Професійно-світоглядні уявлення ціннісно-смислового фахового самовизначення: професійно-аксіологічний світогляд ціннісної детермінації

У професіосфері фахової діяльності, що охоплює вимір професійних цінностей та ціннісно-детермінованих взаємодій друга складова суспільного світогляду набуває вигляду професійно-світоглядних уявлень професійно-ціннісного самовизначення і фахового ціннісно-смислового самоствердження в успішній діяльності. Подібні професійно-ціннісні уявлення призводять до інтенсивного формування ціннісно-нормативних професійних відносин успішної фахової діяльності, котра розвивається і ефективно функціонує на регуляторах права і моралі. Це принципово нова професійна «ціннісна система», в якій домінують відносини комунікативно-ціннісного професійного вибору (комунікативно-ціннісні фахові відносини), де успішна фахова діяльність розвивається на смислово-ціннісних і ціннісно-нормативних засадах «правилах успішності». Тому в подібній ціннісно-орієнтованій професійній діяльності суспільства є можливість налагодити ефективну діяльність суспільного інституту успішної професійної життєдіяльності та фахового договірного узгодження на основі їх функціонування у професіосфері аксіологічно-фахового світогляду ціннісної детермінації [20, с.114-116]. Важливо підкреслити, що подібна професійно-нормативна «згода-узгодженість» досягається тільки на світоглядному базисі професійно-ціннісного самовизначення і фахового ціннісно-смислового самоствердження завдяки «ціннісному обміну» смислами і значеннями у професіосфері суспільної життєдіяльності. А саме - вільної циркуляції професійно-ціннісних детермінантів у професіосфері успішної фахової діяльності. Саме подібним чином і заповнюється «етичний вакуум» техноцентризму сучасного суспільства високопрофесійними фаховими «знаннями цінностей» [19, с.20-21, 44-45]. Подібне професійне «знання цінностей» є фахово-практичним в тому сенсі, що воно професійно-ціннісно орієнтує на фахово-успішне освоєння і втілення професійно-ціннісного знання в успішну професійну кар’єру на основі фахової «етики відповідальності». Тоді професійно-ціннісне знання приймає реальний онтологічний статус і перетворюється на фахово-діяльнісні «онтологічні цінності» успішної професійної самореалізації молодого фахівця [19, с. 386].

На здатність професійно-ціннісних уявлень перетворюватися на фахову онтологічну реальність успішної життєдіяльності у вигляді аксіологічної професіосфери звертають увагу багато дослідників. Так, Н.І. Молчанова вважає, що зараз вже постали реальні «проблеми трансформації ціннісних орієнтацій у сучасному суспільстві», котрі необхідно предметно вирішувати. Ці проблеми поки що знаходяться в «основному колі цінностей, що виконують сенсоутворювальну роль в житті». А саме: «перше коло – це «цінності-цілі», за якими виникає «прагнення людини реалізувати ці цінності у своєму житті», «друге коло» цінностей – це «цінності-засоби», які починають ставати пріоритетними у сучасному суспільстві [31, с.64]. Подібна «зміна ціннісних установок», якщо не задіються механізми професійно-світоглядної трансформації може переростати в «професійно-ціннісний конфлікт». Подібний «конфлікт у системі цінностей відбувається між цінностями-цінностями і цінностями-засобами» у конкурентній боротьбі за професійний успіх у фаховій діяльності та при здійсненні успішної професійної кар’єри [31 с. 68]. Як вважає А.Ю. Цофнас з цього приводу, світоглядно-ціннісна трансформація не вирішується в межах «трьохмірної аксіології» і треба вводити «чотирьохмірну» аксіологічну систему координат цінностей. Так, до «трьохмірної аксіології» в професіосфері сучасного суспільства входять такі структурні складові як «змагальність» (конкурентноздатність), «практичність» (прагматизм), духовність (субкультура) і до них необхідно додати «четверту координату», що встановлює «ціннісні пріоритети» на професійно-ціннісній основі [58,с.107-108,111-112]. Це перш за все професійна «ціннісна свобода», свобода професійного «ціннісного вибору», коли фахівець діє самостійно і поводиться, як «вільний художник», що вибирає «свій рід занять не з корисливих» або «спортивних уявлень», а діє на свій «професійно-ціннісний розсуд», навіть виходячи за межі «вільних професій», що не мають фахово-ціннісного виміру. Якщо на Заході «ціннісні зрушення» пов’язуються з «чинником його переходу до постіндустріальної стадії», то в пострадянських країнах (таких, наприклад, як Росія і Україна) подібними чинниками є: 1) «втрата людиною контролю над соціальними процесами сприйняття їх як квазіприродних»; 2) «нездатність людини і суспільства контролювати зміни, ситуації невизначеності»; 3) «нездатність людини до планування і досягнення довготривалих цілей, життєвих стратегій» [51, с.18]. Тобто це суто антропогенні, професійно-ціннісні, ціннісно-смислові чинники професійно-аксіологічного світогляду успішних фахівців.

Подібні професійні ціннісно-смислові світоглядні уявлення виникають тільки тоді, коли в професіосфері фахової діяльності сформовано певну «комунікативну культуру» і створені відповідні комунікативно-ціннісні підстави фахової успішності. Це «поняття … логічно пов’язує такі ознаки спілкування, як взаємодія, стосунки, відносини, контакти, обмін, взаєморозуміння, в певну систему» успішної професійної діяльності. Поняття професійно-діяльнісної «комунікативної культури» дозволяє, наприклад, усунути «ціннісно-нейтральне» розуміння інформації, коли вона в технічному аспекті «розглядається як мережа каналів передачі інформації, як повна абстракція, безособистісна, перетворена форма людських взаємин» [43, с.3]. «Олюднене» трактування комунікацій покликане «повернути» особистість у світ її професійної життєдіяльності, тобто у професіосферу "людського суспільства", щоб подібним чином надати фаховій життєдіяльності смислове означення, ціннісно-смисловий характер. Ж. Бодріяр називав подібну трансформацію актом повернення до «першопричин реального», до відродження «живої комунікації» як «живої етики», повернення реальних життєвих і професійних цінностей. Зараз світоглядно-ціннісні уявлення спотворені симулятивними псевдоціннісними конструкціями, маніпулятивними «позаціннісними побудовами», що засновані на модельних симуляторах і «кібернетичній грі», є «тотальною операційністю, гіперреальністю, прагненням до тотального контролю», перетворює професійну життєдіяльність на симулякр і артефакт [7, с. 175].

У сучасній професіосфері дійсна фахова «ціннісно-детермінована самореалізація» успішних спеціалістів може йти трьома основними «способами участі людини в цінностях» [17, с. 153-155]. Перший спосіб – це «об’єктивне посідання цінностей, тобто надання ціннісному світогляду» професійно-онтологічного дійсного статусу. Другий спосіб – «свідоме поєднання з благами, які є носіями цінностей», що є «найтіснішим об’єктивним контактом з цінностями». В нашому контексті подібним «благом» виступає «успішність», успішна фахова діяльність, успішна кар’єра як об’єктивна професійна цінність. Третій спосіб – це «авторство стосовно наділених цінністю благ», поза зв’язку «засіб – мета», а на підґрунті «авторського зв’язку з добром» [17, с. 155, 160, 164-167]. Подібний «авторський зв’язок» і створює безпосередня фахова діяльність як успішна у своїй «наділеності» професійною цінністю як «фахового блага». У професійно-світоглядному відношенні мова йде про «ціннісну доцільність», що представляє собою оволодіння молодими фахівцями, «автентичними цінностями», що є професійно адекватними [17, с. 176]. Тоді «ціннісні цілі» презентуються як «духовні смисли» і репрезентуються у світогляді професійної життєтворчості вже на рівні загальносуспільної світоглядної професіосфери. Тобто в ціннісних макросмислах професійно-життєдіяльнісного «аксіологічного буття». У системно-структурних формотвореннях подібне можна представити наступним чином:

· професіосфера фахової діяльності у вимірі «простих» духовно-ціннісних виборів («проста» ціннісна детермінація) професійно-світоглядні уявлення приймають модус духовно-ціннісного фахового самовизначення;

· на ціннісно-герменевтичному рівні «складної» професійно-ціннісної інтерсуб’єктивності світоглядні уявлення приймають модус ціннісно-смислового самоствердження в успішній професійній діяльності;

· функціональне визначення в якості «змінюючи-операційних» професійно-світоглядних уявлень: вони презентуються у модусі циркуляції професійно-ціннісних детермінантів, що зумовлюють успішну фахову самодетермінацію у професійному успіху - у першу чергу в успішній професійній кар’єрі молодих фахівців;

· структурна репрезентація в якості «підтримуючо-стабілізуючих» професійно-світоглядних уявлень: їх можна визначити у модусі ціннісно-детермінованих світоглядних уявлень на фаховий успіх;

· структурно-функціональне визначення: це професійно-світоглядні уявлення духовно-ціннісної доцільності або зросту смислів професійної життєтворчості за вектором успішності і фахових досягнень;

· системно-світоглядне визначення: воно фіксується у вигляді професійно-світоглядних уявлень життєтворчості і життєдіяльнісного макросмислу в успішній фаховій діяльності.

Подібний фаховий «життєдіяльнісний макросмисл» можна представити на професійно-світоглядному підґрунті у відповідній «ціннісній суперпозиції» суспільної професіосфери.