IX. ЛІНҐВІСТИЧНА ПАТОЛОГІЯ

 

Дослідження наголосу вимагає певних термінологічних стандартів.

Отож, треба домовитись про термінологію. Наголос у словах може падати на ряд позицій:

на останній склад:	верб а	(1)
на передостанній склад:	пер е рва	(2)
на третій з кінця склад:	пер е бовтом	(3)
на четвертий з кінця склад:	з а головок	(4)
на п'ятий, на шостий і т. д.

 

Нас цікавитимуть перші чотири, а радше три позиції. Назвім наголос (1) чоловічим, наголос (2) — жіночим, наголос (3) — дактилічним, наголос (4) — супердактилічним.

Той, хто обертається у живомовному середовищі, має змогу чути з уст мовців часом неузвичаєні наголоси. Так, з уст людей, вихованих у родинах, де крім української мови не вживано ніякої, можна почути таке наголошення:

 

біблі о тека (5)

зап и тання

міжн а родній

н а родній

пер е ворот

пов е дінка

п о верхня

пон е ділок

п о чесний

прост и рало

 

Зауважмо, що наголоси слів (5) — дактилічні.

Кожен знавець мови скаже, що такі наголоси літературною мовою не канонізовано. Але дослідім ці наголоси глибше, чи такі вже вони помилкові.

Вивчення відхилень від нормальних функцій того чи того органу, помагає медикам зрозуміти суть фізіологічних процесів у людському організмі. Таке вивчення покладено на спеціяльну науку — патологію.

Скористаймося й собі відхиленнями від норми для дослідження мовних явищ. Засвідчивши наявність "неправильних" дактилічних наголосів, звернімось до "правильних". І тут впадає в око, що українська мова у три-і-більше-складових словах дуже широко практикує саме дактилічний наголос:

 

вр а ження	пер е вертень	к о взанка	бриж о ватий	гурк о тнява	б у льбашка
зв е дення	пер е ділка	м а занка	глух о ватий	писк о тнява	і грашка
зв е рнення	пер е пічка	м о вчанка	кол о ворот	т и снява	к о лесо
зн а чення	пер е пустка	п и санка	кругл о ватий	тріск о тнява	к о лія
зр у шення	пер е тинка	р у банка		цок о тнява	напр и кінці
пр а гнення		ч и танка		шалап у тнява	р е шето

 

зл о стити	пол е жати	дод е ржати	дод е ржання
кл я скати	пол и сіти	затр и мати	дотр и мання
л ю тити	пост о яти	обст о яти	утр и мання
пл е скати/Рек./	с и віти	підск о чити
пл ю скати	ст а ріти	прин о сити
тр і пати	угл е діти	прих о дити

 

Про характерність дактилічного наголосу саме для української мови свідчить той факт, що в інших слов'янських мовах більшість наведених форм мають жіночий або чоловічий наголос.

Мені можуть закинути, що багато іменників, наприклад, які закінчуються на -ання, мають наголос жіночий:

баж а ння

блук а ння

змаг а ння

пит а ння

шук а ння

 

Тому, хто зробить такий закид, цікаво буде дізнатися, що мовці певних регіонів не шанують цього "жіночого царства наголосів", а наголошують третій з кінця склад, тобто практикують дактилічний наголос:

б а жання

голос о вання

засн у вання

огр і вання

п и тання

 

У словнику Б. Грінченка зафіксовано кілька таких "неправильних" наголосів:

діл о вання

пош и вання

 

Дактилічний наголос для цієї "сім'ї" слів практикує і літературна мова:

заклоп о тання

зас і дання

зачуд о вання

здив о вання

зобов' я зання

обдар о вання

ришт о вання

угруп о вання

упод о бання

 

Отже, дактилічний наголос зовсім не "чужак" для слів із закінченням -ання. Наведу ще один приклад. У словниках існує розбіжність у наголошенні іншомовних слів, що закінчуються на -ія:

 

У Голоскевича:
Дактилічний наголос	Подвійний наголос	Жіночий наголос
буржу а зія	ґалянт е р і я	анем і я
	гіст е р і я	ґалер і я
	дисент е р і я	кулінар і я
		летарг і я
		маляр і я
		носталг і я
		перипет і я
У Андрусишина:
Дактилічний наголос	Подвійний наголос	Жіночий наголос
лет а ргія	ґалянт е р і я	анем і я
літ у ргія	гіст е р і я	ґалер і я
мал я рія	дисент е р і я	перипет і я
	ност а лг і я
У Огієнка:
Дактилічний наголос	Подвійний наголос	Жіночий наголос
	мал я р і я
У Панейка:
Дактилічний наголос	Подвійний наголос	Жіночий наголос
ан е мія	ґалянт е р і я
бат е рія	дисент е р і я
бурж у азія	ност а лг і я
гіст е рія
ґал е рія
кулін а рія
лет а ргія
Літ у ргія
перип е тія

 

Хто має рацію?

За совєтських часів усі такі розбіжності вирішувано просто: прищеплювано російський наголос. Це радше політична, ніж наукова розв'язка. На мій погляд, у цих випадках треба віддавати перевагу дактилічному наголосові. Він найбільш український, ніж будь-який інший, тому з погляду соборности наведені слова найправильніше фіксувати у словниках з двома наголосами: дактилічним та жіночим.

Дослідження лінгвістичної патології відкриває нам цікаву істину: дактилічний наголос условах з трьома і більше складами — органічний український наголос. Інавряд чи виправдано виправляти мовців, які кажуть зап и тання, пер е ворот тощо Виправляючи таких мовців, ми позбавляємо себе можливости на відхиленнях від норми досліджувати й відроджувати норму. Відроджуючи український природний наголос, нам треба погодитися, що деякі слова з числа "неправильно наголошуваних" слід записувати у словниках з подвійним наголосом:

зам і ш а ння

зап и т а ння

 

Треба сказати, що вороги українського слова, каструючи нашу мову, дуже не полюбляли саме дактилічного наголосу. Через це в окупаційних словниках пророблено такі "операції" з наголошенням наших слів

 

Питомий український наголос	Накинутий наголос (СУМ)
літ у ргія	літург і я
м о вчанка	мовч а нка
пас о в и сько	пасов и сько
пер е любство	перел ю бство
розпр о стати	розпрост а ти
тр і пати	тріп а ти
тріск о тнява	тріскотн я ва

 

Цікаво простежити, як здійснювано такі "операції" Так, слово розпростати словник Грінченка фіксує з наголосом на О: розпр о стати Після 1933 р академіки УССР визнали в цьому слові два наголоси розпр о ст а ти. Так його фіксують, наприклад, "Українсько-російський словник" /"Наукова думка", Київ, 1964/, словник-довідник "Українська літературна вимова і наголос" /"Наукова думка", Київ, 1973/ А вже в "Орфографічному словнику української мови" /Київ, "Наукова думка", 1977/ це слово фігурує лише з одним — спільним з російським — наголосом розпрост а ти.

У розділі XVII читач знайде словничок слів, які зазнали "кастрації" на операційному столі деукраїнізаторів. Усі слова у словничку записано з реконструйованим наголосом. Річ ясна, що словничок неповний – це лише те, що автор спостеріг, користуючись окупаційними словниками Треба сподіватись, що молода генерація мовознавців доповнить цей словник і внесе відповідні поправки до лексикографічних видань