Хай буде цей амулет–муха з темно-синього каменю в мене на шиї,аби я ті дні

згадувала вічно!...»

(«На ріках Вавілонських: з найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини»,

Київ, 1991, с.195).

Традиція нагороджувати воїнів цим знаком потрапила у Єгипет разом з хатто-

шумерами, у часи ранньої історії єгипетської держави, про що свідчать події

“ Всесвітнього Потопу “, про який йде мова у цьому давньому шумерському історико-

літературному джерелі.

Ми хочемо привернути увагу дослідників до наступного спостереження.

Нам видається, що зображення з Тунісу бербера – «анта» може повязувати з Малою

Азією не лише оселедець, та знак місяця на ньому, але й – мова! Яка?

Етруська! Ми вже наголошували, що вважаємо етрусків одним з відгалужень

малоазійських хаттів. Якщо це так, то етруську мову можна вважати мовою хаттською,

тобто, мовою хаттів.

Відомо, що етруски прийшли на Апеннінський півострів з теренів Малої Азії.

В наукових колах цей факт вважається доведеним.

Зверніть увагу, що пишуть мовознавці про етруську мову:

«Этрусский язык – язык этрусков, древнего населения доримской Италии.

Генетическая принадлежность окончательно не выяснена, входит в группу

средиземноморских языков. Был распространён на Апеннинском п-ове,

в 1 в. вытеснен лат. языком. Засвидетельствован в многочисленных (ок. 11 тыс.)

надписях разного содержания, датируемых 7-1 вв. до н.э., а также в глоссах (ок. 60) из

сочинений античных авторов и в топонимии. Важнейшие и самые пространные тексты

на этрусском языке: надписи на пеленах Загребской мумии (340 строк), надпись на

черепице из Капуи (60) и финикийско-этруск. билингва из Пирги (25).

Основные места находок – античные области: Этрурия, Кампания, Лаций и

Северная Африка (Карфаген)…

Этрусский язык наиболее близок языку негреческих надписей с о. Лемнос …»

(«Лингвистический энциклопедический словарь», Гл. ред. В.Н. Ярцева, М., 1990,

с.599).

Таким чином, вимальовується трикутник:

Апеніни – Мала Азія (о. Лемнос) – Карфаген (зображення козака – «бербера» з

Тунісу). Всі ці три адреси поєднує етруська мова, яку ми вважаємо мовою

малоазійських хаттів, або - мовою хатто-шумерів.

Цією мовою, як ми вважаємо, говорили хатти, що мешкали на північ від Апеннінського

півострова, у перших століттях н.е., яких римський історик Тацит важав, помилково, як

на нашу думку, германським племенем.

Про допотопний період життя хатто- шумерів автор розповість у третій частині

роботи “ Атл анти і Атл антида”

До цього часу мовознавці і історики не можуть сказати звідки прийшов

шумерський народ, до якої мовної групи його можна віднести.

Автор впевнено стверджує, шумери - це один з тюркських народів.

Хатти, хетти, лувійці, далекі пращури німецького народу, є арійськими народами.

І одні, і другі, прийшли з просторів Східного Сибіру.

Про це розповімо у наступному розділі роботи – «Атланти і Атлантида».

 

Перелік Ілюстрацій:

 

 

1. Відбиток з сірійської печатки (сер. XX ст. до н.е.). Зображення хатта з косицею.

2. Рельєф ортостата міської стіни Аладжа — Хаюка (XIVст. до н.е.). Зображення

хатта. На бритій голові має типовий «оселедець».

3. Зображення хеттського воїна (хатта) з оселедцем на стіні гробниці фараона

Хоремхеба (кін. XIV ст. до н.е.)

4. Бойова колісниця хаттів(та хеттів). Реконструкція сучасних дослідників.

5. Рельєф із Ель-Амарни, «Аменхотеп-IV-Ехнатон нагороджує верховного

правителя Рамоса». (XVст. до н.е.). З правого боку зображено полонених

вавілонян, а з лівого — хатто-шумерів, у шароварах, з підкресленно —

піднятими чубами.

6. Укріплення столиці хаттів — Хаттусі. Реконструкція Р.Наумана.

7. Рельєф воріт Хаттусі. Зображення командуючого військами «тапар». Він же цар

— правитель держави.

8. Олекса Довбуш. Невідомий художник. XVIII ст. — «Тапар».

9. Фрагмент рельєфу скельного святилища у Язиликая. Створено у часи