Ускладнення хронічного бронхіту
1. Хронічна дихальна недостатність - формується при різноманітних формах хронічного бронхіту, проявляється задишкою. Спершу задишка виникає тільки при значному фізичному навантаженні, при прогресуванні дихальної недостатності - при найменшому фізичному напруженні чи у спокої. Виражена дихальна недостатність, яка характеризується стійкою гiперкапнiєю, проявляється розширенням судин шкіри та мозку, підвищенням внутрішньочерепного тиску, головними болями, які посилюються вночі, порушенням ритму сну, безсонням, нерідко сплутаністю свідомості, підвищеною пітливістю, анорексiєю, м'язовими посмикуванями, судомами. 2. Вторинна легенева гіпертензія нерідко проявляється неприємними відчуттями у ділянці серця чи за грудиною, інтенсивність яких може зростати до больових відчуттів - легенева грудна жаба. Болі толерантні до нiтрогліцерину. Гiперкапнiя призводить до компенсаторного збільшення роботи серця - з'являється синусова тахікардiя, повний плигаючий пульс, можливе підвищення систолічного артеріального тиску. Стійке підвищення тиску в малому колі кровообігу ("легеневе серце") характеризується акцентом 2-го тону над легеневою артерією, патологічною епiгастральною пульсацією, у тажких випадках ритмом галопу, який вислуховується над мечовидним відростком. 3. Емфiзема легень - понаднормальне розширення альвеол дистальніше термiнальних бронхiол діаметром понад 1 см із деструкцією їх стінок. Частота бульозної емфiземи легень у хворих на хронічний бронхіт становить 50-70%, у чоловіків спостерігається у 2-3 рази частіше. Емфiзема легень та обструктивний синдром утворюють порочне замкнуте коло: при емфiземі легень різко збільшується вираженість та поширеність обструктивних процесів через дифузний колапс дрібних бронхів на видиху внаслідок зниження еластичностi легеневої тканини. При емфiземі легень звужуються та деформуються дрібні бронхи, відбувається деструкція бронхiол. Були мають тенденцію до збільшення, здавлюють паренхiму легень, що обумовлює прогресування дихальної недостатності. Можливий прорив були у плевральну порожнину при значному фізичному навантаженні та кашлі. Виражена емфiзема легень може викликати приглушеність серцевих тонів та позиційне зміщення серця вниз та вправо, клiнічно це проявляється пульсацією в епiгастральній області. При вираженій емфiземі можливе й позиційне опущення печінки - край печінки при цьому безболісний, відсутні периферичні набряки. 4. Гостра дихальна недостатність у хворих на хронічний бронхіт, частіше всього при обструктивних формах, може розвинутись на фоні гострої вірусної, бактеріальної чи мікоплазменної інфекції, тромбоемболiї гілок легеневої артерії, спонтанного пневмотораксу, ексудативного плевриту. Гостра дихальна недостатність може бути ятрогенною - внаслідок вживання бета-адреноблокаторів, снодійних, седативних, наркотичних препаратів, які пригнічують дихальний центр в умовах гiперкапнiї. Достатня оксигенація, надмірне вживання вуглеводів у їжу чи парентерально в умовах гiперкапнiї також призводять до посилення гiповентиляцiї та респiраторного ацидозу. 5. Гостра пневмонiя спостерігається у різні періоди розвитку у 50% хворих на хронічний бронхіт. Причиною розвитку гострої пневмонiї може бути обтурація бронхів в'язкою мокротою з утворенням зони ателектазу і вторинного запалення або тромбози дрібних гілок легеневої артерії. Порушення дренажної функції бронхів, порушення лiмфо- та кровообігу, зниження активності факторів місцевої резистентностi та загальної iмунної реактивностi сприяє затяжному перебігу гострих пневмоній у хворих на хронічний бронхіт. В свою чергу гострі пневмонiї мають негативний вплив на перебіг хронічного бронхіту - відбувається трансформація катарального запалення у гнійне, розвивається обструктивний синдром. Прогноз хронічного бронхіту залежить від форми бронхіту, тяжкості перебігу захворювання, наявності ускладнень. Прогностично несприятливими ознаками є схуднення, наявність легеневої гіпертензії, стійкої гiперкапнiї (Р СО2 понад 45 мм рт. ст.), стійкої гiпоксiї (Р О2 менше 55 мм рт. ст.), ознаки ураження серця.
|
