Еволюція приматів і людини

Протягом багатьох мільйонів років у багатьох видів тварин відбувалося помітне збільшення маси мозку по відношенню до розміру тіла. Саме цей процес і називається енцефалізацією. Найбільш прискорено розвивався головний мозок у приматів, а потім і в гомінід. Свого максимуму енцефалізація досягла в біологічного виду homo sapiens. Енцефалізація людини якісно відрізнялася від енцефалізації приматів. Причин тут багато: заледеніння й ефективні механізми адаптації до неї; інші масштабні кліматичні зміни; полювання й необхідність точних балістичних рухів рукою; потреба в складній мовній комунікації; гостра конкуренція в умовах складної соціальної ієрархії в групах. Усі ці зміни зберігалися й передавалися завдяки дії закону природного відбору.

Розвинений багатофункціональний модульний головний мозок у людей став закономірним результатом цих та інших високоадаптивних поведінкових стратегій характерних для всього виду людини. Такий мозок виявився основним ресурсом експансії виду homо sapiens не лише в планетарному вимірі, але дозволив формувати ноосферу й цілераціонально підкоряти космічний простір.

Успішні дослідження в галузі створення штучного інтелекту дозволяють сподіватися на багаторазове прискорення енцефалізації не еволюційним шляхом (як це було раніше), а завдяки реалізації проекту керованої еволюції на основі конвергенції біотехнологічних, нанотехнологічних та інформаційних технологій. Не зважаючи на вражаючі успіхи інформаційних наук і технологій усе ж саме людський мозок до сих пір є найскладнішою інтелектуальною «спорудою» у Всесвіті.

Без появи приматів і подальшої їхньої еволюції неможлива була б подальша прискорена еволюція головного мозку, поява «людини розумної», раціонального мислення і, нарешті, виникнення ноосфери. Тому вивчення умов існування й еволюції приматів хоч і не головна, але все-таки важлива тема для розуміння суті ноосферних процесів. Уперше використав поняття «примати» видатний учений Карл Лінней. У книзі «Система природи» (1758 рік) латинський термін «primate» у нього означав «перший ранг». Тобто, Лінней уважав, що людина як біологічний вид, займала перший рівень, перебуваючи на вершині так званих «сходинок живих істот» (scala natura). Дещо нижче за людину знаходилися мавпи й так далі, аж до примітивніших організмів, які посідали нижню сходинку. Усім приматам властиві такі якості: автономна рухливість кожного з пальців кінцівок, плоскі нігті замість кігтів, практика пересування на двох ногах (біпедалізм або тимчасове горизонтальне положення тіла), розвинений периферійний зір, а також відносно великий (порівняно з масою тіла) достатньо складний мозок.

Сучасні примати поділяються на два підвиди – нижчих приматів і антропоїдів. Хронологічно нижчі примати з'явилися раніше антропоїдів. Більша їх частина нині знаходиться на острові Мадагаскар. Річ у тім, що цей острів відділився від африканського материка мільйони років тому й лемури, лорі й галаго (нижчі примати) залишилися відносно «природними» зберігши основні початкові ознаки характерні для нижчих приматів.

Підвид антропоїдів містить малих мавп, великих мавп і людей. Є істотні відмінності між двома підвидами приматів. У антропоїдів обличчя має набагато плоскішу форму, очі ніби висунуті вперед, а найголовніша відмінність полягає в тому, що мозок у антропоїдів значно більший і створений набагато складніше.

Найперші й дуже примітивні антропоїди вже існували 30 млн. років тому. Протягом 10 млн. років антропоїди розділилися на дві великі групи. Це були малі мавпи та великі мавпи (людиноподібні мавпи).