Методичні рекомендації до семінарського заняття. Розглядаючи перше та друге питання необхідно запам’ятати, що основними структурними елементами кожного наукового документа є аспектація

Аспектація наукового документа відображає логіку наукового дослідження, схему його змісту. Коректно зроблена аспектація дозволяє знайти найкраще композиційне рішення. Композиція — це послідовне розміщення основних частин роботи, що дозволяє зробити правильну рубрикацію наукового документа.

Під рубрикацією розуміють поділ наукового документа на окремі логічно підпорядковані частини (розділи, глави, параграфи), які найкраще відображають логіку побудови конкретного наукового дослідження. Кожна частина наукового документа має короткий, але інформативний заголовок, який відображає її зміст. За наявності математичної і цифрової інформації слід дотримуватись певних правил. Основна вимога щодо ілюстративного матеріалу є його науковість і достовірність.

Основними елементами композиції наукової праці є: титульний лист, зміст (план роботи), вступ, розділи (глави) основної частини, висновки, список використаних джерел і літератури і додатки. До складу науково-довідкового апарату може входити – список скорочень. У вступі визначається актуальність теми, її наукове й практичне значення. Історіографія теми включає: характеристику літератури в хронологічній послідовності видань чи робіт за проблемно-хронологічним принципом – з урахуванням того, що містить робота для висвітлення даної теми. При вивченні літератури потрібно визначити, що дає дана робота для вивчення поставленої проблеми, звернути увагу, на які джерела спирається названий автор, дати загальну оцінку монографії (статті), її достоїнств і недоліків. Не допускається підмінювати критичний аналіз дослідницької літератури її перерахуванням. Потім формулюється мета й задачі роботи, визначаються її хронологічні рамки, дається огляд джерел по темі (спочатку опублікованих, потім неопублікованих).

У науковому добутку рубрикація повинна відбивати логіку наукового дослідження. Найпростішою рубрикою є абзац (відступ вправо на початку першого рядка кожної частини тексту); абзац указує на перехід від однієї думки чи теми до іншої.

Абзацне членування тексту може сполучатися з нумерацією – числовим чи літерним позначенням послідовності розташування частини тексту.

Розглядаючи третє питання слід мати на увазі, що найважливішими сторонами форми тексту є: композиційна (побудова літературного твору, що поєднує всі його «лементи в єдине ціле); рубрикаційна (розподіл тексту на структурні.одиниці, частини, розділи, глави, параграфи); логічна (відповідність міркувань, висновків і визначень автора нормам логічно правильного мислення); мовностилістична, графічна (якість таблиць і ілюстрацій). У таблицях цифровий і текстовий матеріал групується в стовпчики, відмежовані один від одного вертикальними і горизонтальними лінійками. Ілюстрація є зображенням, що служить поясненням або доповненням до якого-небудь тексту. У видавництвах «Наука», «Освіта» прийнято, що на один авторський аркуш може бути пред­ставлено в науковій літературі 5...8 ілюстрацій, у виробничо-технічній - 8...10, у навчальній і популярній - 5...12. Посилання на ілюстра­цію розміщають у тексті за згадуванням предмета, що став об'єктом зображення, наприклад: мал. 36. Повторні посилання на ілюстрації супроводжуються скороченим словом див. (див. мал. 36). Можуть бути посилання на частину ілюстрації, позначену літерою, наприклад: мал. 406.

При редагуванні тексту слід звертати увагу на мовно-стилістичну його сторону, тобто на правильність побудови фраз і граматичних зворотів, на доцільність використання тих чи інших слів. При цьому корисно знати основні прийоми аналізу рукопису, що дозволяють усувати типові помилки мови і стилю. Поширена помилка — вживання необов'язкових, зайвих слів. Багатослівність завжди затемнює основну думку автора, послаблює дієвість друкованої праці, робить її менш доступною для читача. Тому слова, вживання яких не знаходить виправдання, повинні бути віднесені до зайвих.

При підготовці до четвертого питання необхідно показати, що культура мови - один із найважливіших показників культури науковця. Характерною особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, наявність обґрунтувань, доведень істини і основних висновків. Науковий текст має бути цілеспрямованим і практичним, емоційні мовні елементи майже виключаються.