Історія Польщі. Любецького, еміграційного табору А
Любецького, еміграційного табору А. Чарторийського. У 1834 р. князь накреслив програму взаємодії еміграції та краю, в якій останньому відводилася роль збереження культурної традиції й економічних впливів у суспільстві. На початку 40-х років ці думки розвинув філософ Август Цєшковський (1814-1894), підкреслюючи необхідність гармонійної взаємодії усіх соціальних сил суспільства за взірцем біологічного організму. Найперше ліберальний табір "органічної праці" почав складатися у ВПК, де поляки найшвидше зіткнулися з конкуренцією німців у всіх галузях життя. Його програма стала важливим чинником об'єднання зусиль поляків і висунення громадських ініціатив. Уже 1835 р. група заможних землевласників заснувала у Гостині клуб під назвою Казіно. У ньому збиралися власники з кількох повітів для обговорення наболілих питань політики, господарювання, освіти. З часом клуб створив бібліотеку, публікував популярну літературу, надавав матеріальну допомогу для навчання польської молоді. Друкований орган клубу Пшеводнік рольнічо-пшемислови (Рільничо-промисловий довідник) набув значення фахового агрономічного видання для всієї Великопольщі. Подібні клуби незабаром виникли також у Рашкові, Шамотулах та інших містах ВПК. 1837 р. у Гнєзно постало Агрономічне товариство, яке незабаром поширило свої відділення в інших районах. Високу оцінку сучасників отримала активна громадська діяльність лікаря, колишнього учасника повстання 1830 р. Кароля Марцінковського (1800-1846), який повернувся до Познані і після відбуття терміну покарання розгорнув широку громадську й підприємницьку діяльність. У 1838 р. він створив акціонерну спілку, яка побудувала в Познані "польський дім" під назвою Базар, у якому містилися готель, торгові приміщення, майстерні, бібліотека та інші заклади культурного призначення. Марцінковського підтримали поміщицькі кола, католицький клір. Частина коштів з прибутків "Базару" йшла на цілі освіти і культури. У 1841 р. він заснував Товариство наукової допомоги, яке збирало кошти й організовувало навчання здібної польської молоді (стипендії отримали понад 1,1 тис. студентів). З допомогою Марцінковського розвинув діяльність і побудував у Познані фабрику металевих виробів один з небагатьох польських підприємців Іполіт Цегєльський (1813-1868). Важливу роль у культурному розвитку поляків у Пруссії відіграла меценатська діяльність польських аристократів. Тітус Дзялинський (1796-1861) у своїй резиденції в Курніку біля Познані заснував бібліотеку з цінною колекцією книжок і рукописів, друкував твори польських авторів, сприяв розвитку наукових студій. Інший польський магнат - Едвард Рачинський (1786-1845) - на свої кошти відкрив у Познані публічну бібліотеку, підтримував польські видання. У 1840 р. він виступив на захист польської мови у ВПК, звернувся з листом до нового прусського короля Фрідріха Вільгельма IV, в якому доводив необхідність пом'якшення антипольського курсу прусського уряду. Було відновлено навчання польською мовою в гімназіях, відкрито кафедри слов'янських мов і літератур в університетах Берліна і Вроцлава. У Познані з'явилися польські книжкові магазини, де продавалися твори польських романтиків. Зросла кількість польських газет і часописів, у яких друкувалися польські автори з усіх земель. Після відмови уряду відкрити польський університет громадські організації надавали стипендії молоді для навчання в чужоземних університетах, а в 1841-1843 pp. організували в Познані цикли лекцій, які читалися польськими вченими з різних країн. Усе це спричинило перетворення ВПК у центр польського національно-культурного життя і підприємництва. Тут готувалися і виховувалися кадри польської інтелігенції, яка відігравала помітну роль у піднесенні національної свідомості. Зростання патріотичних настроїв у ВПК продемонстрував конфлікт католицького костелу з прусською владою у 1838 р. Приводом конфлікту став виступ архієпископа Марціна Дуніна (1774-1842) у
|