Розкрити зміст і значення Переяславської Ради та «Березневих статей» в історії українського народу

Починаючи з 1648 р. Б. Хмельницький Неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі. Проте Москва не хотіла розривати миру з Польщею і зайняла вичікувальну позицію. Та все ж таки бажання розширити сферу свого впливу, використати Україну як буфер проти Туреччини, залучити укр..,козацькі, збройні формування для відвоювання в Речі Посполитої втрачених Росією територій сприяло тому, що російський цар після деяких вагань «в ім’я спасіння віри православної» погодився взяти Військо Запорізьке під свою опіку. Відповідну ухвалу про це прийняв 1 жовтня 1653 року Земський собор. Юридично цей акт оформлено під час російсько – укр.. переговорів у січні – березні 1654 р.. У Переяславі було узгоджено принципові засади майбутнього договору(антипольський військовий союз України та Росії, протекторат московського царя над Україною, збереження основних прав і вольностей Війська Запорізького) і здійснено усний акт присяги.

У березні 1654р. у Москві козацька делегація передала на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів, спрямованих на збереження української автономії. Після двотижневих переговорів сторони дійшли компромісу, який увійшов у історію як «Березневі статті». Згідно з цих документом Україна зберігала республіканську форму правління, територіально – адміністративний поділ, нову систему соціально – економічних відносин, цілковиту незалежність у проведенні внутрішньої політики. Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір податків з укр.. населення здійснювався під контролем російської сторони; заборонялися дипломатичні зносини з Варшавою та Стамбулом.

Укладення Переяславська –Московського договору кардинально змінило геополітичну ситуацію в регіоні

18. Пояснити причини,зміст та наслідки «Руїни» в Україні у другійполовині 17 столітті.

60- 80 – ті роки 17 ст. увійшли в історію України як «доба Руїни». Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот. Формальним приводом для цих дій були молодість, хворобливість, слабохарактерність Ю. Хмельницького. Реальними ж причинами – погіршення геополітичного становища держави, посилення соціального протистояння в суспільстві, боротьба окремих елітних груп за владу, слабка підтримка ідеї спадкової монархії.

Чудово розуміючи, що за умов, які склалися, початок війни з Росією є лише питанням часу, І. Виговський іде на примирення з Польщею. 16 вересня 1658 року він уклав з польським урядом Гадяцький договір. За його умовами, Україна,яка формально незалежна держава під назвою Велике Князівство Руське, на рівних правах з Польщею та Литвою ставала третім членом федерації – Речі Посполитої. Територія князівства охоплювала Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства. Верховна рада належала гетьманові, який обирався довічно та затверджувався королем. Православні віруючі зрівнювалися в правах з католиками.

Водночас Гадяцький договір передбачав відновлення адміністративно – територіального устрою, що існував до 1648 р.; повернення польським магнатам і шляхті маєтків в укр.. землях; відновлення повинностей українського селянства. Крім того Укр.. держава позбавлялася права на міжнародні відносини.

Гадяцький договір викликав невдоволення, зростання опозиції, посилення промосковських настроїв. За таких обставин І. Виговський у жовтні 1659 р. зрікається булави та виїжджає до Польщі. Намагаючись уникнути громадянської війни, старшина знову проголошує гетьманом Ю. Хмельницького.18 жовтня 1660 року було укладено Слободищенський трактат, відповідно до якого Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на правах автономії. Найтрагічнішим наслідком Слободищенського трактату став початок територіального розколу України.

Ця доба понесла жахливе спустошення укр.. земель; спалахи громадянської війни; загострення боротьби за гетьманську булаву; наростання соціальних конфліктів та протистоянь; поновлення старої моделі соціально – економічних відносин; відхід національної еліти від державної ідеї, сформульованої Б. Хмельницьким, і повернення до ідеї автономізму 1648 р.; розмивання моральних норм у суспільному житті; тиск та втручання в українські справи Польщі, Росії, Туреччини, Кримського ханства; фатальний розкол України на Правобережну та Лівобережну.