Категорії майстерності

1.Концептуальна майстерність означає здатність менеджера усвідомлювати перспективи організації, планувати надцілі, розробляти відповідні стратегії.

2.Майстерність прийняття рішень означає здатність керівника обрати оптимальний варіант із існуючих альтернативних.

3.Адміністративна майстерність полягає у здатності дотримуватись законодавства, організаційних правил, ефективно діяти в умовах інструктивно-нормативних обмежень.

4.Технологічна майстерність передбачає ефективну діяльність керівника з реалізації функцій управління.

а) Аналітична майстерність вміщує у собі здатність керівника до системної діагностики, використання наукових методів дослідження.

б) Планово-прогностична майстерність передбачає ефективність організації процесів формування цільового блоку діяльності, оптимальне визначення шляхів та засобів досягнення місії організації, розробку креативних планів.

в) Організаційна майстерність означає мистецтво керівника у роботі з ресурсним забезпеченням (кадрова, фінансова, соціальна та ін. політика).

г) Конрольно-оцінна майстерність керівника передбачає ефективну реалізацію принципів мотивуючого контролю, моніторинг цілей та результатів діяльності, застосування факторно-критеріальних основ оцінювання діяльності.

д) Регулятивно-коригуюча майстерність означає вміння швидко реагувати на відхилення від стандартів, гнучкість управлінської поведінки, управління розвитком та інноваціями.

5.Комунікативна та психологічна майстерність означає здатність керівника ефективно передавати свої ідеї, думки іншим; вести обговорення, дискусії; проводити у нетрадиційних формах наради, збори; вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми.

Майстерність завжди пов’язують із творчістю, талантом та якістю рішення управлінських проблем.

Фізіолог А.А. Ухтомский «творческим человеком называл того, кто воспринимает мир во всей его полоте, не подходит к нему с готовой меркой и не пытается загнать факты в жесткую схему». Робота керівника не лише об`єктивно зумовлена, але й має творчий характер. З одного боку, діяльність підпорядковується певним законам, принципам, а з іншого – вони є лише вихідними для активної, ініціативної роботи, основою для удосконалення, творчого підходу.

За даними Шепеля В.М., серед управлінців усього 1% талановитих людей, тобто тих, які володіють одночасно здібностями до управління та волею до самореалізації. Проте це не дає підстави не рухатись у напрямку розвитку своїх здібностей, знань, умінь, творчості.

Існують різні моделі підготовки керівного складу. Американська модельпередбачає превентивну підготовку керівника у вузі до початку кар’єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності. Європейська модельпередбачає отримання знань на основі практичного досвіду та наступну їх самореалізацію у закладах підвищення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Проте всі вони вміщують відповідну управлінську освіту.

О.Г.Молл наводить типові відповіді російськихменеджерів на питання про основні бар’єри керівників на шляху до навчання, серед яких: відсутність вільного часу – 32%; новий бізнес – 21%; відрядження – 17%; проблеми сім’ї – 15%; відсутність коштів на навчання – 2%. З огляду на ці дані зрозуміло, що далеко не все залежить від браку коштів.

Секрети уміння керувати кожне покоління повинно відкривати для себе заново, але самі по собі ці секрети досить прості. Справжній менеджер повинен ними володіти.

Зразками мистецтва управління можна вважати діяльність Олександра Македонського, Хана Батия, Олександра Невського та Олександра Суворова. Це мистецтво грунтувалось на практичному досвіді, інтуїції, харизматичності особистостей.

С.Н.Паркінсон виокремлював шість основних якостей, які необхідно здобути та розвивати в собі, узгоджуючи теорію та практику.

1. Уявлення – уміння представити кінцевий результат.

2. Знання – саме воно дає професійну впевненість.

3. Уміння керувати іншими, особистісна майстерність.

4. Рішучість, що складається із усвідомлення того, чи під силу завдання; віри в успіх, живлення оточуючих вірою.

5. Нещадність до розгільдяїв, дармоїдів, ледацюг.

6. Привабливість – магнетизм натури.

Уміння управляти – це мистецтво, якому можна навчитись.

Стратегія управління, яка належить Г.К. Жукову, маршалу Радянського Союзу, спрямована на підвищення майстерності та прояви мистецтва військового керівника:

1. Ставте перед собою високі та благородні цілі: служіння Батьківщині, своєму народу.

2. Присвячуйте досягненню великої мети все своє життя.

3. Вірте своїм підлеглим.

4. Турбуйтесь про них.

5. Моделюйте поведінку противника.

6. Спирайтесь на досягнення технічного прогресу.

7. Будьте готові прийняти удари долі.

Ажіо Моріта, керівник фірми «Соні» висунув стратегічні положення діяльності керівника, які відповідають національним цінностям Японії:

1.Орієнтація на національні цінності.

2.Головна функція керівників – це прийняття рішень, що вимагає професійного знання техніки, здібностей передбачати майбутні напрями і тенденції в розвитку техніки і технології. Керівник повинен володіти широким колом загальних знань, що стосуються тієї галузі, в якій він має справу. Це сприяє також виникненню «шостого почуття», яке породжує знання та досвід.

3.Саме важливе для компанії – це моральний стан її працівників.

4.Самий головний обов`язок японського керівника – збереження зайнятості і покращення умов життя працівників.

5.Керівники повинні уміти створити новий бізнес раніше своїх конкурентів.

6.«Я вважаю великою помилкою думку про те, що гроші – це головний спосіб винагороди людей за працю».

7.Обов`язки керівника полягають в тому, щоб постійно спонукати працівників виконувати важливу роботу.

8.Система колегіального управління, коли в основі прийнятих рішень лежать про позиції молодих керівників нижчої ланки, може мати переваги для компанії. Молоді керівники завжди думають про те, якою б вони хотіли бачити фірму, коли вони її очолять.

9.Компанія накопичує більше сили і гнучкості, коли всі працівники засвоюють її філософію.

10.Коли ви працюєте з людьми, логіка іноді повинна поступатись розумінню.