Походження людських рас.

5. Паростки духовної культури у неандертальському середовищі

ЗМІСТ.

Структура пізньої праобщини. Полювання та його місце в розвитку праобщини. Статеві стосунки в пізній праобщині. Палеантроп. Ранні, эрінгсдорфські і класичні, шапельські неандертальці Європи. Родезійська людина. Палеантропи Азії. Палестинські "неандертальці". Вік, біологічні особливості і характеристика способу життя різних груп палеантропів. Особливості їх хронології та антропології, місце в еволюційному процесі. Сутність неандертальської проблеми.

Людські раси та передумови їх формування. Теорія моно- та полігенезу, походження людських рас. В.П.Алєксєєв про проблему расогенезу.

Мустьєрська епоха в Європі, Азії, Африці. Знаряддя праці та матеріальна культура палеантропів. Археологічні культури епохи мустьє.

Спільноти неандертальців, їх господарство та спосіб життя. Особливості соціальної організації неандертальців. Неандертальські поховання як джерело для відтворення соціальної та духовної культури палеантропів. Проблема витоків ідеологічних уявлень.

Міфологія та релігія на стадії неандертальців. Культ предків, “медвежі печери” та анімізм в спільнотах палеантропів. Тотемістичні уявлення. Магічна діяльність. Початок образотворчої діяльності.

Одна з найкраще відомих популяцій архаїчних Homo sapiens - неандертальці, які проживали у Європі та суміжних областях Близького Сходу впродовж ранньовюрмського зледеніння, біля 100-40 тис. р. тому. Вперше скам’янілості неандертальців були виявлені у Гібралтарі у 1848 р. Cвою назву цей вид отримав від знахідок у вапняковому кар’єрі Неандерталь в західній Німеччині. Спершу виявлена істота видалась дослідникам надто “звіроподібною”, і її не визнали предком сучасної людини. Лише після відкриття нових скам’янілостей неандертальців її включили до родоводу Homo sapiens. Неандерталець був досить розвиненим інтелектуально, об’єм його мозку - близько 1600 см3- перевищував середній об’єм мозку сучасних людей. Його обличчя мало виступаючий ніс та округлі очні орбіти. Порівняно низький зріст та масивну будову тіл неандертальців можна пояснити пристосуванням до холодного клімату останнього зледеніння.

Матеріальна культура неандертальців називається мустьєрською (від стоянки Ле-Мустьє у Франції). Більшість мустьєрських знарядь виготовлені у техніці підготовленого ядрища. Спочатку майстер одержував з нуклеуса заготовку - стандартизований відщеп, якій міг бути оформлений у знаряддя. Ці вироби виконували вузько спеціалізовані функції, на відміну від поліфункціональних чоперів та ручних рубил. Крім вже відомих знарядь з’являються нові: вістря, проколки, різці, свердла, скобелі, ножі та зубчасті знаряддя.

Мустьєрські збірки в свою чергу можна розділити на п’ять груп, кожна з яких характеризується певними домінуючими знаряддями. Є три теорії, які пояснюють походження таких груп. 1. Вони належать до різних періодів в рамках мустьєрської традиції. 2. Їх творці - представники окремих локальних традицій, які характеризують різні етнічні групи. 3. Вони різняться залежно від завдань, які потрібно було виконувати.

В цей час з’являються тенденції до осілості, які стали можливими завдяки тому, що у певних регіонах багаті харчові ресурси стали доступні впродовж цілого року. Однак більшість людей продовжували триматись старих стратегій здобування їжі, які передбачали постійні міграції.

В мустьєрських збірках присутні лише обмежені свідчення не утилітарної діяльності неандертальців. Але навіть на їх основі помітно, що архаїчні Homo sapiens творять цілком нову картину реальності. Вони не лише починають вірити у надприродні сили, але й впроваджують ритуали - релігійні церемонії, які включають символічні дії та об’єкти - щоб впливати на трансцендентні явища. Ця первісна релігія, очевидно, не знала бога чи богів. Її метою було пояснити незрозуміле з точки зору емпіричної практики. Релігія виконувала також важливі соціальні функції, формуючи нові важелі управління членами спільнот та способи врегулювання конфліктів між ними.

У неандертальців вперше з’являються ознаки поховального ритуалу - померлих вкладали у спеціально підготовлені поховальні ями, часто супроводжуючи набором предметів не утилітарного характеру. Очевидно, ритуальне значення мав також канібалізм неандертальців.

Зростаючу роль культури у житті неандертальців підтверджують свідчення турботи про фізично неповноцінних членів груп. Причина цього явища у тому, що людина вже могла бути корисною для групи навіть не приймаючи участі в здобуванні їжі. Натомість вона могла виконуючи певну соціальну роль - знахаря. шамана або зберігача корисних знань. Такий рівень культурного та інтелектуального розвитку, видається, був неможливим без мови. Дані скам’янілостей містять непрямі докази наявності у неандертальців потенціалу до мовлення на рівні сучасних людей.

ЛІТЕРАТУРА:

Алексеев В.. В поисках предков (антропология и история). - М.: Советская Россия, 1972.

Бунак В.В. Род Homo, его возникновение и последующая эволюция. – М. «Наука», 1980

Вишняцкий Л.Б. Человек в лабиринте еволюции. – М. «Весь Мир», 2004.

Вишняцкий Л.Б. Введение в праисторию. – Кишинев, 2005

Горленко В.Ф. Нарис з історії української етнографії. - К.: Наукова думка, 1991.

Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора. - М.: Просвещение, 1987.

Джохансон Д., Иди М. Люси. Истоки рода человеческого. М., «Мир», 1984.

Зубов А.А. Неандертальцы: что известно о них современной науке? // Этнографическое обозрение, 1999, № 3.

Ламберт Д. Доисторический человек. - Л.: Недра, 1991.

Пилбим Д. Происхождение гоминидов и гоминид // В мире науки, 1984, №5.

Ранов В.А. Древнейшие страницы истории человечества. - М.: Просвещение, 1988.

Рогинский Я.Я. Проблема прародины человека современного типа // Наука и человечество. - М.: Наука, 1964.

Рогинский Я.Я. Проблемы антропогенеза. – М. «Высшая школа», 1977.

Семенов Ю.И. На заре человеческой истории. - М.: Наука, 1988.

Смирнов С.В.Спеціалізація знарядь як фактор антропогенезу // Археологія, 1998, №1.

Стрингер К.Б. Происхождение современных людей // В мире науки, 1991, № 2

Файнберг Л.А. У истоков социогенеза. - М.: Наука, 1980.