Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Часи потрясінь і занепаду





У глибокому занепаді перебувала вища школа. У Краківській, Замойській і Вілен-ській академіях панувала схоластика, особливо у викладанні теології та філософії. У такій же ситуації перебувала єзуїтська Львівська академія (університет), створена на базі єзуїтської колегії згідно з дипломом, виданим Яном Казимиром 20 січня 1661 р. Багато з шляхти і магнатів, які бажали здобути освіту, навчались у західноєвропейських університетах, а також у заснованій 1702 р. Вроцлавській академії.

Загальний занепад глибоко позначився на художній літературі. Далися взнаки церковна цензура, котра в період контрреформації незвичайно посилилась, а також консерватизм магнатів і шляхти. Недаремно видавалося багато різного роду панегіриків, на які був попит, а їх писання добре оплачувалося. З другого боку, чимало кращих і цінних творів залишалися невиданими. Останнє стосується в основному другої половини XVII ст. Як і до 1648 р., література другої половини XVII - першої половини XVIII ст. представлена головним чином поетичними жанрами. В основному вона польськомовна.

Видатним поетом був Ян Анджей Морштин (1620-1693). Багато років цей магнат займав посаду великого коронного підскарбія. Оскаржений в антидержавних зв'язках з двором Людовіка XIV. був її позбавлений Яном III Собєським. Останні роки свого життя провів у Франції. Залишив по собі велику кількість творів, в яких оспівував кохання, товариське життя, висміював людські вади тощо. Ці твори були опубліковані у збірках Сиріус (Kanikula), або собача зірка (1647) і Лютня (1661). У творчості наслідував італійського поета й теоретика поезії Джамбаттісту Моріні (пом. 1625 p.), згідно з яким справжньої краси поетичному твору надають вишукана метафора, оригінальні епітети, незвичні порівняння. Для потреб двору Людвіки Марії Я.А. Морштин переклав поему французького письменника П'єра Корнеля Сід, яку було поставлено в королівському театрі 1662 р.

Багатий і цінний поетичний доробок залишив по собі виходець із середньої шляхти Вацлав Потоцький (1621-1696). Будучи аріанином, він під загрозою конфіскації маєтку перейшов у католицтво, але в душі зоставався вірним аріанству. Писав майже безвиїзно у своєму підкарпатському селі поблизу містечка Бєча. У 1670 р. В. Потоцький завершив епічну поему Хотинська війна (в ній ідеться про війну 1621 p.; поема вперше була видана 1850 р.), 1696 р. видав Перелік шляхетських гербів, в якому описав трансформацію шляхетського стану від рицарства до гречкосійства, вболівав за долю Речі Посполитої, про яку писав, що вона гине. Великим збірками його віршів (Сад фрашок і Моралії) характерна надзвичайна тематична розлогість. Збітнсв Морштин (бл. 1628-1689) так само був вихідцем із середньої шляхти й аріанином, проте не відмовився від своїх релігійних поглядів і після 1662 р. жив у Князівській Пруссії. Його поема Домашня муза робила наголос на уславленні землевласницького і жовнірського життя шляхтича.

Анджей Максиміїіан Фредро (бл. 1620-1679) був автором прозаїчних творів моралізаторського змісту. До його великого доробку належать, зокрема, Прислів'я з поточних розмов та латинською мовою - Політично-моральні перестороги. Станіслав Геракліуш Любомирський (1642-1702), як і його батько - рокошанин Єжи Любомир-ський, володів неабияким літературним талантом. Свою письменницьку діяльність він упродовж багатьох років поєднував з перебуванням на посаді маршалка великого коронного. Був і поетом, і прозаїком, і драматургом. Серед його творів вирізняються комедія Ерміда, або пастуша королівна, повісті Визволений Тобіаш і Розмова Артаксеса з Евандром.

Самуель Твардовський (1600-1661) був автором кількох великих за обсягом поетичних хронік. З них найбільш цінною була Домашня війна з козаками, татарами, Москвою, потім зі шведами і з мадярами (видана 1681 p.), що містила детальний і

Історія Польщі

емоційний опис воєнних дій, котрі вела Річ Посполита у 1648-1660 pp. Перу шляхтича Веспазіана Коховськогп (1633-1701) належать поетичні твори різних жанрів, зокрема поема Божа справа, ado пісні визволеного Відня, де оспівано віденську перемогу Я на III Собєського у 1683 р. Найвидатнішим його поетичним твором була видана 1695 р. Польська псалмодія, в якій у стилізованій біблійній формі представлено погляди на сенс людського існування та місію польського "шляхетського народу". Під враженням перемог Яна Собєського В. Коховський вважав, що поляки-сармати є народом, обраним Богом для сповнення великого історичного завдання - порятунку і зміцнення всього християнства. Разом з тим, цей автор бачив занедбання шляхтою виконання рицарських обов'язків і егоїстичне використання своїх політичних привілеїв.

Література першої половини XVIII ст. за рівнем значно поступається літературі другої половини XVII ст. Серед тогочасних письменників виділявся Вацлав Жевуський (1706-1779), воєвода подільський і краківський, каштелян краківський, гетьман польний і великий коронний; він був автором віршованих героїчних трагедій Жулкевський і Владислав під Варіюю, цікавих адаптацій творів Ж.Б. Мольєра.

У тому ж півстолітті в літературі з'являються жіночі імена. Найвизначнішою серед жінок-поетів була Ельжбета Дружбацька (бл. 1695-1763), прозвана сарматською музою і польською Сафо. До її доробку належить, зокрема, Збірка духовних, панегіричних, моральних і світових рим (видана у 1752 p.).

У другій половині XVII ст. набуло популярності писання спогадів і щоденників. Найвидатнішими серед них були Спогади мазовецького шляхтича Яна Хризостома Пасека (1636-1703). Вони охоплюють події 1656-1688 pp. і є чудовим джерелом для пізнання ментальності тогочасного шляхтича - військовика й землевласника-господаря. Мова автора - невимушена й глибоко народна, пластична, через що Я.Х. Пасека вважають великим майстром сарматської прози. У стилі, близькому до стилю Я.Х. Пасека, увічнив події в Речі Посполитій від 1656 p., особливо у Великому князівстві Литовському, у своєму щоденнику вітебський воєвода Ян Антоній Храповицький (пом. 1685 р.).

Історіографія продовжувала традиції історіописання XVI - першої половини XVII ст., дотримувалася порічного, поданого у вигляді хроніки, викладу політичних подій, пояснення їх сенсу впливом Божого провидіння. Поступово такий спосіб писання історії відмирав, поки в другій чверті XVIII ст. не зник остаточно. Від 1739 р. історія як окремий предмет викладалася в єзуїтських колегіях. Ще перед цим її стали викладати в піярських колегіях.

Список тогочасних істориків відкриває Йоахим Пасторій {Pastorius; 1611-1681). Син лютеранського пастора, він у молодості став социніаніном. У Лейденському університеті здобув докторат медицини. За Яна Казимира був королівським історіографом і лікарем, 1662 р. отримав польське шляхетство. На схилі літ перейшов у католицтво, посвятився в духовний сан. Й. Пасторій був автором кількох праць з історії Польщі, писаних латиною. Хронологічно першою з них була праця Квітучий поляк, або короткий виклад польської історії, видана 1641 р. У значно розширеному вигляді вона була опублікована 1680-1685 pp. під на; юю Докладна історія Польщі. У 1649 р. Й. Пасторій опублікував Реляцію про найслі: 'ішу експедицію, де відобразив зборівську кампанію Речі Посполитої того ж року, а, 1652 р. - Скіфсько-козацьку війну, або про союз татар, козаків і руської черні протії Чольського королівства, в якій описав війну українського народу під проводом Б. Хмельницького. Й. Пасторій залишив по собі також цінний опис польсько-шведських мирних переговорів в Оліві 1660 р.

Визначним хроністом був згаданий вище Веспазіан Коховський. Він закінчив колегію Новодвор^ького, брав участь у війнах Речі Посполитої з козаками, Москвою,

Часи потрясінь і занепаду

Швецією, а також рокоші Є. Любомирського. Ян III призначив його королівським історіографом. В. Коховський був автором величезної, писаної латиною праці Аннали Польщі, яка висвітлює події в Речі Посполитій 1648-1675 pp., поділені на семирічні цикли-клімактери котрі, на його думку, знаменують зміни стану держави. Крім того, перу В. Коховського належить латиномовний опис Віденської битви 1683 р., в якій йому довелося взяти участь.

Одним з останніх польських хроністів був Еразм Отвіновський (перед 1695-1745). У його праці, писаній польською мовою, розповідається про події в Речі Посполитій 1696-1728 рр. (видана 1838 p.). Життя історика Готтфріда Ботуміла Ленґніха (1689-1774) в основному пов'язане з Ґданськом. Він походив з міщан, в університеті німецького міста Галле одержав диплом доктора права, впродовж багатьох років викладав у гданській академічній гімназії, а потім займався адміністративною діяльністю. У 1722-1755 pp. видав німецькою мовою 9-томну історію Королівської Пруссії від 1526 р., у 1749 р. -латинською мовою посібник Польська історія від Леха до смерті Августа II. Уславився також як автор капітальних праць в галузі історії права: Публічне право Польського королівства (1742-1746: латина) і Публічне право міста Ґданська (мова німецька; видана 1900 р.). У 1728-1743 pp. у Львові польською мовою вийшла чотиритомна праця Каспера Нєсєііького (1682-1744) під назвою Польська корона, заснована на багатому документальному, в тому числі архівному матеріалі; вона містила відомості про шляхетсько-магнатські роди Польського королівства. її автор походив з міщан, викладав у різних школах, належав до ордену єзуїтів.

Від початку XVIII ст. з'являються перші тематичні збірники документів, які з часом стали у великій пригоді тим, хто цікавився історією Речі Посполитої. Перший з них - це Історико-родинні листи у 4-х томах, складений Анджеєм Хризостомом Залуськіш (1648-1711) - вармійським єпископом і канцлером великим коронним. Тут містяться родинні документи Залуських, а також діарії (протоколи) сеймів та інші матеріали до політичної історії 1668-1710 pp. A.X. Залуський спромігся видати перші три томи; останній том вийшов у середині XVIII ст. Станіслав Конарський, про якого йшлося вище, був організатором публікації у 1733-1739 pp. "Volumina legum" - шеститомного збірника польських законів, переважно сеймових постанов, від кінця XV ст. до 1736 р. Діяч піярського ордену Мацєй Доґєль (1715-1760) у 1758 р. видав том документів, що в історичному аспекті засвідчують кордони Польського королівства і Великого князівства Литовського. Він також задумав опублікувати 8-томний корпус міжнародних договорів, котрі стосувалися Польщі і Литовської держави. Встиг укласти більшу частину задуманого, але випустив лише перший і п'ятий томи. Після його смерті вийшов четвертий том. Інші томи дотепер не видані.

Занепад Краківської, Замойської, Віденської і Львівської академій не сприяв розвиткові науки. І все ж вона не стояла на місці, дякуючи ентузіазмові й самовідданості тих, хто обирав її своєю долею. Видним математиком, фізиком і астрономом був єзуїт Адам Кохановський (1631-1700). Юзефові Наронському (пом. 1678 p.), належить складання обширно!' математичної енциклопедії. У галузі астрономії плідно працював мешканець Ґданська//// Гевеліуш (Гевеліус; 1611-1687), автор праці, що містила описи астрономічних приладів і результати дослідження планет. Він сконструював найбільший на той час у світі телескоп, при допомозі якого вивчав Місяць, зірки, планети і комети. Ян Йонстон (1603-1675) опублікував чудово ілюстровану природничу енциклопедію, популярну в Європі, і посібник з дендрології. Посібники з геодезії, теорії архітектури і механіки видав єзуїт Станіслав Сольський (1622-1701). Наукове і практичне значення мали праці, випущені польською мовою Якубом Казімєжем Гауром (1622-1709), управителем ряду магнатсько-шляхетських маєтків, а саме: Про землевласницьку

Історія Польщі

генеральну економіку і Ск.іад або скарбниця важливих таємниць землевласницької економії. Обидві праці використовувалися в Речі Посполитій як сільськогосподарські посібники до кінця XVIII ст.

Архітектура розвивалася під сильним італійським, голландським, північноні-мецьким і французьким впливами. Головними замовниками-меценатами, як і раніше, були королівський двір, магнати, церква. Чудовим прикладом монументального будівництва другої половини XVII ст. був палац Красінських у Варшаві, споруджений голландцем Тільманом із І амерена (до Польщі він прибув у 1662 р. і прожиив у ній до кінця свого життя у 1706 p.; після нобілітації мав прізвище Гамерський). У тому ж півстолітті почали зводити палаци, більш пристосовані для потреб щоденного життя. В основу багатьох із них був покладений шляхетський двір. Кілька таких палаців спорудив Т. Гамерський у Варшаві і поблизу неї, зокрема палацик для королеви Марії Казимири, прозваний Маримонтом; його ж авторству належить палац в Пулавах, який збудував для свого протектора С.Г. Любомирського. Визначною пам'яткою став королівський палац ЯнаШ Собєського, споруджений поблизу Варшави у Вілянові Августином Вінцентом Лоччі (бл. 1650-1729) таким чином, що до будинку у вигляді шляхетського двору додали поверх, галереї, портик. Палац був оточений розлогим парком. На кошти Яна Казимира у вавельському кафедральному соборі постала каплиця Вазів, існування якої мало підкреслювати роль правителів цієї династії в історії Речі Посполитої. У Варшаві була зведена т.зв. Саська (Саксонська) Вісь (1713-1750) - комплекс, що тягнувся від Краківського передмістя до Волі і включав у себе королівський палац з парком, оздоблений скульптурами, альтанками, павільйонами. Вільний простір на території Саської Осі заповнювався магнатськими резиденціями. У першій половині XVII ст. виниісли також такі пам'ятки, як палац Євстахія Потоцького в Радзині (архітектор Якуб Фонтана) і палац гетьмана польного, а згодом великого коронного Я.К. Браніцького у Білостоці, прозваний "підляським Версалем".

 

Рис.24. Палац у Вілянові з північно-східного боку. 1777 р. Картина Б. Беллото (Каналетто).

Багато було представлене церковне будівництво. Визначними пам'ятками є костели капуцинів і сакраменток у Варшаві та св. Анни в Кракові, споруджені Т. Гамерським,

Часи потрясінь і занепаду

місіонерів (архітектор Каспер Бажанка; пом. 1726 р.) та тринітаріїв (архітектор Франчес-ко Плачіді; бл. 1710-1782) у Кракові.

Популярності набув портретний живопис. Портретів було створено величезну кількість, неабияка частина якої збереглася до нашого часу, причому стосовно багатьох з них невідомі ані їх автори, ані ті, хто на них зображений. Замовниками портретів були королівська родина, магнати, шляхта, багаті міщани. Чимало портретів більш-менш адекватно відтворювали індивідуальні риси людини. Видатним живописцем був ґданщанин Даніель Шульц (пом. 1683 p.), автор чудових портретів Яна Казимира, Михайла Вишневеці.кого, Януша і Богуслава Радзивіллів, Єжи Любомирського, а також полотен, одне з яких представляло кримського посла у Варшаві та його синів. Видним портретистом другої половини XVII ст. був і Ян Триціуш. Залишався поширеним посмертний портрет, який все частіше витісняв кам'яні надгробки.

Нормою стало розписувати інтер'єри споруджених палаців. Так, французові Клодові Калло (пом. 1686 р.) належить розпис інтер'єру Віляновського палацу. В його майстерні працював Єжи Шимонович (Семи-гіновський; бл. 1660-1711), котрий ще у молодому віці був прийнятий до елітарної академії св. Луки в Римі. З ім'ям Є. Шимоновича пов'язана т.зв. "віляновська школа" живопису. Він розписав плафон того самого палацу. Художником-баталістом був Мартіно Альто-монте (1657-1745) - автор полотен, що славлять воєнні подвиги Яна III Собєського (Битва під Віднем, Битва під Парканами; ці полотна знаходилися у колегіаті в Жовкві). Широко практикувалися розписи вівтарів і стін, покликані впливати на віруючих, викликати в них містичні настрої.

Цій же меті служила скульптура, що рясно наповнила інтер'єри костелів. Яскравим прикладом таких храмів є костели візиток й св. Анни в Кракові та єзуїтів у Познані. Видатним скульптуром другої половини XVII ст. був Ян Урбанський, творчість якого головним чином пов'язана з Вроцлавом.

Контрреформація причинилася до того, що польська музика мала переважно церковний характер. Цьому жачною мірою сприяло ширше, порівняно з попередніми часами, встановлення органів у костелах. З тих, що збереглися до нашого часу, особливо цінний знаходиться в бернардинському костелі міста Лєжайська; його виготовив Ян Ґловін-ський. При багатьох костелах і монастирях діяли капели і хори. Одним з найвизначніших композиторів, що складали для них мелодії, був Бартоломей Пенкєль (пом. 1670 р.), який першим переніс на польський грунт одноголосний спів (монодію) з акомпанементом, а також розвивав поліфонічну техніку. Його меси а сареіїа мають елементи колядної мелодики.

Світська музика виконувалася капелами й оркестрами при дворах королів і магнатів, а також в театрі. Театри, як і до середини XVII ст., діяли при королівському і магнатських дворах. Від 1725 р. у спеціально спорудженому будинку у Варшаві діяв королівський театр; від 1748 р. він мав публічний характер. У ньому виступали головним чином закордонні трупи, переважно італійські, менше - французькі й німецькі. Театральне життя продовжувалоея в протестантських гімназіях Ґданська і Торуні та в єзуїтських колегіях, а в другій половині XVII-XVIII ст. відбувалося й у піярських колегіях.

Для розвитку польеької культури велике значення мало відкриття 1747 р. у Варшаві братами Залуськіши (краківським єпископом Анджеєм Станіславом (1695-1758) і

 

Рис. 25. Надгробний портрет незнаного шляхтича. Кінець Х> II ст.







Дата добавления: 2015-08-31; просмотров: 468. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!




Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...


Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...


Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...


Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Медицинская документация родильного дома Учетные формы родильного дома № 111/у Индивидуальная карта беременной и родильницы № 113/у Обменная карта родильного дома...

Основные разделы работы участкового врача-педиатра Ведущей фигурой в организации внебольничной помощи детям является участковый врач-педиатр детской городской поликлиники...

Ученые, внесшие большой вклад в развитие науки биологии Краткая история развития биологии. Чарльз Дарвин (1809 -1882)- основной труд « О происхождении видов путем естественного отбора или Сохранение благоприятствующих пород в борьбе за жизнь»...

Вопрос 1. Коллективные средства защиты: вентиляция, освещение, защита от шума и вибрации Коллективные средства защиты: вентиляция, освещение, защита от шума и вибрации К коллективным средствам защиты относятся: вентиляция, отопление, освещение, защита от шума и вибрации...

Задержки и неисправности пистолета Макарова 1.Что может произойти при стрельбе из пистолета, если загрязнятся пазы на рамке...

Вопрос. Отличие деятельности человека от поведения животных главные отличия деятельности человека от активности животных сводятся к следующему: 1...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия