Теорія еволюції видів

Філософські ідеї та теоретичні розробки, спрямовані на розуміння цілісності й взаємозалежності всього живого, існували раніше, ці наукові пошуки тривають до нині. Різні інтерпретації і трактування еволюційного вчення репрезентують його відвертість критиці й незавершеність, яка вимагає додаткових концептуальних зусиль, наукових експериментів та емпіричної перевірки. Теорія Ч. Дарвіна з самого початку піддавалася критиці, але також вона доповнювалася й розвивалася послідовниками дарвінізму. На основі останніх відкриттів, особливо це стосується генетики, теорія еволюції Дарвіна набула нових якостей, трансформувалася в синтетичну теорію еволюції. Теорія еволюції біологічних видів Дарвіна – це окремий вид еволюціонізму або еволюційного вчення, яке є системою наукових ідей у філософії, космології, геології та біології, що вказують на фундаментальну історичність, спадкоємність, детермінізм і цілісність розвитку космосу, Землі, біосфери. Хоч еволюційні ідеї висувалися вже античними філософами, тільки науково обґрунтована, емпірично підтверджена концепція Дарвіна набула статусу міждисциплінарної теорії. Теорія еволюції постійно уточнюється, коректується і є на сьогоднішній день найбільш ефективним засобом пояснення походження «людини розумної».

Сумніви щодо істинності всіх положень теорії еволюції в застосуванні до походження людини існує не лише в межах культурної війни «креаціоністи проти секуляристів», але й серед біологів-еволюціоністів. У достовірній інтерпретації антропогенезу є теоретичні й емпіричні труднощі. Анатомічні та функціональні відмінності навіть між близькими видами рослин і тварин (включаючи антропоїдів / гомінід) бувають настільки значними, що навіть вузькі фахівці, які займаються проблемами палеонтології та порівняльної скелетної морфології, не завжди знаходять інваріантні ознаки деяких зниклих і сучасних видів. Проте теорія еволюції базується на очевидних механізмах розвитку біологічних видів. Можна вирізнити основні положення теорії Дарвіна.

• Живі організми залишають численне потомство, збільшуючи популяцію.

• Існують численні, але не фундаментальні фізіологічні й поведінкові відмінності всередині кожного виду.

• Одні організми внаслідок високої адаптації виявляються набагато краще пристосовані до виживання й розмноження, і вони залишають потомство з більш потужними якостями.

• Конкурентноздатні адаптивні якості неминучо виявляються у всіх наступних поколіннях ще частіше.

• Механізм природного відбору приводить конкретну популяцію до просторово обмеженого унікального (ізольованого від інших популяцій) розмноження.

Так відбувається створення й закріплення нових біологічних видів.

У більш спрощеному вигляді вчення Дарвіна зводиться до трьох основних принципів еволюції: спадковість, мінливість і природний відбір.

Згідно з принципом спадковості фундаментальні характеристики організму передаються наступним поколінням, успадковані ознаки зберігаються гіпотетично нескінченно. Стійка група фундаментальних ознак складає деякий інваріант, біологічний вид. Мінливість позначає, що основні ознаки можуть дещо модифікуватися не змінюючи біологічної матриці виду. Природний відбір закріплює корисні якості набуті представниками даного виду.

Адаптація до навколишнього середовища та мутації також формують еволюцію кожного виду. Разом з природним відбором уже багато тисяч років триває цілеспрямований, свідомий, розумний штучний відбір. Виведення врожайних злаків, яйценосних курей, коней, породистих собак, інших рослин і тварин було широко розповсюджено за часів Дарвіна. Результативний відбір (селекція) відбувався на основі розведення та збереження корисних для людини рослин і тварин. Так закріплювалися на еволюційному рівні бажані характеристики біологічних організмів. Теорія еволюції, посилена відкриттями в генетиці, доводить, що морфологічні й психологічні характеристики, а також поведінкові моделі індивідуума сформовані природним відбором.

Дарвінізм отримав популярність не лише серед учених-біологів, але вплинув на ідеологічні напрями та політичні рухи кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Соціальний дарвінізм, євгеніка й у кінці ХХ століття соціобіологія з різним ступенем адекватності інтерпретували принцип природного відбору. Євгенічне вчення розвинене сучасником Дарвіна англійським ученим Гальтоном ґрунтується на перенесенні технік штучного відбору, що використовувалися в сільському господарстві на зачаття, дітородіння та виховання в людському суспільстві. Євгенічні практики офіційно заохочувалися деякими державами (Німеччина, США, Швеція, СРСР та ін.) у першій половині ХХ століття. Сьогодні, у зв'язку з успіхами біотехнології й генної інженерії зокрема, євгенічні ідеї минулого століття отримали новий потужний імпульс, збільшується кількість неоєвгенічних проектів.

Не зважаючи на подробиці еволюції видів, що відбувалася протягом 3,5 мільярдів років, відзначимо лише поступальну потужність розвитку життя на Землі, від простих одноклітинних організмів, шляхом ускладнення організмів і функцій до багатоклітинних, вищих тварин й аж до людини, яка має розум. Завдяки розумній діяльності людства суто біологічне існування в біосфері трансформується в інтелектуальне й технологічне, що породжує якісно нову оболонку Землі – ноосферу.