міжнародних угод про права людини, свободу мислення, переміщення та обміну інформацією. Ці документи суперечили суспільній практиці країн комуністичного блоку, підштовхуючи опозиційні сили всередині цих країн до активізації діяльності, скерованої на захист демократичних свобод. Польські керівники, за прикладом радянських, не звертали особливої уваги на гуманітарні питання, задовольнившися територіальними аспектами. У Польщі вони планували дальший "наступ соціалізму", розбудовували сили міліції та ЗОМО, заарештовували ініціаторів найменшого опозиційного руху. У травні 1975 р. сейм ухвалив постанову про внесення поправок до Конституції,які повинні були засвідчити соціалістичний характер країни, керівну роль партії у суспільстві і нерозривний зв'язок з СРСР та комуністичним табором. У вересні 1975 р. пленум ЦК ПОРП підготував стратегічний документ "За динамічний розвиток соціалістичного будівництва, за вищу якість праці та умов життя нації"", який повинен був послужити платформою чергового з'їзду правлячої партії й містив пропозицію конституційних поправок. Проте проекти новацій несподівано викликали рішучий опір костелу та інтелектуального середовища. Єпископат скерував до державних органів меморіал, в якому зазначалося, що внесення до конституції положення про керівну роль ПОРП перетворило би державу на суб'єкт ідеологічної системи, який знищить залишки демократії, а запис про нерозривний зв'язок з СРСР - підважить суверенітет Польщі. Такі ж міркування містилися в листі, який підписали 59 відомих учених, літераторів і громадських діячів і за посередництвом професора Е. Ліпінського на початку грудня 1975 р. надіслали до ЦК ПОРП. Посилаючися на Заключний Акт КБСЄ, автори критикували проект поправок до Конституції, підкреслювали значення свободи людської діяльності, яка неможлива без плюралізму світоглядів, віровизнань, прав на працю, об'єднання, доступу до інформації. Партійна влада не дуже прислухалася до протестів, покладаючися на дієвість пропагандистської машини та органів правопорядку, але все ж внесла корективи до остаточних варіантів поправок.
8-12 грудня 1975 р. у Варшаві пройшов VII з'їзд ПОРП,на якому були представлені делегати від 2,4 млн. членів партії. Е. Ґерек запропонував делегатам стратегію, яка пройшла апробацію попереднього періоду, роблячи акцент на зростанні споживання матеріальних благ населенням на підставі подальшої розбудови державної економіки. Було проголошене гасло будівництва суспільства "розвинутого соціалізму" і запропоновано поправки до Конституції, серед яких не було положень про колективізацію селянства, виховання в соціалістичному дусі та деяких ін. Під час попереднього обговорення поправок була відкинута пропозиція перейменування країни на Польську Соціалістичну Республіку. З'їзд остаточно усунув з керівних органів партії старих членів ПОРП, які ще там залишалися (Ю. Циранкевича, С Єндриховського), замінивши їх представниками нової генерації. Партію очолив Е. Ґерек, його найближчими дорадниками були Е. Бабюх, П. Ярошевич, С. Каня, С Ковальчик, М. Яґельський, Я. Шидляк, Є. Лукашевич, А. Верблян.
Невдовзі після з'їзду сейм утворив спеціальну комісію для підготовки закону про внесення змін до Конституції, яку очолив голова Державної ради Г. Яблонський. Однак протести проти змін в Основному законі країни не вщухали. У січні-лютому 1976 р. представники польської культури (101 особа) скерували до комісії лист протесту проти планованих поправок. Подібні листи надійшли до комісії також від інших інтелектуальних осередків. Протести громадськості змусили комісію пом'якшити ряд положень проекту, а від інших зовсім відмовитися. 10 лютого 1976 р. сейм ухвалив Закон про поправки до Конституції (при голосуванні утримався лише один посол - католицький діяч С. Стомма). Стаття 1 стверджувала, що Польща є "соціалістичною державою"; стаття 3 проголошувала ПОРП "керівною політичною силою суспільства в будівництві
