Розвиток світоглядних уявлень професійно-творчої самореалізації професійно-креативний світогляд успішної фахової діяльності

 

У професіосфері фахової діяльності, що охоплює креативні процеси успішної реалізації професійної кар’єри формуються світоглядні уявлення фахової творчої самореалізації молодого фахівця в якості індивідуальної і суспільної «креативної цінності». В професіосфері суспільної життєдіяльності креативні цінності у двох основних фахових модусах успішності - як в модусі професійно-креативної функціональності, так і професійно-інтегрованій креативності. Фахові креативні світоглядні уявлення представляють собою «діяльнісне переживання культури», - вже як «професійної культури», коли професійне «культурне буття розглядається як діяльнісне покладання людиною себе в навколишньому світі» в значенні успішно-творчого «опредмечення» зовнішньої дійсності або навпаки ‒ «відчуження» «у випадках спотворених соціальних умов життєдіяльності», коли не можна здійснити успішну професійну самореалізацію [6, с.70]. За М. Хайдеггером, творчий суб’єкт тоді нібито предметно-реалізаційно переживає «повтори буття», котрі постають як «спроба слідувати думкою за повнотою перетворення буття» у безпосередній професійно-творчій діяльності, та його «виведення з потаємності» і «введення у відкритість» всієї професіосфери суспільства як «креативного контініуму». Подібне світоглядно розуміється у різновидах професійно-креативної трансформації буття, коли онтологічно-світоглядно (предметно-реалізаційно) «буття має місце як вихід присутності з потаємності… Щоб подібне вдалося, ми повинні звернути увагу на повноту перетворень того, що іменується буттям» [56, с.273-274]. Подібну «повноту перетворень», а з нею і «повноту буття» забезпечує і розвиває світоглядна культура професійно-творчої самореалізації. Вона розвивається по 4-м основним напрямам успішної фахової діяльності через ФТСР (функціонально-творчу самореалізацію) у відповідній «креативній професіосфері» успішної фахової діяльності молодих фахівців. А саме:

а) фахова спрямованість на «професійно-творчу самоактуалізацію» в «особистісно-фахових конструктах», що відбувається у «креативній професіосфері» або «фаховій креатосфері», а потім ототожнюються в креативних діях повної «реалізаційної відповідності» суб’єкта і об’єкта у релевантних креативно-професійних відносинах;

б) «предметно-фахове злиття» творчо-реалізаційних професійно-світоглядних уявлень, котре актуалізує креативно-професійні відносини релевантно-праксеологічної регуляторності [21, c.67];

в) процес фахового когнітивно-реалізаційного опредмечення продукує креативні дії на професійно-творчу самореалізацію, з переходом успішного фахівця з «когнітивної професіосфери» у «креативну професіосферу» з появою особливих трансформативних відносин суспільно-реалізаційних практик; вони орієнтовані на перетворення «соціально-професійної дійсності» шляхом опредмечення професійних комунікацій і фахових когніцій в креативно-реалізаційні успішні «фахові практики»;

г) в контексті культурно-інформаційних трансформацій сучасної суспільної системи і становлення комунікативно-когнітивної та креативно-інформаційної професіосфери принципово нового виду - ноосфери, - в котрій формуються і принципово нові професійно-креативні суспільні відносини; це креативно-синергетичні відносини творчо-інтелектуальної діяльності успішних «інформаційних спеціалістів», що носять соцієтальний характер синергетичної самоорганізації і професійної самовпорядкованості;

д) подібна креативно-синергетична якість сучасної професіосфери, інформомісткість і ноосферність фахової творчо-інтелектуальної діяльності, її високорівнева «креативно-синергетична успішність» (найвищий коефіцієнт корисної дії - ККД ФТСР) зобумовлює розвиток і відповідних професійних відносин «фахової понадуспішності» - це творчо-реалізаційні відносини професійно-суспільних перетворень, котрі створюють предметно-фахову основу професійно-креативного світогляду і креативно-синергетичного світорозуміння [20, c.99].

У своїй останній репрезентації в суспільних відносинах представлена, дійсно, нова соціальна якість суспільних відносин професійно-креативних практик, що постає як здатність до креативно-предметних перетворень у професіосфері суспільства з виявленням синергетичного ефекту. В подібних відносинах механізм «професіосферної дії» представлений процесами соцієтальної впорядкованості та фахової самоорганізації на основі професійно-креативної синергетики, що діяльнісно самоврівноважуються в резонансному автоколиванні прогресії-регресії та їх соцієтальної авторегуляції в успішній професійній самоорганізації та здійсненні успішної професійної кар’єри.

Відомий вчений зі проблем смислу життя, життєтворчості та професійно-діяльнісної творчої самореалізації людини Л.М. Коган репрезентував процес переходу від актуалізованого практичного знання до особистісної і соціальної професійної самореалізації людських сутнісних сил у відповідній процесуальній послідовності. За його концепцією вона видобудовується наступним чином [24, с.127-147]:

- перший крок − це «підсумок процесу самопізнання» на основі попереднього професійно-діяльнісного досвіду;

- другий крок є «не тільки завершенням одного циклу самопізнання, але й початком нового» когнітивно-діяльнісного процесу;

- далі з’являється осмислене розуміння того, що це «не тільки підсумок самопізнання і самооцінки, знання людини самої себе, але, насамперед і головним чином, результат її практичної діяльності» в конкретній фаховій сфері, коли «особистість усвідомила свої інтереси, потреби і здібності, які вона і втілює, опредмечує в практичній діяльності» в певній професіосфері фахової діяльності;

- на створеній подібним чином фахово-практичній основі відбувається професійно-творче самоздійснення людини, що переживається та оцінюється нею як професійно-діяльнісна самореалізація; «самореалізація – це вільна діяльність, самодіяльність індивіда», котра «передбачає опредмечення сутнісних сил людини в речах, предметах та інших результатах її діяльності» в певній фаховій сфері;

- енергетичним джерелом, «витоком самореалізації є внутрішньо-присутні особистості протиріччя між її життєвою метою (сенсом життя) та її реальним буттям, реальним ступенем наближення до цієї мети» шляхом успішної професійної діяльності;

- професійно-творча самореалізація може здійснюватися в найрізноманітніших сферах: «в сферах матеріально-практичної діяльності (перетворення природи), в соціальній (перетворення суспільних відносин) і в духовній сферах (перетворення духовного світу людей)»;

- основні показники професійно-діяльнісної самореалізації: «можна виділити самореалізацію і за її суспільною значимістю,... масштаб самореалізації, її суспільна цінність залежить від ступеня новизни кожного акту творчої діяльності» при здійсненні успішної професійної кар’єри.

Виходячи з подібного креативно-світоглядного розуміння професійно-творчої самореалізації у фаховій діяльності (в матеріальній, соціальній і духовній сферах), Л.М. Коган не погоджується з іншим відомим спеціалістом у цій сфері А. Маслоу. Останній зводив творчу самореалізацію людини до «теорії самоактуалізації», де «суспільству і колективності відводиться мало місця», а потім йшов до конкретної практики - індивідуальної практично-фахової самоактуалізації особистості. Проте А. Маслоу світоглядно розглядає індивідуально-фахову самоактуалізацію з позиції «інтегрованої креативності»: як в професійно-творчому, так і в онтологіно-ціннісному аспектах. А саме − креативно-психологічно, виходячи з особливостей професійної діяльності та рівня фахової успішності, де чітко розділяв значення фахової «психології цінностей» (психологію потреб дефіцітарних цінностей «Д-цінностей»), а також в онтологічному аспекті наявності професійно-діяльнісних «цінностей Буття» («Б-цінностей»). Якщо перші виступають як фахово «захоплюючі та забавні в Буттєвому сенсі», то другі несуть в собі саму професійно-діяльнісну «цінність Буття». «Б-цінності» і «Д-цінності» в об’єктивно-суб’єктивному плані співвідносяться як «цілісність» і «частина», загальна професіосфера і конкретний фах, або психологічно - як «пік-переживання» і «сурогат світу» (ілюзорна реальність). Загалом, діяльнісні «цінності Буття» – це ті, що актуалізуються, реалізуються і стверджуються як професійно-фахова «ціннісна ієрархія» вже за межами «базових потреб» [30, с. 76-77]. Вони мають таку структуру:

«Цілісність» або професійно-діяльнісна єдність, інтеграція, організація, структура і порядок у фаховій діяльності.

«Вдосконаленість»: вона представлена у формах професійної відповідальності, справедливості, завершеності, повноти буття та збільшення цієї буттєвісної повноти в успішній фаховій діяльності;

«Завершеність» – це професійна досконалість, фахова «призваність», граничність в досконалості, фахове ствердження, високопрофесійне виконання, а також «доля», «рок» в розумінні «доленосності» у здійсненні успішної професійної кар’єри.

«Справедливість»: професійна незаплямованість, порядність, законність, фахова обов’язковість у «конкурентному змаганні» за успіх.

«Активність» або рухливість, спонтанність, професійне саморегулювання, повноцінне фахове функціонування у боротьбі за довготривалий успіх при здійсненні успішної професійної кар’єри.

«Багатство», під котрим розуміється заплутаність, складність, диференціація (без інтеграції), а в нашому контексті - «професійна складність», «фахова диференціація», «інтелектуально-творче багатство», «багаторівневість фахового успіху» тощо.

«Простота» у формах професійної чесності, відкритості (в передачі професійного досвіду), суттєвості, монадності («фахової монадності»), відданості обраному фаху тощо.

«Краса»: професійна досконалість, фахова унікальність, творча форма, життєдайність у професійному успіху та життєтворчість при здійсненні успішної професійної кар’єри тощо.

«Унікальність» в різновидах професійної особливості, фахової незрівнянності, новизни, інновації, наприклад, при здійсненні інноваційної професійної кар’єри, що веде до «унікального успіху».

«Ненапруженість»: легкість (у здійсненні професійного задуму), відсутність боротьби з труднощами (видимої конкуренції), «прекрасне функціонування» у фаховій діяльності, що приносить успіх.

«Гра», під якою розуміється забава, розвага, радість, гумор, жартування, задоволення, а в нашому контексті - «прфоесійна гра» при здійсненні фахової «діяльності як гри», «фахова радість» при досягненні досконалості і віртуозності у професійному витворі як мистецькому, «професійне задоволення» при досягненні фахового успіху тощо.

«Істина» або професійна чесність, реальність, чистота, фахова краса, ясність, професійна завершеність (наприклад, в успішній професійній кар’єрі), сутність, що виявляється у професійній самореалізації тощо [30, с. 77-78].

«Автономність» як професійна незалежність, самостійність, фахове самовизначення, віддільність (від середовища), відсутність необхідності (у вільному творчому пошуку), життя за власними правилами «професійної етики», наприклад, при здійсненні успішної професійної кар’єри тощо.

«Буттєвісні цінності» в професійно-світоглядному відношенні "відкриваються" суб’єкту в стані «пік-переживання» успіху у фаховій діяльності, коли успішного фахівця охоплюють «емоції здивування, страху, захоплення, шанування, сумісності та глибокої поваги до переживання…». Подібне професійно-діяльнісно розглядається як «повнота Буття», що почуттєво приходить, коли знімаються всі острахи і загрози, зазнається суб’єктом як «втрата страху, тривоги, напруги, захист і контроль, зняття затримок і обмежень» в успішній фаховій діяльності. Це також професійна різноманітність, в якій «особистість переживає прагнення до інтеграції» в таких емоціях, як «спонтанність, виразність, легкість, відвага в силі», насамперед, у «фаховій силі» до здійснення успішної професійної кар’єри [30, с.87].

Можна бачити, що професійно-діяльнісна самоактуалізація фахівця до рівня «креативної інтегрованості» та фахової успішності – це не самоціль, а здобуття «професійно-реалізаційної холотропності», «фахової цілісності», коли інтелектуально-творча «логіка голови», «логіка серця» і «логіка цілого» співпадають в професійному «реалізаційному холізмі» (за А. Адлером). В такому співпадаючому аспекті професійно-творча енергія успішного фахівця стверджується в професіосфері соціальних інтересів суспільства (соціопрофесійних «суспільних почуттях») та в професійно-діяльнісних солідарних відношеннях із суспільством [52, с.128-129]. Воля успішного фахівця спрацьовує як «прагнення до переваги у втіленні життєвих цілей», коли «професійні емоції» спрямовані на «досягнення позитивних змін» і призначені «мобілізувати сили індивідуума на те, щоб зробити ще одну спробу» у здійсненні успішної кар’єри, якщо поставлені життєві цілі повністю не реалізовані. Цілі уявляються досягнутими, коли стверджується професійно-діяльнісний «життєвий стиль» успішного фахівця та реалізується його професійне «Я». Подібне «Я» (self) – це стиль життя індивідуума … всі його особисті характеристики, котрі розглядаються як єдине ціле, … це динамічний, єдиний принцип, в не якась структура, такий «принцип», в котрому особистість знаходить звуки «мелодії цільного Я», що втілюється в успішній професійній діяльності [30, с. 135-137]. Професійна самореалізація успішного фахівця в його цільності як «холотропного суб’єкта», «холістичного фахівця» у стані його «професійної самоактуалізації» може приймати трансперсональний характер, коли «зріст потреб і цінностей» призводить до такої професійно-діяльнісної «буттєвої мотивації», коли вона зростає і розширюється до рівня «метамотивації» і пробуджує у «креативного спеціаліста» могутню «синергію ідентифікації себе з іншими людьми у співпраці» [52, с.500-501]. На цій основі, за нашою концепцією, може сформуватись професійне креативно-синергетичне світорозуміння в разі здійснення успішної професійної кар’єри на основі "всеєдності суб’єкта і об’єкта" у творчо-інтелектуальній діяльності [62, c. 88].

Таким чином, виходячи з можливості «професійної з’єдності» суб’єкта і об’єкта у творчо-інтелектуальній діяльності, професійно-творчого самоздійснення суб’єкта і об’єкта в макрототожності буття і мислення у відповідній «креативній професіосфері», можна зробити цілком конкретні системно-структурні визначення в аспекті розвитку світоглядних уявлень професійно-творчої самореалізації. В суспільній професіосфері вони й репрезентують себе в якості професійно-креативного світогляду успішної фахової діяльності. А саме:

· у професіосфері фахової «простої» реалізаційної відповідності (релевантності) світоглядні уявлення приймають модус фахової креативної актуалізації, функціональної професійно-творчої самореалізації ‒ ФТСР;

· на рівні «складної» професійно-реалізаційної релевантності (вже актуалізованого професійного світогляду) світоглядні уявлення постають у модусі фахово-інтегрованого світогляду, здатного до креативної дії у всій професіосфері суспільства;

· функціональне визначення професійно-світоглядних уявлень постає у вигляді емпірично-орієнтованого світогляду, представленого в фахових емпірико-реалістичних світоглядних уявленнях;

· структурне визначення набуває вигляду креативно-холістичних світоглядних уявлень в їх цілісній структурній інтенції на професійно-творчу самореалізацію в успішній фаховій діяльності;

· структурно-функціональна репрезентація професійно-світоглядних уявлень постає в якості професійних креативно-рівневих реалізаційних фахових практик зорієнтованих на здійснення успішної професійної кар’єри;

· системно-світоглядна репрезентація набуває якості професійно-світоглядних уявлень предметно-творчого самоздійснення буттєвісних макропринципів.