Історія Польщі. Важливим чинником формування масової свідомості стали фізкультура і спорт,

Важливим чинником формування масової свідомості стали фізкультура і спорт,

підтримувані державною. На олімпійських іграх у Мельбурні в 1956 р. польські спортсмени здобули 9 медалей, в Римі (1960) - 21 медаль, Токіо (1964) - 23 медалі, Мехіко (1968) - 18 медалей. Спортсменів-переможців зустрічали в Польщі як національних героїв. Серед видатних спортсменів великий авторитет мали Юзеф Ш.мідт (олімпійський чемпіон у потрійному стрибку), спринтерка Ірена Шевінська, боксери Єжи Кулей, Юзеф Ґрудзєнь, роверист Ришард Шурковський.

На культурному житті поляків цього періоду яскраво.позначилися суперечливі тенденції: з одного боку, політика партійно-державного керівництва сприяла прилученню до культурних здобутків значних мас населення, надавала культурі традиційних національних рис, а з другого - в нових умовах ставали все більш тісними рамки тоталітарної держави з пануванням партійної бюрократії та догматичної ідеології, які обмежували права і свободи людей.

Між двома кризами: десятиріччя Е. Ґерека (1971 - 1980 pp.)

"Умиротворення";.Криза 1970 р. значно підірвала авторитет ПОРП та ідею соціалізму в суспільстві. Зміна керівництва партії та держави не спричинила негайного заспокоєння. Робітники чекали не обіцянок і кадрових перестановок, а реальних змін у становищі. Наприкінці січня 1971 р. знов розпочалися страйки робітників Труймяста і Щеціна, на початку лютого - Лодзі. У Щеціні суднобудівельники погрожували підірвати підприємство, якщо для придушення страйку буде застосовано силу. Під тиском обставин керівники партії та держави зустрілися з робітниками Щеціна і Ґданська. Е. Ґерек скаржився на труднощі і обіцяв робітникам задовольнити економічні вимоги при їхньому сприянні. Він звернувся до них із закликом-запитанням "Поможете?", почувши у відповідь - "Поможемо". Цей фрагмент діалогу був підхоплений пропагандою і став гаслом, яке повинно було символізувати єдність партії з робітничим класом. У такому ж дусі пройшли зустрічі партійних керівників з робітниками Лодзі. Факт прямого спілкування робітників з керівниками держави став новим явищем у житті країни і вселяв надії на порозуміння між партією і масами.

На початку лютого 1971 р. відбувся пленум ЦК ПОРП, який дав оцінку грудневим заворушенням, звинувативши у всьому попереднє керівництво, яке втратило зв'язок з масами та управляло країною з допомогою адміністративних методів. (В. Гомулка надіслав до ЦК лист, в якому не погодився з оцінками дій попереднього керівництва й усуненням його з керівних органів партії). Пленум видалив з ЦК прибічників В. Гомулки, ввівши нових людей з оточення Е. Ґерека. Невдовзі зібрався сейм, який замінив маршалка сейму Ч. Вицеха представником ЗСЛ Д. Ґалаєм. Навесні 1971 р. у вищому керівництві виник конфлікт між групами Е. Ґерека і М. Мочара; останній наполягав на проведенні жорсткої лінії щодо страйкуючих. Е. Ґереку вдалося перетягнути на свій бік С Каню, який став секретарем ЦК. На початку червня 1971 p. E. Ґерек, підготувавши необхідний грунт, дав наказ заарештувати декількох високих чиновників МВС, які були зв'язані з М. Мочаром. Незабаром черговий пленум ЦК усунув того з посади секретаря і затвердив на менш впливовій посаді голови Верховної контрольної палати сейму, що поставило крапку на його політичній кар'єрі. Поступово формувалося нове "вузьке" керівництво партії та держави, до якого входили П. Ярошевич. Ф. Шляхціц, який посів посаду міністра внутрішніх справ, Е. Бабюх, К. Барціковський, Я. Шидляк, С. Ольшов-ський, С. Каня.

Група Е. Ґерека була змушена багато сил віддати консолідації партійних лав. Груднева криза розчарувала чимало комуністів: близько 60 тис. членів вийшли з партії.

В умовах комуністичного експерименту

Партійні керівники організували зустрічі з активом ПОРП, дискусії та обговорення політичних питань. Вони обіцяли повернення "ленінських засад" діяльності партії, розширення внутріпартійної демократії. Для консультацій з робітництвом було вибрано 163 підприємства, на яких збиралися попередньо обговорюватися важливі політичні рішення. Для розробки нової стратегії розвитку країни були створені спеціальні групи експертів із залученням провідних учених і фахівців. Окрема партійно-урядова комісія під головуванням Я. Шидляка зайнялася опрацюванням програми модернізації управління економікою. Для підготовка рапорту про стан освіти створено Комітет експертів на чолі з професором Я. Щепанським. Відновила діяльність Вища школа суспільних наук ЦК ПОРП, на яку було покладено обов'язок підготовки кадрів і проведення експертиз виконання партійних і державних рішень. Усе це створювало видимість зміцнення зв'язку партії з масами, ліберальних поглядів нових лідерів. Але жодних законодавчих та інституційних змін нове керівництво ПОРП не планувало.

Упродовж 1971 p. E. Тереку та його групі вдалося опанувати партійний та державний апарат, але залишався проблематичним вплив на суспільство, яке чекало реальних дій. Ліберальні кола покладали надію на особу нового лідера партії, який мав реноме "господаря Сілезії"', в молодості був гірником у Франції та Бельгії, знав стосунки у Західній Європі. Сам Е. Ґерек підігрував таким настроям, наголошуючи у своїх численних виступах на єдності нації (гасло "морально-політичної єдності нації""), зміцненні "соціалістичної демократії". Улітку-восени 1971 р. правляча група підготувала проекти нової економічної стратегії і змін політики партії, які були представлені на VI з'їзді ПОРП,що зібрався у грудні 1971 р. - швидше, ніж передбачав статут. Порядок проведення з'їзду повинен був засвідчити відхід від традиційної парадної схеми: крім пленарних засідань, відбувалися наради в 19-ти тематичних групах, під час яких виступило понад 630 делегатів. З'їзд ухвалив документ Про подальший соціалістичний розвиток ПНР, який обіцяв швидкий господарський поступ, модернізацію промисловості, поліпшення добробуту населення, демократизацію соціальних відносин, піднесення культурного потенціалу. Деталі й засоби такого прискорення були приховані за загальними фразами. Насправді серйозних структурних змін не передбачалося. Ухвалені документи містили запевнення в міцності соціалістичних засад устрою Польщі, єдності країн соціалістичного табору, дружби та співробітництва з СРСР. Водночас відбулося розширення й зміцнення групи прихильників Е. Ґерека. Більш ніж на половину оновився склад ЦК, до якого увійшло чимало молодих діячів. До вузького грона керівників належали Е. Бабюх, К. Барціковський, М. Яґельський, В. Ярузельський, В. Кручек, Є. Лукашевич, С. Ольшовський, Я. Шидляк, С. Каня.

Гасло "модернізації Польщі" було покладене в основу передвиборної програми ФЄН. Головою ФЄН було поставлено відомого вченого-електронщика, президента ПАН Януша Ґрошковського. Вибори відбулися достроково у березні 1972 p., що повинно було символізувати повний розрив з минулим і початок нового етапу розвитку країни. За офіційними даними, в них взяло участь 97,9 % виборців; кандидати ФЄН здобули 99,5 % голосів. У новому складі сейму за ключом розподілу місць ПОРП отримала традиційних 55,5 % мандатів, ЗСЛ - 25,4 %, ДП - 15 %; було обрано також 49 безпартійних послів, в тому числі 5 належало до католицького кола "Знак", 3 - Об'єднання "Пакс", 2 - ХСС. Маршалком сейму став людовець Станіслав Ґуцва, а Державну раду замість Ю. Циран-кевича очолив історик Генрик Яблонський. Уряд залишився за П. Ярошевичем.

Соціалізм "у кредит";.VI з'їзд ПОРП затвердив директиви чергового п'ятирічного плану економічного розвитку, які передбачали зростання національного доходу на 40 %, промислової продукції - на 50 %, сільськогосподарської - на 20 %, реальної заробітної плати - на 18 %. Загальна стратегія була спрямована на розвиток державної економіки у