Чим могли займатись полонені римські воїни протягом кількох років полону?Безперечно, працювали на суспільно-корисних роботах: відбудовували фортеці, будували укріплення, будували мости через річки, розчищали стави, навчали ремісничій та військовій справі місцеве населення, тощо. Цікаве дослідження цих топонімів знаходимо у збірнику праць науковців Інституту мовознавства ім.. О.О.Потебні – («Ономастика України першого тисячоліття нашої ери», Наукова думка, Київ,1992, с.77-87, карта). Хочемо привернути увагу дослідників до статистичних даних, належності топонімів з основою ТРОЯН – в залежності від номенклатури об’єкта, зроблених цими науковцями:
річка – 4; село – 20; вал – 2; урочище – 1; гора – 1; став – 1; всього – 29.
Нам здається, що місця поселення, місця робіт, де були задіяні «троянові» воїни-полонені, і називались місцевим населенням «трояновими». Виходячи з цього, було б цікавим поєднати карту дослідників «топонімів з основою ТРОЯН –» з картою археологічних знахідок римських монет та речей «троянового» періоду- римського та грецького походження, римських поховань. Якщо археологічні дослідження підтвердять наявність таких знахідок поблизу цих населених пунктів (валів, ставів, річок) це було б найкращим доказом саме цієї наукової гіпотези.
4. Маврикій, говорячи про антів, вказує: «Мужньо витримують вони перебування у воді, так що часто деякі з числа тих, що залишаються дома, захоплених зненацька раптовим нападом, поринають у пучину води. При цьому вони тримають в роті спеціально виготовлені великі, видовбані всередині тростини, які доходять до поверхні води, а самі, лежачи навзнак на дні (ріки), дихають з їх допомогою, і це вони можуть робити на протязі багатьох годин, так що абсолютно не можна догаджатися про їх присутність» (Маврикій, друга половина 6 – початок 7 ст., «Стратегікон» // «Давня історія України», книга 2, К., «Либідь»,1995, с.202-203).
Наші сусіди напевне знали про це. Запозичуючи народні перекази хатто-шумерів, нащадки малоазійських лувійців- росіяни до цього часу розповідають казки про воїнів, що виходять з моря. Видатний російський поет О.С.Пушкін, почувши народні історії (казки), лише поетично їх оформив. Нам здається, що ці перекази існували і у добіблійні часи, і в часи розквіту держави – Київської Руси. Так само, болгари розповідали свої казки про Бабу-ягу… («про стару бабу з палицею»). Ім’я хеттського царя Телепінуса, насправді є народним поетичним ім’ям -прозвиськом, адже про нього науковці дізнались з міфів, а отже, з літературних творів. Яке справжнє його ім’я? Про це ми розповімо далі. А зараз, хочемо привернути увагу на подібність імен героя української казки Івасика-Телесика та героя хеттського міфу – Телепінуса. Автор вважає, що постать казкового Івана-дурня, позитивного героя багатьох лувійських казок є калькою хатто-шумерського – Телепінуса. Казка є найбільш сталою, у часі, формою народних переказів. З покоління до покоління, батьки розповідали дітям ті ж самі казки, що чули у дитинстві. І так велося на протязі століть, навіть – тисячоліть…
5. «Се бо сядьмо на землю і візьмемо її до рани своєї, і натовчем (землю) до неї. А як по смерті своїй станемо перед Мар-Морією, та щоб сказала (та): «Не можу винити того, яко наповнений землею, і не можу його одділити од неї». І боги, що там є, скажуть тоді: «Се русич і залишиться ним, бо взяв землю до рани своєї і несе її до Нави». («Велесова книга», Київ,1995, д.№37б, с.125);
«І народ великий звитязив по світу і потоптав роди інші, істягнувши сили із каменя…» («Велесова книга», Київ,1995, д.№25, с.98).
«Теж неодноразово я бачив, як вони, поранені стрілою, перебуваючи далеко від хірургів, перевязували себе жменею землі, замішаною в долоні з дещицею власної слини,і це заліковувало так добре, як найкращий бальзам». (Гійом Левассер де Боплан «Опис України …» Київ, «Наукова думка», 1990, с.83).
Можливо, саме такий спосіб лікування у наших пращурів, став основою грецького міфа про боротьбу грецького героя Геракла з хатто-шумером - Антеєм: «Геракл оторвал его от земли и задушил в воздухе, т. к. тот оставался неуязвимым, пока соприкасался с землёй. (Apollod. 2, 5, 11).» («Мифы народов мира» - энциклопедия, т.1, М.,1991, с.279).
6. «Отож греки стали тими, що не мають сили і збабнилися, швидко звикли до мечів тонких і щитів легких і землю кидали ту через слабкість свою…» («Велесова книга», Київ,1995, д.№8(3), с.59). Яке значення вкладали наші пращури у слово «збабнилися»? Гадаю, що погодитесь з таким визначенням: «позбутись мужності», «позбутись ознак сміливості, мужності, характерних для чоловіка, та набути ознак слабкості, характерних для жінки». Цікавим є те, що в хеттських ритуалах, а отже, в хаттських,таких, як: «повернення мужності», «клятва війська царю» приймала участь жінка-жриця: «Я помещу зеркало и прялку в руки мужчины. Он проходит под воротами. Когда он выйдет из ворот, я возьму у него прочь зеркало и прялку. Я дам ему лук и стрелы, и я ему скажу так: «Смотри! Я взяла у тебя женственность и дала тебе мужественность. Ты отбросил прочь пути женщины, покажи теперь пути мужчины!» (А.Е.Наговицын «Магия хеттов», М.,2004, с.146). «Помощники жреца приносят утварь женщины, прялку и зеркало, они ломают лук, и жрец говорит так: «Разве не видете вы здесь женской утвари? Её принесли для клятвенного обряда. Кто нарушит эту клятву и кто принесёт зло царю, и царице, и царевичам, того эти клятвы из мужчины пусть превратят в женщину! Пусть воины станут женщинами, пусть они наденут на себя женские одежды и покроют головы тканями! Пусть они сломают свои луки и стрелы и разобьют палицы, а в руки пусть возьмут прялки и зеркала! …» (Там само, с.139-140).
|
