Взаємозв'язок держави і громадянського суспільства

Держава і громадянське суспільство допов­нюють одне одного, вони є взаємообумовле-ними і залежними. Основний зміст діяльності держави не суперечить життєдіяльності гро­мадянського суспільства, що наочно зобра­жено на схемі (див. стор. 128).

Громадянське суспільство є сполучною ланкою між вільним індивідом і централізованою державною волею. Держава самою своєю природою покликана протидіяти дезінтеграції, кризовим явищам і деградації суспільства; вона створює належні умови для реалізації прав і свобод автономної особистості.

Довгий час не було змістовного і термінологічного розмежу­вання понять громадянського суспільства і держави. Н. Макіавеллі зробив перший крок до їх розмежування (див. вище).

Ідея громадянського суспільства - одна з найважливіших політичних ідей Нового часу. Саме поняття «громадянське

Держава

Зміст:

- реалізація загальнозначущих інтересів соціальних груп, верств, класів, етнічних груп;

- політика інтеграції в єдине співтовариство;

- посередництво в регулюванні соціальних конфліктів;

- політична соціалізація.

Засоби реалізації:

- конституційно-правові ресурси;

- силові ресурси влади;

- інформаційно-ідеологічні ресурси влади.

Основи:

- політичні інститути (органи трьох гілок влади);

- політичні лідери, еліта, весь функціональний полі­тичний істеблішмент.

Політичні сили:

- партії, рухи, групи тиску, які артикулюють, агрегу-ють і представляють інтереси громадян.

Громадянське суспільство

Зміст: - реалізація повсякденних інтересів індивідів.

Засоби реалізації:

- звичаї, традиції, переконання;

- правові і моральні норми;

- культура, соціалізація.

Основи:

- вільний індивід з невід'ємними природними правами;

- неполітичні організації (економічні, соціальні, культурні, конфесійні тощо), що забезпечують реалізацію цих прав;

- виробнича сфера, вільний робітник, ринок.

суспільство» виникло в середині XVII ст. в Європі і зазнало певної еволюції, хоча незмінно протиставлялось поняттю «держава».

Ліберальна трактовка громадянського суспільства презенто­вана ідеями Д. Локка і Т. Гоббса. Вони ввели поняття «грома­дянське суспільство» для відображення історичного розвитку людського суспільства, переходу людини від природного до цивілізованого існування. Природному, додержавному стану суспільства вони протиставили цивілізоване, соціально-політичне суспільство, таке, що уособлює порядок і громадянські відносини. В основі процесу становлення незалежного індивіда, за Локком, лежить приватна власність. Відносини між державою і громадянсь­ким суспільством будуються на договірній основі. Держава охоро­няє невід'ємні права громадян, а громадянське суспільство стри­мує прагнення влади до панування.

Г. Гегель розглядав громадянське суспільство як сукупність індивідів, які задовольняють через працю свої повсякденні потре­би. Основою тут є приватна власність. Однак, за Гегелем, рушійною силою соціального прогресу є держава, а не громадянське суспільство. Примат держави пов'язаний з тим, що вона уособ­лює всі чесноти і найбільш повно втілює «Абсолютну Ідею», що саморозвивається. Громадянське суспільство, навпаки, втілює «інакше буття» Духа-Ідеї.

Е. Маркс трактував громадянське суспільство як сукупність матеріальних стосунків індивідів. Економічний базис обумовлює над­будову: державу, право, мораль, релігію тощо. Услід тезі про залежність надбудови від базису К. Маркс вважав державу інструментом політичного панування класу, який володіє засобами виробництва. Отже, в буржуазній державі громадянами виявляють­ся лише заможні класи і соціальні групи. Буржуазна держава реалізує волю економічно пануючого класу і перешкоджає вільному розвитку інших індивідів, поглинає більшість громадянського суспільства, що робить нерівними і договірні відносини між обома сферами.