Польська Республіка в 1918-1939pp. вихованець Петербурзької академії мистецтв Феліціан Щенсни Коварський (1890-1948)

вихованець Петербурзької академії мистецтв Феліціан Щенсни Коварський (1890-1948). Його образи були реалістичними, спиралися на взірці імпресіонізму.

Інша група живописців вважала доцільним підсилювати враження від образу з допомогою кольорів. Колористи 1924 р. створили об'єднання Комітет Паризький (для збору коштів на виїзд малярів до Парижа) і одержали назву "капістів" (від абревіатури комітету). До "капістів" незабаром приєдналися 3. Пронашко і Т. Чижевський. У їхніх творах з'явилося реалістичне зображення і багата кольорова гама. У дусі "колоризму" залишили твори Еуґеніуш Ейбіш, Ян Должицький та ін. До найвідоміших капістів належали також Ян Цибіс (1897-1973), Зшмунт Валішевський (1897-1936); на творчості останнього позначився вплив російського й грузинського народного мистецтва.

Група польських митців постійно проживала у Парижі. Тут вони створили Польське Коло, взявши за взірець твори французьких живописців. З Колом була пов'язана творчість Ґустава Ґвоздєцького, Людвіка Маркуса, Мойжеша Кіслінґа. Не був зв'язаний з Колом оригінальний маляр Тадеуш Маковський (1882-1932), який теж мешкав у Парижі. Він створив оригінальний стиль "колоризму", поєднавши кольорову гаму з портретами дітей. Його твори переносили глядача в спрощений світ дитячої наївності і беззахисності.

У 1925 р. Тадеуш Прушковський (1888-1942) створив у Варшаві групу Братство святого Лукаша, яка об'єднала прихильників реалістичного живопису. У доробку засновника групи було чимало портретів офіційних осіб (Ю. Пілсудського, Ґ. Наруто-вича, С Войцєховського), а також відомих учених, акторів, письменників. Членами групи були також Болєслав Цибіс, Влодзімєж Бартошевич та ін. З іншого боку, у 1936 р. виникло об'єднання малярів Фригійська Шапка, представники якого поставили за мету створити реалістичний образ світу праці (Броніслав Лінке, Францішек Бартошек, Юліуш Краєвський).

У міжвоєнний період пожвавився розвиток скульптури і архітектури. Ксаверій Дуніковський, Вацлав Шимановський, Едвард Віттіґ створили низку пам'ятників діячам польського національного руху та культури, виставляли свої роботи на багатьох міжнародних виставах. Нові імпульси спостерігалися також в архітектурі, де запанував стиль конструктивізму. Маріан Лялєвич (1876-1944) спроектував і побудував кілька урядових будівель у Варшаві (Президія Ради міністрів, Міністерство скарбу та ін.).

У музичній культурі період незалежного розвитку ознаменувався появою нових творів Кароля Шимановського, в яких композитор схилявся до античних і християнських традицій. Так з'явилась опера Король Роджер, балет Гаранасє, симфонія Stabat Mater. Народні традиції в оперному мистецтві продовжив композитор Людомир Ружицький, у симфонічних творах - Адам Вєнявський.

Упродовж міжвоєнного двадцятиріччя відбулись зміни у повсякденному житті та матеріальній культурі поляків. На початку періоду внаслідок радикальних соціальних змін відбулася демократизація міжлюдських стосунків. Поступово, зокрема після 1926 p., поширились елітарні погляди, які поділяли суспільство на кілька ієрархізованих середовищ, що відповідали соціальній структурі населення. Образ життя був пов'язаний з матеріальним рівнем груп. Але загальною тенденцією було осучаснення способу життя всіх середовищ, що випливало із загальних змін у споживанні матеріальних і культурних здобутків.

Від початку XX ст. на Заході спостерігалися радикальні зміни в способі харчування. Наукові розробки, зокрема американських учених, поставили на порядок денний оптимальні норми споживання харчових продуктів. За цими нормами загальна ситуація в Польщі дещо поліпшилася, проте помітним було відставання від розвинутих країн. Якщо в Англії та Швейцарії перед II світовою війною споживали 66 кг м'яса на особу в

Історія Польщі

рік, Німеччині-52 кг, то в Польщі середньо-21,6 кг (у східних воєводствах - 9 кг). При цьому раціон харчування в місті й на селі значно відрізнявся: на селі більшу частину споживання традиційно складали хліб, картопля, молоко, тоді як у місті - м'ясо, овочі, кава, чай. У місті входило в норму приготування гарячої їжі два рази на день.

Відбулись зміни в одязі. Насамперед вони стосувалися жіночого вбрання. Внаслідок емансипації жінки в суспільстві, зростання ролі масових заходів (спорт, мистецтво) жіночий одяг зазнав спрощення і більшої відкритості. Зникли довгі сукні, корсети, масивні прикраси; підкоротилися спідниці, більш зручними для повсякденного життя і праці стали блузки, жакети. У вжитку з'явилися штучні тканини, виробництво яких було налагоджене 1926 р. в Томатові Мазовецькому. Модними залишалися бавовняні й шовкові тканини. Після 1930 р. у широку моду ввійшли хутра із зайців і кріликів, які перероблялися під більш дорогі. З'явився замок "блискавка", який замінив ґудзики. Новації в чоловічому одязі були менш радикальними. Новинкою стала поява прогумованих і шкіряних чоловічих плащів. На чоловіче вбрання вплинув спортивний стиль.

Технічні новинки позначилися на будівництві і спорядженні помешкань (переважно в місті). Новочасна архітектура ґрунтувалася на функціональному призначенні житла. У 30-х роках функціоналізм переважив у житловому будівництві. Помешкання пристосовували до потреб гігієни та вигод: обов'язковими були кухні з газовими плитами, ванні кімнати з туалетами, службові приміщення, широкі вікна з більшим доступом світла, які повинні були компенсувати загальне зменшення житлової площі. Саме тоді з'явилися масові т.зв. "люксусові" 2 - 4-кімнатні помешкання, що забезпечували максимальний комфорт невеликих родин. Вони були доступні передусім для "середніх верств". Більш прості "робітничі квартири" відрізнялися меншою площею і гіршими вигодами. Тогочасний автор у 1935 р. писав про Краків: "Малі помешкання з ванною кімнатою - це винахід останніх років. Не так давно ця вигода служила тільки мешканцям 4-кімнатних квартир, однак поступ у цій галузі без сумніву є: ванних у наших містах маємо все більше". Проте новочасне житло було малодоступним для робітничих верств міста. У 1931 р. половина всіх робітничих родин мешкала в однокімнатних квартирах без ванни і каналізації. Будівництво нового житла не встигало за зростанням населення. Зміни торкнулися й облаштування помешкання. З'явилися більш зручні меблі, електрика, електричне обладнання (праски, пральні машинки, кухонні прилади, нагрівачі). Тогочасний публіцист у 1929 р. зазначав: "У деяких містах Польщі вже третя частина родинних господарств використовує виключно цей новий (електропраски -Л.З.) спосіб прасування". З другого боку, високі ціни електроенергії та електротоварів стримували зростання їхнього споживання. На той час електропраска коштувала 15 злотих, кавоварка - 62 злотих, електропічка - 27-95 злотих, радіоприймач - 150-400 злотих, холодильник - 1400 злотих, в той час як середня зарплата службовця становила 250-300 злотих на місяць. |

Як зазначалося вище, урбанізаційні процеси у міжвоєнний період прискорилися. Загалом за розвитком міської інфраструктури Польща значно відставала від західноєвропейських країн, а всередині держави суттєві контрасти спостерігалися між західними і східними регіонами. Водогони діяли практично у всіх, навіть невеликих містечках західних воєводств, тоді як у східних вони здебільшого були винятком. За міжвоєнне двадцятиріччя протяжність водогонів збільшилась удвічі, запроваджено хлорування води. Найкраща ситуація з водою була у Варшаві. У 1935 р. на 637 міст у 84 діяли водогони і каналізація (13 %), а їх послугами користувалися 38 % міських жителів. Зросло освітлення міст електричними лампами, але в більшості ще функціонувало газове освітлення. 1938 р. у Варшаві вперше запроваджено вуличну світлову сигналізацію руху.