – логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі моделі, як:

· модель теорії ігор;

· модель теорії черг чи теорії масового обслуговування;

· модель управління запасами;

· модель лінійного програмування;

· імітаційне моделювання тощо.

Ус­піх функціонування розподільчої логістики значною мірою визначаєть­ся узгодженням інтересів (мотивів) усіх учасників збутової діяльності, спрямованістю цих мотивів на досягнення кінцевих результатів.

Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають пев­них форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції.

Організація розподільчої логіс­тики передбачає:

1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

2) організацію управління збутом як сукупності логістичних опе­рацій, логістичних ланцюгів і логістичних систем;

3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб’єктів розподільчої логістики.

Розподільча логістика як сукупність взаємопов’язаних логістичних операцій може описуватися у часових межах операційних сис­тем.

При цьому операції розподільчої логістики розрізня­ють за кількома ознаками:

· повнотою обслуговування клієнтів (повні або комплексні об­слуговування і неповні або часткові обслуговування);

· формами організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто у межах підприємства);

· способами виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні);

· результатом (поставка товару, надання послуг).

Операційна система розподільчої логістики складається з трьох підсистем:

1) переробної підсистеми;

2) підсистеми забезпечення;

3) підсистеми планування і контролю.

Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх пе­релічених підсистем (рис. 9.1).

 

 

 

Рисунок 9.1 - Операційна система розподільчої логістики

 

Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логіс­тики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв’язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльно­сті відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення та прийняття управлінського рішення в даній підсистемі здійснюю­ться під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і роз­поділ функцій у підрозділах підприємства).

Переробна підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асор­тиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного при­ймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до спо­живання, просування товарів на ринок каналами розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансо­во-трудові умови для нормального функціонування переробної під­системи. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, у тому числі виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матері­ально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комуніка­цій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зо­крема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збу­тових служб підприємств, у тому числі професійне навчання торговельного персоналу.