Історія Польщі. прусська сторона обіцяла надати Речі Посполитій воєнну допомогу у тому випадку, якщо Росія, посилаючися на свої гарантії 1768 і 1775 рр

прусська сторона обіцяла надати Речі Посполитій воєнну допомогу у тому випадку, якщо Росія, посилаючися на свої гарантії 1768 і 1775 рр. щодо кардинальних прав, втрутиться у справи цієї держави.

Реформи Чотирирічного сейму. У жовтні 1788 р. сейм відібрав керівництво збройними силами у проросійськи налаштованих гетьманів і Постійної ради й передав його призначеній ним Військовій комісії. Водночас сейм постановив створити 100-тисячну армію. Пізніше рішенням того ж сейму чисельність армії було зменшено до 65 тис, оскільки бракувало надходжень від податків для створення 100-тисячної армії. Був також ліквідований департамент зовнішніх справ Постійної ради, а його функції покладено на Депутацію закордонних відносин. У січні 1789 р. ліквідовано інші департаменти Постійної ради, після чого вона перестала існувати. Обов'язки новоскасованих департаментів стали виконувати відповідні комісії, створені сеймом.

У тому ж 1789 р. сейм ухвалив щорічно збирати т.зв. вічисту офіру (пожертву) у вигляді п'яти- і десятивідсоткового податку з доходів, відповідно, духовних і магнатсько-шляхетських землеволодінь, а також створити цивільно-військові комісії порядку в складі представників від шляхетського стану, обраних на сеймиках, і католицького духовенства - як органи місцевого управління; ці комісії діяли в основному як повітові.

У серпні 1790 р. "патріоти" добилися проголошення недійсними російських гарантій 1768 і 1775 pp. На березень 1791 р. припадає схвалення закону про сеймики, за яким безземельна шляхта, що нерідко небезоплатно віддавала свої голоси магнатам, була позбавлена виборчих прав. У квітні того ж року був схвалений закон про королівські міста, який став відповіддю на обіцянку сейму розглянути їхні вимоги. Ще 2 грудня 1789 р представники цих міст з усієї Речі Посполитої на чолі з президентом Старої Варшави Яном Декертом пройшли вулицями Варшави, вбрані у чорний одяг (цей похід отримав назву "чорна процесія"), і вручили Станіславові Августу складений Г. Коллон-таєм меморіал, який містив їхні вимоги. Закон про міста надав міщанам права особистої недоторканості, одержання шляхетської гідності, набування землеволодінь, зайняття духовних і цивільно-військових посад, повертав містам самоврядування, дозволив їм мати представництво на сеймі при розгляді питань, що стосувалися міст. Згодом Г. Коллонтай писав, що закон про міста мав на меті, "щоб упродовж кількох десятиріч міський стан перелився в шляхетський і щоб Річ Посполита не мала нікого, крім громадян, не мала ненависного поділу на стани".

Конституція 3 травня 1791 р. На 5 травня 1791 р. було призначено обговорення проекту основного закону Речі Посполитої, який, за задумом "патріотів", мав замінити Генрикові артикули і кардинальні права. "Патріоти", становлячи в посольській ізбі меншість, скористалися з того, що більшість "старошляхетців" роз'їхалася на пасхальні канікули, перенесли засідання на 3 травня і вирішили домогтися схвалення цього проекту. На хвилі великого емоційного піднесення, котре охопило послів-"патріотів" і багатотисячний натовп варшав'ян, який, щоб підтримати їх, оточив королівський замок, а також тих, хто розмістився в галереях зали засідань замку, проект більшістю голосів був прийнятий. Основний закон називався Закон про управління (Ustawa Rzadowa). За ним уже тоді в польському суспільстві закріпилася неофіційна назва - Конституція З травня.

В основу Конституції 3 травня було покладено засаду поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, проголошену французьким просвітителем Шарлем Луї Монтеск 'є (1689-1755). Конституція складалася з вступу, 11 статей і трьох додатків, з яких два були зазначеними вище законами про міста і сеймики. Королівська влада проголошувалася спадковою, встановлювалася виборність королівської династії (після смерті Станіслава

Спроби порятунку Речі Посполитої

Августа престол повинен був перейти до саксонської династії Веттінів). Вищий орган законодавчої влади - сейм - мав скликатися королем щодва роки і впродовж їх збиратися на засідання тоді, коли в цьому була потреба. Рішення на сеймі могли прийматися більшістю голосів. Отже, liberum veto було скасовано, а у зв'язку з цим - і конфедераційний характер сейму. Сенатові було надано право затримувати реалізацію ухвал посольської ізби шляхом застосування вето, але лише до скликання наступного сейму: якщо той удруге приймав цю ухвалу, то вона набирала чинності. Раз на 25 років слід було скликати сейм для внесення істотних змін в "Закон про управління". Вищим органом виконавчої влади ставала Сторожа законів в складі короля як його голови, примаса і призначених королем на сеймі п'яти міністрів (поліції, друку, закордонних справ, оборони і скарбу), відповідальних перед сеймом, а також, з дорадчим голосом, наступника трону і маршалка посольської ізби. Сейм не менше як двома третинами голосів міг висловити міністрам недовіру. Органами місцевого управління проголошено цивільно-військові комісії порядку, підпорядковані Сторожі законів. Посли були звільнені від обов'язку слідувати даним їм сеймиками інструкціям.

Рис.27. Чотирирічний сейм під час схвалення Конституції 3 травня 1791 р. Картина ЯЛ. Нероліни.

Конституція 3 травня підтвердила політичну гегемонію шляхти. Проте шляхта, маєтковий ценз якої становив менше 100 злотих річного доходу, позбавлялася політичних прав. Католицька віра проголошувалася панівною, але прокламувапася свобода совісті. У тому ж документі було сказано, що селяни, з рук яких плине "джерело найбільших багатств держави", беруться під захист закону і уряду, а угоди, які укладали між собою селяни і папи, повинні дотримуватись обома сторонами.

Конституція скасувала гродські суди, встановила провінційні (для Малопольщі з українськими землями. Великопольщі з Помор'ям, Куявісю, Мазовією й Підляшшям, Великого князівства Литовського) рефереидарські суди в справах селян королівських маєтків.

4 травня у книгу варшавського гродського суду небагатьма послами був внесений проект скарги проти "незаконного" прийнятгя Конституції. А 5 травня сейм визнав будь-які подібні протести такими, що не мають сили.

У доповненні до Конституції 3 травня, прийнятому сеймом 22 жовтня 1791 p., зазначено, що зберігається федеративний, польсько-литовський характер Речі Поспо-