Метод трудового права.
Обов’язки роботодавця 1. до початку роботи: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних І шкідливих виробничих чинників, яких ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я; його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішньою трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце 4) забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. 2. своєчасно виплачувати винагороду за працю, проводити інші виплати, що належать працівнику в зв'язку з виконанням роботи.
3. Коллективные трудовые правоотношения: структура и содержание Колективний договір -угода, що укладається власником підприємства або уповноваженою ним особою, з однієї сторони, і трудовим колективом найманих працівників, який уповноважив профспілковий комітет чи інший представницький орган на проведення колективних переговорів і укладення договору, — з другої, з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, що потребують додаткової регламентації з урахуванням особливостей здійснення праці на даному підприємстві, а також питань, що не урегульовані чинним законодавством. Сфера. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. В поєднанні цих двох критеріїв визначається сфера укладення колективного договору. У разі відсутності хоча б одного з двох критеріїв колективний договір на підприємствах, в установах, організаціях не укладається. На сферу укладення не впливає: · організаційна форма підприємця, · форма власності та господарювання, · кількість працівників у юридичної особи. (однак! у разі укладення трудового договору лише з одним працівником колективний договір не може бути укладено, оскільки відсутня належна сторона з боку найманої праці, що має право укладати колективний договір. Стороною колективного договору, в тому числі й колективного трудового спору на виробничому рівні, є наймані працівники (колективний суб'єкт), а не окремий працівник). Укладення не залежить від того, чи юридична особа займається підприємницькою діяльністю.
Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів. Структурно-організаційні одиниці юридичної особи повинні володіти необхідними правовими та економічними ресурсами, що дозволяло б реально виконувати зобов'язання, передбачені колективними договорами.
4. Трудовое законодательство: понятие, структура, особенности Кінець 1922 - 1-й КЗПП (в СРСР) 10.12.1971 – затв. ВРУ (265 ст)
Риси КЗПП: 1. Комплексне регулювання трудових відносин 2. Підстави виникнення, зміни, припинення ТВ 3. Визначає систему трудових прав і обов’язків суб’єктів трудових правовідносин, механізми та гарантії 4. 5. Пр. побуд. сист. дж. ТП 6. Визначає, як вирішувати колізії, що виникають 7. Правова основа для діяльності основних інститутів ТП 8. Правова основа для здійснення т. нормотворчості та формування локальних нпа 9. визначає механізм регулювання індивідуальних трудових спорів 10. подвійне правове регулювання СТВ: а)регулює механізм укладання колективних договорів, що регулюються й іншими актами б) подвійне правове регулювання в сфері оплати праці в) подвійне правове регулювання у сфері відпочинку
КЗПП розширює низка джерел ТП – ЗУ · Зу від 16.12.1993 «Про держслужбу» · ЗУ від 01.03.1991 «Про зайнятість населення» - відносини по працевлаштуванню, проф.. підготовці та перепідготовці · ЗУ від 16.12. 1993 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» - закріпл. для них труд. права і рівні можливості в різних сферах · ЗУ від 14. 10. 1992 «Про охорону праці» - відносини в сфері охорони праці та гарантії охорони праці» · ЗУ від 24. 03. 1992 «Про оплату праці» - визначає сфери оплати праці централіз. договірного регулюв. · ЗУ від 01. 02. 1993 «Про колективін договори та угоди» - визначає сферу їх застосування, сторони, умови договорів · ЗУ «Про відпустки»: а) на реаліз. конституц. права особи на відпочинок б) найбільше уваги – трудовим відпусткам · ЗУ від 03.02 1998 «Про порядок вирішення трудових спорів/конфліктів» · ЗУ «Про освіту, «Про вищу освіту», «Про професійну освіту» - комплексні закони, містять положення, що стосуються ТП
До трудових відносин можуть застосовуватись положення цивільного і господарського кодексів. Ст. 9 ЦК – субсидіарне застосування нцп до ТВ 5. Понятие и особенности метода трудового права Метод трудового права. Особливості: 1. поєднання централізованого регулювання з локальним (на державному рівні визначають лише основні засади правового регулювання найманої праці, що покликані забезпечити єдиний підхід до регулювання.(норми щодо максимальної тривалості робочого часу, визначення мінімуму відпусток, гарантій мінімальної плати....) основна маса трудових відносин забезпечується за допомогою локального регулювання: система актів, прийнятих за погодженням з профспілковим органом. 2. соціальний характер ТП (проявляється у соціальних гарантіях) 3. виявляється у максимальному врахуванні інтересів працівників 4. комплексний характер: поєднання договірного та імперативного способів регулюванння на користь договірного *навіть відносини субординації, трудової дисципліни є результатом добровільно взятих на себе працівникомзобовязань щодо дотримання встановлених роботодавцем правил 5. участь працівників через їх представників у правовому регулюванні трудових відносин 6. захист прав працівників відбувається у загальному(суд) та спеціальному порядку (комісія по трудових спорах) Способи правового регулювання: 1. дозвільний: надання учасникам правовідносин можливості діяти на власний розсуд. Свобода поведінки практично нічим не обмежується 2. спосіб заборон: покладення на учасників відносин обовязку утримуватися від певних дій 3. спосіб припису: учасники зобовязуються до вчинення чи утримання від певних дій. Вираж формулою: все, що не доволено - заборонено 1,2 – диспозитивний метод Виражаються переважно у колективно-трудових відносинах, де сторони перебувають у партнерських стосунках і мають право діяти у межах наданих їм прав.
6. Система трудового права как отрасли права и система науки трудового права Система трудового права – це взаємоповязані норми ТП, що побудовані в чітко передбаченому законом порядку і на основі яких формуються інститути ТП і забезпечується функціонування ТП як цілісної і системної галузі права. Елементи: 1. Норми ТП 2. Інститути ТП 3 складові: - загальна частина - особлива частина - спеціальна Загальна частина – система норм ТП загального спрямування, що визначають - мету, завдання ТП, - предмет, метод, - принципи ТП, - містить поняття трудового договору, правове становище профспілок, класифікацію субєктів ТП, порядок укладення колективних договорів і т.д. Особлива частина – система норм ТП особливого спрямування, що конкретизують і деталізують норми загальної частини та спрямовані на регулювання окремих сторін трудових відносин. Регулюють колективно-трудові відносини, відносини працевлаштувння, зайнятості, робочого часу, відпочинку, оплати праці. - правова організація зайнятості, працевлаштування - інститут колективного договору та угод - інститут трудового договору – центральний - інст робочого часу, відпочинку - оплати праці - трудової дисципліни - матеріальної відповідальності сторін трудового договору - охорони праці - нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства Спеціальна частина – система норм ТП процедурного характеру, що спрямовані на на сферу регулювання трудових спорів, конфліктів, що виникають між учасниками трудових відносин. Сюди входять: - інститут індивідуальних трудових спорів - колективних труд спорів
7. Разграничение трудового права от смежных отраслей права (гражданского, административного, права социального обеспечения)
|
