C) Поява homo sapiens і розумна діяльність

Згідно з дослідженням мітохондріальної ДНК (де зберігається генетична інформація по материнській лінії) сучасні люди виду (homo sapiens sapiens) з'явилися на африканському континенті близько 200 тис. років тому. Є гіпотези й про ранішу появу «людини розумної». Розселившись на території Африки цей вид почав просуватися на північ, потім на захід (у Європу), приблизно 35 тис. років тому в східному напрямі (до Азії). На території Західної Європи кроманьйонці (homo sapiens) протягом деякого часу співіснували з неандертальцями, і, мабуть витіснили їх. Між неандертальцями й кроманьйонцями не було шлюбних стосунків. Принаймні сліди неандертальців після періоду співіснування з «людиною розумною» повністю зникають. Спосіб життя сучасної людини значно різниться з життям гомінід, які жили декілька сот тисяч років тому. Це особливо видно на дієтичній шкалі. У «меню» неандертальця м'ясо складало більше 90%, у кроманьйонців – 35% м'ясо, а інші 65% – фрукти, овочі, горіхи та мед. Сучасний європеєць споживає в середньому до 20-30% м'ясної їжі від усього щоденного раціону.

Лише з приходом нашого виду можна говорити про появу таких безумовно розумних здібностей як повноцінне абстрактне мислення й символічна комунікація. У глибоких печерах на території Європи виявлені були знаки, малюнки й артефакти, що свідчать про роботу абстрактного типу мислення (на відміну від конкретного мислення неандертальців). Найбільш вражаючим фактом інтелектуальної символічної діяльності homo sapiens є «фрески» з реалістичними зображеннями тварин у печерах верхнього плейстоцена.

Що стосується знарядь праці й інструментів, то їхнє створення й застосування відрізняються відносно високою технікою. Антропологічно ці люди мало чим відрізнялися від сучасних людей. Високий зріст, високе чоло й підборіддя, що виступає вперед, розмір мозку – 1350-1400 куб. сантиметрів, фактично такий же як і в нас. Одночасно з цим утилітарні технології, такі як виготовлення знарядь полювання, скребків, ножів та одягу, теж досягли високого рівня досконалості. Фізіологія головного мозку homo sapiens безсумнівно прогресувала й відносно до еволюції приматів достатньо прискореним чином. Технічно та функціонально вдосконалені інструменти й реалістичні зображення свідчать про посилення розумної діяльності людей.

Спосіб харчування неандертальців, а потім і homo sapiens змінився, тваринні білки й жири сприяли збільшенню продуктивності головного мозку. Племена мисливців не тільки вживали калорійнішу їжу, але вели такий спосіб життя, коли від вдалого планування й організації полювання залежало існування не лише окремих особин, але й усього племені. Попереднє планування полювання, прогнозування поведінки тварин-жертв, «виробнича» комунікація (саме полювання) є достатньо складними інтелектуальними діями навіть для сучасних людей. Такий спосіб повсякденного життя поза сумнівом позитивно вплинув на прискорену еволюцію людського мозку. Принаймні багато антропологів віддають перевагу такій гіпотезі («теорія людини-мисливця»), для пояснення еволюції мозку. Мабуть виключно мисливських груп не було, оскільки завжди була можливість доповнити раціон ягодами, фруктами й коріннями. Тому більш доцільно це суспільство називати «мисливцями й збирачами». Цей тип суспільства відрізняється невеликим розміром групи (20-30 осіб.), невеликою щільністю населення (менше 1 людини на 1 кв. км), незначною соціальною диференціацією й мандрівним способом життя. Завдяки прискореній енцефалізації (збільшенню відносної маси мозку) у гомінід поступово накопичувалися фізіологічні й поведінкові передумови, що закріпляються генетично в наступних поколіннях. У результаті сформувалося мислення здатне ефективно працювати зі складними об'єктами та виробляти відповідні складні форми поведінки. Створення витворів мистецтва передбачає наявність креативності. Розширена комунікація мала бути забезпечена мовними засобами. Усе це посилювало розвиток абстрактно-символічного мислення – очевидного маркера раціональності свідомості й розумної діяльності.

Зрозуміло, це далеко не всі аргументи, що доводять саме таку траєкторію еволюції людини. Деякі з найважливіших чинників мабуть ніколи не будуть нам відомі. Проте успіхи палеоантропології, генетики, нейрофізіології та інших наук безсумнівно вноситимуть ясність і додаткову точність у це питання. Проте ми можемо на підставі численних археологічних, палеонтологічних та антропологічних даних цілком визначено твердити про те, що протягом декількох мільйонів років свого розвитку наші двоногі пращури істотно змінилися фізіологічно (головне – значно виріс об'єм головного мозку), ускладнилася поведінка. Саме ці еволюційні прогресивні зміни роду homo стали онтологічною передумовою сучасної прискореної ноосферизації біосфери.