Частина 1 20 страницаДо найбільш негативних наслідків впливу корупції на економіку дослідники зараховують: 1) розширюється тіньова економіка; 2) порушуються конкурентні механізми ринку, оскільки часто у виграші залишається не той, хто конкурентоспроможний, а той, хто незаконно зміг отримати переваги; 3) уповільнюється поява ефективних приватних власників насамперед через порушення під час приватизації, а також штучних банкрутств, поєднаних, як правило, із підкупом чиновників; 4) неефективно використовуються бюджетні кошти, зокрема під час розподілу державних замовлень та пільг; 5) підвищуються ціни за рахунок «корупційних витрат»; 6) в агентів з’являється зневіра у здатність влади встановлювати, контролювати й дотримуватися чесних правил ринкової гри; 7) погіршується інвестиційний клімат; 8) розширюються масштаби корупції в неурядових організаціях (на фірмах, підприємствах, у громадських організаціях). Це призводить до зменшення ефективності їхньої роботи, що знижує ефективність економіки країни загалом. Отже, основне підґрунтя корупції, її детермінанти – насамперед в економіці. Саме з економіки криміналітет черпає кошти й засоби для свого існування. Вона залишається найуразливішою ланкою перед злочинним і корупційним натиском через недовершеність початих тут перетворень, слабкість, а нерідко й відсутність реальних важелів державного управління. За цих умов виживає лише той капітал, який зливається з державною бюрократією. Суб’єкти господарської діяльності, особливо малий і середній бізнес, фактично безправні та беззахисні перед таким свавіллям, перед інстанціями контролю. А це, зрештою, заганяє в тінь і законослухняні структури й людей, які хотіли б чесно жити, працювати, справна сплачувати податки.
Стельник Д. НТУ «ХПИ» ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СОВРЕМЕННОЙ Развитие экономики любой страны во многом зависит от демографических процессов. Демографическая ситуация, положение с использованием рабочей силы, складывающееся в отдельных странах и регионах, во многом влияет на состояние и перспективы их экономического и социального развития, на расстановку экономических сил в региональном и мировом масштабе. Изменение численности населения испытывает значительное влияние экономических факторов и заметно воздействует на них. Важной проблемой для Украины есть тенденция, именуемая «утечкой мозгов», – массовый выезд из страны квалифицированных специалистов. Существует проблема выезда специалистов мирового уровня – это интеллектуальные потери, которые нельзя компенсировать. Говоря о современных оценках миграций, отметим: Украина в течение многих лет теряла значительную часть своего кадрового потенциала – управленческого, научного, инженерного и пр. Ещё одна проблема – ухудшение современной демографической ситуации, которая не может быть не замеченной. Ситуация в Украине может ухудшиться, так как налогоплательщикам будет всё труднее обеспечивать всё большее количество пенсионеров. Таким образом, в последующем дефицит трудоспособного населения во многом будет устраняться за счет приезжих из разных стран, количество которых к 2050 г. в Украине может достигнуть 14 млн. человек. Поэтому следует усилить административную ответственность за нелегальные рабочие места, перераспределить пенсионные отчисления между работодателем и работником, переложив на последнего часть отчислений с зарплаты, урегулировать трудовое законодательство и ввести второй уровень пенсионной системы.
Тимченко Ю. ХІБС УБС НБУ ДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В усіх країнах світу поряд із легальною економікою різних видів існує прихована діяльність, яка простежується в тіньових формах введення бізнесу. В Україні масштабність тіньових процесів набула таких розмірів, які загрожують національній безпеці країни. Це зумовлено тим, що форми й методи здійснення тіньових форм діяльності майже повністю вийшли за межі державного впливу, а тіньова економіка, об’єднавшись із легальним підприємництвом, перетворилася на некеровану силу. Особливо це стосується матеріальної сфери господарства, сировини, енергоносіїв, комплектувальних виробів, робочої сили, які є основним джерелом пожвавлення тіньової економіки. Отже, проблема пошуку шляхів детінізації економіки України є актуальною та важливою як з погляду наукових досліджень, так і щодо практичного їх використання. За оцінками Міжнародного валютного фонду, рівень тіньової економіки в Україні на 13.11.2012 становив 20 %. Ефективність боротьби з тіньовою економікою безпосередньо залежить від розроблення й упровадження державних заходів детінізації, які повинні бути комплексними, тобто за потреби мають поєднувати політичні, правові, організаційні та регулятивні заходи, що відповідали б новим реаліям ринкової економіки. У цей комплекс можуть увіходити такі основні елементи: 1) створення більш привабливих, ніж в інших державах, умов для інвестування й залучення фінансових ресурсів; 2) прийняття законодавчих актів, що посилюють захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці, забезпечують правову захищеність підприємців; 3) посилення відповідальності правопорушників; 4) реорганізація системи державного управління з метою збільшення гнучкості та оперативності реагування на швидкі зміни макроекономічної ситуації; 5) здійснення комплексної податкової реформи, що передбачає поширення оподатковуваної бази з одночасним скороченням розмірів податкових ставок; 6) реформування національної системи бухгалтерської звітності для її спрощення й уніфікації; 7) активізація державного контролю за результатами господарської діяльності. Отже, детінізація економіки – створення такого інституційного середовища в країні, де тіньова економіка стала б економічно невигідною. Інституційні перетворення мають здійснюватись у спосіб максимального врахування інтересів суб’єктів господарювання за сприятливих для легальної економічної діяльності умов.
Тимченко Ю. ХІБС УБС НБУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Процес глобалізації нині є ключовим процесом у розвитку світової економіки кінця ХХ – початку ХХІ ст. та однією з найактуальніших проблем, оскільки характеризує стан і розвиток сучасної економічної системи. Розвиток ринкової економіки в Україні диктує необхідність установлення тісніших взаємовигідних зв’язків з іншими державами, активної участі в процесах міжнародної економічної інтеграції та глобалізації, але сучасний рівень конкурентоспроможності більшості вітчизняних підприємств не дає змоги успішно конкурувати з іноземними фірмами. Мета дослідження – проаналізувати й обґрунтувати сутність конкурентоспроможності українських підприємств, розробити шляхи її підвищення за умов глобалізації. Сьогодні процес глобалізації для України є неминучим. Україна вступила до Світової організації торгівлі, де діють закони виживання найсильнішого та найбільш конкурентного виробника. Для виходу на міжнародний ринок підприємство повинно насамперед досягти певного рівня ефективності своєї роботи, який можна вимірювати за допомогою показників якості продукції, величини прибутку й рівня рентабельності. Однією з необхідних умов забезпечення конкурентоспроможності підприємства є запровадження системи якості з наступною сертифікацією. Висока якість продукції, послуг і робіт – основа для забезпечення конкурентоспроможності та динамічного розвитку підприємств. Отже, для динаміки розвитку України за умов глобалізаційних процесів конкурентоспроможність підприємств має велике значення. Лише застосування комплексних заходів може вивести українську продукцію на високий рівень конкурентоспроможності. Українські підприємства мають потенціал і можливість до підвищення ролі конкурентоспроможності їхньої продукції, а значить, і до досягнення провідних, домінантних позицій на українському ринку.
Троян В. ХНАГХ ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ Региональная политика в Украине на сегодняшний день находится на этапе своего становления как в социально-экономическом, так и в экологическом аспекте, поскольку не найдены решения многих проблем пространственного развития страны. Существует несколько подходов к выявлению диспропорций, отличающихся системой используемых показателей и методами определения межрегиональных и межотраслевых деформаций развития регионов. В частности, для оценки уровня социально-экономического развития регионов рекомендуется использовать показатели, характеризующие: объем реализованной промышленной продукции и выбросы загрязняющих веществ в атмосферный воздух (рис. 1).
Рис. 1 Объём реализованной промышленной продукции и выбросов загрязняющих веществ в региональном разрезе Сопоставления статистических данных по производству промышленной продукции и выбросам загрязняющих веществ в атмосферный воздух по регионам подтверждают, что самые большие «регионы-производители» являются самыми большими «регионами-загрязнителями». Таковы Донецкий и Днепропетровский регионы, которые значительно превышают средний уровень по указанным показателям по стране. Отсутствие теоретико-методологической базы для определения целесообразного масштаба хозяйствования в территориальных границах – главная причина экологической разбалансированности в развитии регионального хозяйства. Современное неудовлетворительное состояние природного капитала Украины свидетельствует о привлечении его компонентов в хозяйственный оборот без учёта экологической составляющей. Считается, что проблему территориально-структурных диспропорций можно решить двумя методами: 1) регулятивным элиминированием дисбаланса развития с сохранением некоторых социально-экономических расхождений между регионами, но до определенного допустимого уровня; 2) использованием любой региональной неравномерности, которая при определённых условиях может стать стимулом для развития отстающих территорий, что определяет важнейшие направления по дальнейшему решению данной проблематики.
Турцева А. БГТУ им. В. Г. Шухова О НЕКОТОРЫХ АСПЕКТАХ СОЦИАЛЬНОЙ СПРАВЕДЛИВОСТИ Конституция определяет Российскую Федерацию как социальное государство, «политика которого направлена на создание условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека…», поэтому главным ориентиром социальной политики должно стать всемерное стимулирование экономической активности, формирование предпосылок, при которых каждый человек сможет своим трудом, инициативой и т. п. обеспечить достаточные условия жизни для себя и своей семьи. Постепенно общество приходит к осознанию того, что приоритетом будущего развития должна стать социальная политика, без которой невозможно создание нормальных условий жизни россиянина, полное использование его интеллектуального и профессионального потенциала. Ещё недавно социальная справедливость играла главенствующую роль. Государство предоставляло гражданам социально-экономические блага, способствующие полноценной жизни и уверенности в завтрашнем дне. Но сегодня государство сложно назвать гарантом достойного будущего. Максимальная величина пособия по безработице составляет 4 900 руб., а стоимость минимального набора продуктов 8 000 руб., ежемесячное пособие по уходу за ребенком до 1,5 лет составляет 40 % от заработка и его максимальный размер 14 000 руб. Но социальные пособия – верхушка айсберга социальной справедливости. Помимо этого существуют ещё и проблемы в сфере жилищно-коммунальных услуг, здравоохранении, образовании, не менее актуальна проблема деревень, на которой хотелось остановиться. Разработана концепция устойчивого развития сельских территорий, согласно которой к 2020 г. 70–80 % сельского населения будет занято, 60–70 % будет обеспечено водопроводом, газом, канализацией и каждую деревню с внешним миром соединит хорошая дорога. Но это может остаться очередным прожектом, если не будет обеспечено сбалансированное развитие экономики, экономический рост в сельском хозяйстве, расширение несельскохозяйственной занятости в селах, обеспечение экономически равных с городом условий получения доходов и общественных благ, совершенствование деятельности институтов гражданского общества, обеспечивающих защиту экономических и социальных интересов всех групп сельского населения, и т. п. А между тем депопуляция на селе способна развалить всё Российское государство, поэтому пренебрегая нормами социальной справедливости, держава не только подрывает свой авторитет, но и накаляет обстановку в обществе. Тягун Ю. КрНУ ім. М. Остроградського ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВИХ За сучасних умов в Україні серед стратегічних завдань щодо підвищення конкурентоспроможності й захисту вітчизняної продукції пріоритетним є інноваційний розвиток промисловості, в основі якого – процес інтеграції виробництва, фінансів, науки та освіти Україна володіє високим потенціалом розвитку промисловості: значні сировинні ресурси, розвинутий паливно-енергетичний комплекс і транспортна структура, розвинена виробнича й науково-технічна база, значний кадровий потенціал. Однак Україна, на відміну від розвинутих країн світу, залишається державою, де зберігається екстенсивний тип розвитку економіки, що характеризується нераціональним використанням природних ресурсів. Майже 90 % промислових продуктів не мають сучасного високотехнологічного й наукового забезпечення. Зменшується кількість наукових організацій, які розробляють і впроваджують технічні нововведення, а також організацій конструкторського та заводського секторів, зменшується й чисельність висококваліфікованих фахівців науково-технічної сфери. Основними чинниками, які стримують розвиток інноваційної діяльності підприємств, є нестача власних коштів (80,1 % проаналізованих підприємств), великі витрати на нововведення (55,5 %), недостатня фінансова підтримка держави (53,7 %), високий економічний ризик (41 %), тривалий термін окупності нововведень (38,7 %). Крім того, недосконалість законодавчої бази (40,4 %), відсутність попиту на продукції (16 %) та кваліфікованого персоналу (20 %) не сприяють розвиткові інноваційної діяльності. Для розв’язання вказаних проблем потрібно: удосконалити нормативно-правову базу державного регулювання й стимулювання інноваційної сфери; збільшувати обсяги фінансового забезпечення інноваційної діяльності, наукових розробок (повинні фінансуватися найпріоритетніші проекти); сформувати систему державного замовлення науково-технічної та інноваційно-технологічної продукції; сформулювати та затвердити на державному рівні стратегію науково-технологічного й інноваційного розвитку; створити умови для формування інфраструктури, що здійснювала б фінансовий, інформаційний, консалтинговий, маркетинговий та інші види підтримки інноваційних процесів. Зазначені заходи дадуть змогу сформувати сприятливий інноваційний клімат, задіяти всі необхідні механізми та стимули для підвищення зацікавленості підприємств у впровадженні наукомістких технологій, що забезпечить економічну незалежність вітчизняної промисловості та подолання відставання від розвинених держав.
Фадєєнко В. ХІБС УБС НБУ ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ПРИВАБЛИВОГО Інвестиції – невід’ємний складник розвитку будь-якої економічної системи. На сучасному етапі розвитку України набуває все більшої актуальності питання залучення інвестиційних коштів. Але оскільки громадяни нашої країни не мають бажання ризикувати своїми коштами, чудово розуміючи ситуацію в країні, перевагу в плані інвестиційної політики віддають іноземним країнам. Кошти іноземних інвесторів дають змогу вирішувати нагальні проблеми окремих галузей, а також розвивати всі сфери суспільно-економічної діяльності. Але для того, щоб досягти тривалої зацікавленості іноземного інвестора, країна повинна мати привабливий інвестиційний клімат у довгостроковому періоді. В Україну щороку відбувається приріст іноземного капіталу. Так, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні в I півріччі 2012 р. збільшився на 15,6 %. В економіку України іноземними інвесторами в I півріччі 2012 р. вкладено 3 млрд. 224,2 млн. дол. прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Інвестиції надійшли зі 128 країн світу. Основними країнами-інвесторами, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, є Німеччина, Нідерланди, Росія, Австрія, Франція, Велика Британія, Швеція та Швейцарія. Економічна ж ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність, відлякуючи потенційних інвесторів такими явищами: великий рівень тіньового сектору економіки (за офіційними даними, у I кварталі 2012 р. він становив 34 %); корупція органів державної влади й місцевого самоврядування, повільні та непрозорі приватизаційні процеси; високий рівень податкового навантаження на економіку; нестабільність політичної ситуації в країні, що є додатковим ризиком, який може позначитися на прибутковості вкладів; велика кількість міфів, негативна інформація стосовно соціальної, економічної, політичної та криміногенної ситуації в нашій державі. Для забезпечення сталого економічного зростання Україні потрібні значні обсяги інвестицій. Таке вливання капіталу від іноземних інвесторів можливе тільки за умов покращення інвестиційної привабливості територій. Тому слід покращити інвестиційну привабливість країни шляхом цілеспрямованої державної політики щодо зменшення виявів та впливу наведених явищ, що стримують надходження капіталу. Це дасть змогу залучити в майбутньому до вітчизняної економіки значно більшу кількість інвесторів (і не лише іноземних). Федько Ю. НТУ «ХПІ» ТАЄМНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ІНФЛЯЦІЇ Проблема рівня інфляції в Україні завжди була актуальною, а навколо неї точилося багато суперечок. За останні роки, як стверджує український уряд, рівень зростання цін значно знизився й на кінець 2011 р. становила лише 6,9%. Чому ж такі малі показники на папері не можна побачити в реальному житті? У чому таємниця української інфляції? Це пов’язано насамперед із методом обрахунку індексу споживчих цін (ІСЦ), що визначається за допомогою так званого споживчого набору, у який увіходять усі репрезентативні товари й послуги, споживані населенням України. ІСЦ має відбивати витрати середньостатистичного українця, але оскільки між багатими й бідними в Україні нині велика «прірва», тобто майже відсутній середній клас, то цей показник, на нашу думку, об’єктивно не може показати справжній рівень інфляції в Україні. Якщо порівняти споживчий кошик України із країнами, які мають схожий рівень ВВП на душу населення, то ми побачимо, що українці більше за всіх витрачають коштів на харчування, безалкогольні напої та транспорт. Насправді ми витрачаємо майже порівну, але оскільки заробітні плати в нас значно нижчі, а ціни не набагато менші за ціни інших, то ми маємо такий великий показник витрат. Порівнявши споживчі кошики, ми можемо також побачити, як влада маніпулює витратами на інші складники кошика. Наприклад, транспорт у споживчому наборі становить 4,7 %, що є найнижчим показником серед інших країн. Але, якщо вірити тій самій статистиці, ми витрачаємо на паливо так само, як і в інших країнах, а ціни останнім часом в Україні зростають, й автомобілів у нас значно більше (якщо кількість легкових автомобілів на 1 000 осіб в Албанії становить близько 90, то в Україні – майже 180). Якщо вірити цьому показникові, то або українці менше користуються автомобілями, або цей показник значно вищий. Отже, можна сказати, що боротьба з інфляцією в Україні відбувається в такий спосіб: через низькі офіційні доходи українців у споживчому наборі штучно завищена частка соціально значущих товарів, що на практиці часто призводить до чималих коливань рівня інфляції. І це віддаляє показник ІСЦ від справжнього рівня інфляції в Україні.
Хайло І. НТУ «ХПІ» ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ Тінізація економічних відносин є однією з найбільш істотних перешкод щодо забезпечення стійкого економічного розвитку, підвищення добробуту, рівня і якості життя населення та зміцнення національної безпеки держави. Проблема тінізації існує в усіх без винятку країнах світу. Крім того, у глобальному масштабі ця проблема, як негативне соціально-економічне явище, має тенденцію до загострення. Згідно з оцінками податківців, обсяг тіньового сектора української економіки становить як мінімум 350 млрд. грн. на рік. Це чверть річного ВВП. Саме тому вирішення проблеми набуває особливої актуальності. Тіньова економіка в Україні – результат системної кризи економіки, що виникла через невідповідність методів здійснення ринкових перетворень. Поширення тіньової економіки в Україні відбулося на базі руйнації діючих розподільних відносин і побудови нових, які істотно порушили усталений баланс інтересів суб’єктів економіки, паритетність розвитку окремих її сфер, мотивацію ефективного господарювання. Ключовими передумовами високого рівня тінізації національної економіки залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності. Тіньова економіка існує майже в усіх сферах соціально-економічних відносин: від дрібного бізнесу до великих корпорацій або навіть центральних органів влади. Більшість із нас стикалися чи навіть відчували на собі вплив тіньової економіки. Приклади її можуть бути абсолютно різними. Це й нелегальна заробітна плата, і готівкові операції, що не обліковуються, і приховування доходів, і хабарі, і підпільне виробництво, незаконна діяльність, шахрайство. Цей перелік можна ще довго продовжувати, і він постійно оновлюється за рахунок появи нових «прогалин» у законодавстві чи винахідливості шахраїв. Для зменшення тінізації економіки потрібна зважена податкова політика. Податки мають бути такими, щоб кожен підприємець міг їх сплачувати в повному обсязі й розвивати свій бізнес.
Ханас Т. КрНУ ім. М. Остроградського СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ Мотивація праці є центральним завданням розвитку стратегічного управління персоналом. Відсутність досконалої вітчизняної теоретичної основи щодо розвитку процесу мотивації викликає певні непорозуміння та призводить до простого запозичення зарубіжного досвіду. На сучасному етапі розвитку економіки України ще не сформовано злагоджений механізм мотивації ефективної праці. Спад виробництва, незацікавленість працівників в одержуваних результатах стали наслідком функціонування прийнятої раніше системи мотивації ефективної праці. Ця система базувалася на використанні моральних стимулів, які, на жаль, ефективні тільки протягом невеликого проміжку часу. Нині можна виділити такі проблеми мотивації праці на підприємствах: неврахування індивідуальності кожної людини, унаслідок чого керівник не спроможний визначити ті чинники, які впливають на зростання ефективності праці робітників; керівники не звертають увагу на стан психологічного клімату в колективі; відсутність прямої залежності розміру премії від конкретних результатів роботи працівників структурних підрозділів підприємства, оскільки перестала виконувати головну – стимулювальну – функцію й перетворилася на просту надбавку до посадового окладу. Отже, можемо зробити висновок, що мотивування персоналу є невід’ємною основою діяльності будь-якого підприємства. Щоб цей інструмент застосовувався роботодавцями з максимальною ефективністю, необхідно мати чітке уявлення про механізми поведінки людей та формування мотивів щодо продуктивної праці. Мотивувальна сила заробітку на українських підприємствах зростатиме за умов оптимізації зусиль з боку керівників. До найсприятливіших заходів і дій слід зарахувати: покращення трудової дисципліни та організації праці, підвищення трудової кваліфікації працівників, стимулювання вільним часом, надання можливості добре виявити себе в результатах роботи, можливість підвищення кваліфікації. Запропоновані методи мотивації праці допоможуть керівникам працювати більш продуктивно; створять довірливе ставлення працівника до керівництва; зроблять підприємство більш могутнім на ринку, що виробляє якісну й конкурентоспроможну продукцію. Цуман О., Чуйко Ю. НТУ «ХПІ» МІСЦЕ ЛОГІСТИКИ в РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ Економісти часто звертаються до такого виду моделювання, як логічне. Логічне моделювання в економіці використовують для складання прогнозів, які можуть бути вагомим чинником для розвитку економіки в цілому. Одним із важливих складників логічного моделювання є логістика – наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними й фінансовим потоками в економічних системах та галузях бізнесу, функцією якої є забезпечення переміщення та зберігання продукції чи сировини для виробництва або продажу. Проблема управління великими підприємствами й забезпечення вільного переміщення та зберігання продукції була завжди актуальною. Але логістика як економічна наука з’явилася не так давно, а українські фахівці в галузі економіки застосовують більш легкі методи розв’язання тих чи інших проблем. В Україні матеріальний потік, який рухається від постачальника сировини через ланцюг до споживача, постійно зростає у вартості. Логістика й існує для того, щоб зменшити запаси на всьому шляху проходження матеріального потоку, зменшити транспортні витрати, скоротити час, за який товар проходить логістичним ланцюгом, зменшити витрати на зберігання цього товару та інше. Приблизні підрахунки показують, що саме на зберігання, транспортування, упакування та другі операції, які забезпечують рух матеріального потоку, іде 70 % усіх витрат. Логістика дає змогу дізнатися, яку частку покращення економічних показників містить оптимізація управління матеріальними потоками. Мета логістики вважається досягнутою, якщо потрібний товар необхідної якості в потрібній кількості доставлений певному споживачеві в необхідний час у потрібне місце з мінімальними витратами. Отже, щоб розвивалася українська економіка, слід насамперед закріпити всі правила логістичної системи. Тоді українська продукція вийде на різні ринки збуту і зможе з мінімальними витратами виконувати всі цілі логістики. Чаговець М. ХІБС УБС НБУ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Системні фінансові кризи стають звичайним явищем на сучасному етапі розвитку світової економіки, а умови глобалізації сприяють швидкому поширенню кризових явищ на всі економіки світу. Тому з’ясування особливостей впливу економічної кризи на економіку Україні та вироблення відповідних напрямів антикризового управління за сучасних умов є актуальним нині, що й зумовлює доцільність проведення цього дослідження. Слід зазначити, що особливу роль в антикризовому управлінні за сучасних умов господарювання відіграє інноваційно-інвестиційна модель економічного розвитку, яка визначає економічний потенціал держави. Така модель ґрунтується на поєднанні інноваційної та інвестиційної політики, що відповідає сучасній ідеології економічного розвитку, оскільки перехід тільки на інноваційний тип економічного розвитку неможливий без використання відповідних інвестиційних ресурсів. Однак важливим є той факт, що впровадження інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку супроводжується певними проблемами. Ситуація складається таким чином, що на фоні загальної економічної нестабільності спостерігаємо інвестиційну й інноваційну стагнацію. За умов економічної кризи попит на інвестиції та інновації знижується значно швидше, ніж виробництво ВВП. Отже, проведене дослідження дає змогу стверджувати, що підприємства стратегічного й соціального призначення навіть за нестабільних економічних умов можуть чекати на підтримку з боку держави. Тим підприємствам, яким чекати підтримки зовні немає сенсу, держава повинна сприяти в нелегкій конкурентній боротьбі за фінансові ресурси. Тому сучасна державна інноваційна політика повинна бути спрямована на подолання кризи з урахуванням інтересів і потреб усіх суб’єктів господарювання. На нашу думку, інвестиційно-інноваційна модель є тією необхідною домінантою антикризового управління, яка повинна стати фундаментом економічного процвітання. Для забезпечення стабільності розвитку економічних систем доцільним є подальше вдосконалення підходів щодо визначення антикризової стратегії за умов посиленої ринкової невизначеності, що і є напрямом подальшого дослідження.
Чеголя А., Тягун Ю. КрНУ ім. М. Остроградського ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ Інвестиційна привабливість є дуже важливим показником в інвестиційній діяльності, оскільки вона характеризує доцільність вкладення коштів у певний суб’єкт господарювання. Ураховуючи сучасне негативне становище вітчизняних підприємств, актуальною є проблема підвищення їх інвестиційної привабливості, що дасть змогу вирішити питання забезпечення сталого розвитку на рівні суб’єктів господарювання й рівні держави в цілому. Унаслідок дослідження сучасних міжнародних рейтингових оцінок установлено, що Україна перебуває в них на низьких позиціях. Наприклад, згідно з Індексом глобальної конкурентоспроможності, який оцінює 134 країни за 110 показниками, до недоліків, що найсуттєвіше впливають на інвестиційну привабливість українських підприємств, можна зарахувати: захист прав власності (123 місце), захист інтелектуальної власності (114 місце), незалежність судової влади (119 місце) тощо. Також недоліком інвестиційного клімату України є великий рівень корупції, що створює значні перешкоди для здійснення господарської діяльності. За сучасних умов більшість інвесторів стосовно України вичікують, що зумовлено політичною й економічною нестабільністю держави.
|
