ідентифікує себе з "поліщуками". У 90-х роках національна свідомість українців здобула підпору в особі незалежної Української держави і договору між нею та Польщею (1992 р.), в якому обидві сторони зобов'язалися сприяти громадсько-культурному життю національних меншин. Від 1990 р. УСКТ перетворилося на Об'єднання українців в Польщі (ЗУП) - федерацію кількох українських громадських організацій і товариств. ЗУП має 11 відділень і 180 територіальних гуртків, видає газету "Наше слово", щорічник "Український альманах". Окрім ЗУП діють також Об'єднання лемків, Об'єднання українців Підляшшя та ін. Українська преса в Польщі особливо активно розвинулася в 90-х роках: часописи "Гомін", "Над Бугом і Нарвою", "Зустрічі", "Між сусідами", "Краківські українознавчі записки", "Варшавські українознавчі зошити", "Благовіст", "Перемишльські дзвони", "Діалог", "Голос лемків" та ін.. ЗУП та інші українські організації багато уваги приділяють історії українсько-польських відносин, прагнучи спростувати усталені в польському суспільстві стереотипи про "українців-різунів", показати закономірність історичної боротьби українців за незалежну державність. У цьому напрямі багато зусиль докладають польські професори українського походження Михайло Лесів (Люблін), Стефан Козак (Варшава), Володимир Мокрий (Краків), Степан Заброварний (Варшава), доктор Євген Місило, доктор Роман Дрозд (Слупск), доктор Еміліан Вішка (Торунь). За їх ініціативою організовуються численні наукові конференції, присвячені болісним питанням українсько-польських відносин, видаються дослідження, популярна література, періодика. Значущими осередками української суспільної думки в Польщі є Кафедра українознавства Варшавського університету (С. Козак), Фонд св. Володимира в Кракові (В. Мокрий). Спільно зі Світовим союзом воїнів Армії Крайової, ЗУП ініціювало проведення у 1996-2001 pp. 10-ти семінарів українських і польських істориків, присвячених українсько-польським відносинам у XX ст., результатом яких стали вісім томів видання "Україна - Польща: важкі питання", що вийшли українською та польською мовами і містять унікальний за характером матеріал спільних досліджень складної історичної проблематики. Під патронатом ЗУП в Польщі діє багато українських хорових, музичних, фольклорних колективів, проводяться фестивалі і конкурси. Українське шкільництво в Польщі представлене чотирма основними школами і трьома ліцеями. Окрім того, в 42 польських школах запроваджено додаткові заняття з української мови. Назагал українською освітою охоплено близько З тис. дітей і молоді. У 90-х роках різко зросла кількість спеціалізацій з української філології в польських університетах. Нині такі спеціалізації діють у Варшавському, Краківському, Люблінському, Познанському, Щецінському, Вроцлавському, Торунсь-кому університетах і низці вищих педагогічних шкіл. Разом з тим, у стосунках з українцями залишаються певні проблеми, зокрема, спорудження пам'ятників воїнам УПА, повернення майна греко-католицької і православної церков, а також власності переселених в результаті операції "Вісла".
Білоруська меншина зосереджена переважно на Білосточчині (Підляське воєводство). Від 19562р. інтереси білорусів представляло Білоруське суспільно-культурне товариство. У 1993 р. більшість білоруських громадських організацій об'єдналася у Білоруський союз у Польщі (БСП). Союз представляє національні інтереси білорусів, опікується культурним життям білоруських громад. Під його патронатом на Білосточчині видаються тижневик "Нива", журнали "Часопіс", "Сустречи", "Фос" та ін. Освіта білоруською мовою на початку 70-х років була ліквідована. У 90-х роках,у польських школах було запроваджено білоруську мову як окремий додатковий предмет в 42 польських школах і 2 ліцеях.
Інші національні меншини в Польщі створили свої громадсько-культурні товариства, організують культурне життя і недільні школи вивчення рідної мови. У політичному
