Сформувалося на основі ТП та адміністративного праваСпільне: 1. зумовлені соціальною природою, обгрунтовані необхідністю захисту соціальних прав 2. для обох галузей характерна наявність інституту трудового/страхового стажу 3. метод – поєднання диспозитивного та імперативного Відмінності: 1. предмет Право соціального забезпечення – відносини з приводу реалізації права на захист ТП – відносини з приводу права на працю 2. субєкт ТП – працездатні особи ПСЗ – непрацездатні особи, які реалізовують право на захист, ьо не можуть конкурувати з працездатними
8. Понятие и особенности источников трудового права, их виды Джерело ТП – зовнішні форми виразу та закріплення норм ТП, які приймаються уповноваженими на те органами, в т.ч. роботодавцями та найманими працівниками, або їх представницькими органами в узгоджувально-договірному порядку з метою побудови найоптимальніших моделей суспільно-трудових відносин. Ознаки: Санкціонуються державою Гарантуються державою Зовнішня об’єктивація норм ТП Спрямовані на регулювання суспільно-трудових відносин Передбачають систему соціально-правових гарантій найманим працівникам Поєднують загальні і спеціальні норми ТП Передбачають спеціальні гарантії для найманих працівників Статус окремих їх категорій Можуть ухвалюватись за участі роботодавців, найманих працівників та їх об’єднань До них належать нормативно-правові договори Можуть ґрунтуватись на основі конститутивних актів (на їх основі – конкретні акти) До системи джерел ТП належать конвенції і рекомендації міжнародної організації захисту праці Система локально-трудових актів входить до системи джерел ТП Ієрархічність системи джерел ТП
Принципи джерел ТП: 1. пріоритет норм КУ перед міжнародними актами та нпа України 2. пріоритет КУ та міжнародних договорів про працю по відношенню до національних актів трудового законодавства 3. Пріоритет положень ЗУ перед актами виконавчої та судової влади, ОМС та договорів про працю (вони конкретизують і деталізують ЗУ) 4. перевага актів ТЗ в порівнянні актів нормативно-трудового договору 5. переваги нормативно-трудового договору вищого рівня порівняно з нпд нижчого рівня 6. відповідності локально-трудових актів актам трудового законодавства 7. можливість скасування неправомірних нпа – джерел тп 8. ієрархія джерел ТП – у підпорядкованості органів ТП, хоча, відповідно КЗпП трудове законодавство може мати і більш широкий зміст. Трудове законодавство – система нпа, які приймають ОДВ та ОМС, а також на референдумах у сфері правового регулювання суспільно-трудових відносин.
Класифікація: 1) за принципом юридичної сили: 1. КУ 2. міжнародні договори, згоду наякі – ВРУ 3. ЗУ, КЗпП 4. підзаконні НПА 5. локальні правові акти примітка_Костюк: «законодавство про працю» – більше за «трудове законодавство» 2) за характером прийняття: § акти, що приймаються органами держави (закони, укази, постанови тощо § акти, що приймаються за угодою сторін між працівниками і власниками або уповноваженими ними органами (угоди, колективні договори та інші) § акти, що приймаються органами міжнародно-правового регулювання праці (конвенції, рекомендації МОП). 3) «форма правового акта» § закони, § укази, § декрети, § постанови, § розпорядження, § накази.
10.Акты социального партнерства как источники трудового права
Система суспільних відносин, що виникає між колективами найманих працівників і колективами роботодавців, а також між ними і державою утворює інститут соціального партнерства, котрий пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця) з приводу узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними суб'єктами,
Змістом правовідносин соціального партнерства є взаємні права та обов’язки, що виникають 1. з приводу участі трудових колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють; 2. щодо укладення і виконання колективних договорів та колективних угод на галузевому, регіональному, національному рівнях; 3. щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соціально-трудових відносинах; 4. щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців; 5. з приводу вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів
11.Локальные нормативно-правовые акты: понятие, виды, особенности
Регіональні угоди – колективні угоди, що діють в межах певного регіону та включають вищі, порівняно з Генеральною угодою, соціальні гарантії, компенсації та пільги. Закон визначає, що стороною угоди на регіональному рівні виступають - місцеві органи державної влади або - регіональні об'єднання підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і - об'єднання профспілок чи інші уповноважені трудовим колективом органи. У цьому випадку, як бачимо, законодавець виводить державні органи з об'єднань підприємців і визнає їх самостійною стороною угоди, вказуючи, що остання укладається або з підприємцями, або з органами державної влади. Тобто формально регіональна угода укладається також на двосторонній основі, але фактично наявні три суб'єкти правовідносин, які наділені правом укладення угоди.
|
