VIII. НАЙВИБАГЛИВІШИЙ З УСІХ

 

Згадка про винятки з "майже правила" у попередньому розділі вимагає деякого уточнення. Річ у тім, що один приросток української мови вирізняється серед інших приростків своєю "любов'ю" до наголошення Це приросток ви-. У двоскладових іменниках цей приросток завжди наголошений. І це правило не знає винятків. Щодо три-і-більше-складових іменників, то тут можливі винятки.

Двоскладові іменники	Трискладові іменники
в и брик	в и вірка
в и клад	в и нахід
в и крут	в и няток
в и літ	в и родок
в и ряд	в и сівки
в и ступ	в и сновок
в и хід	в и тівка

 

Трискладові іменники, утворені приростком ви-, можуть мати наголос і не на приростку:

виг о да

вил о га

вим о га

вист а ва

 

Рівень сучасного мовознавства не дозволяє пояснити, чому приросток ви- має таку виняткову здатність перебирати на себе наголос. Можливо, що з дальшим розвитком науки цей феномен буде пояснено.

Виняткові здібності приростка ви- виявляються не лише на дво-і-більше-складових іменниках, але і в інших граматичних формах, де інші приростки "не затримують" на собі наголос слова. До таких форм належать, наприклад, доконані дієслова:

 

в и бити	в и рахувати	в и садити
але	заб и ти	але	зарахув а ти	але	насад и ти
	обб и ти		обрахув а ти		обсад и ти
	переб и ти		перерахув а ти		пересад и ти
	приб и ти		підрахув а ти		підсад и ти
	проб и ти		розрахув а ти		посад и ти

 

Утворені від наведених дієслів дієприкметники з приростком ви- і собі зберігають наголос на приростку:

в и битий

в и рахований

в и саджений

 

Треба підкреслити ще раз, що йдеться лише про доконані дієслова. Недоконані дієслова цьому правилу не підлягають.

Досліджена властивість приростка ви-, як і всяка інша мовна закономірність, може бути незаступимим арбітром під час розв'язання сумнівних випадків і "неправильних" наголосів.

Так, українські словники, включно з допогромними, слово витривалий фіксують з наголосом на А: витрив а лий. Проте у живій мові можна почути і наголос на И: в и тривалий. Хто має рацію: словники чи мовці?

Спробуймо відповісти на це питання, покладаючись на наші спостереження.

Словники фіксують дієслово в и тривати. Згідно з попереднім викладом, утворені від доконаних дієслів з наголошеним приростком ви- дієприкметники минулого часу зберігають наголос дієслова. Це правило не має винятків:

 

Дієслово	Дієприкметник
в и буяти	в и буялий
в и бухнути	в и бухлий
в и голодніти	в и голоднілий
в и горіти	в и горілий
в и людніти	в и люднілий
в и чуняти	в и чунялий

 

Закономірність збереження наголосу на приростку ви- у дієприкметниках минулого часу, утворених від доконаних дієслів, дозволяє зробити висновок, що і дієслово

Витриватитворить дієприкметник витривалий

 

На перший погляд виглядає, що той, хто вимовляє в и тривалий, має рацію. А втім це лише на перший погляд. Річ у тім, що, хоч слово витривалий утворено як дієприкметник, воно виконує в мові функцію прикметника із значенням загартований. У ролі дієприкметника це слово належало б вимовляти в и тривалий /із значенням той, хто перетерпів/, та в цій ролі його не вживають. Очевидно, що слово в и тривалий мовці утворили від дієслова в и тривати як дієприкметник. Проте з бігом часу дієприкметник набув якости прикметника. Як бачимо, мовці минулого, що володіли почуттям мови підсвідомо, вживаючи слово в и тривалий як прикметника, перенаголосили його на витрив а лий. Саме з живої мови і з живим наголосом це слово потрапило і до літературної. Наявність подекуди вимови в и тривалий розкриває нам картину словотворення, що мало місце продовж довгих століть:

 

Дієслово	Дієприкметник	Прикметник
в и тривати	в и тривалий	витрив а лий

 

Чи треба фіксувати у словниках обидва наголоси у цьому слові? Мабуть, ні, бо вживане як прикметник слово витривалий мусить мати наголос на А.