XIX. БЕЗ ЗОЛОТА, БЕЗ КАМЕНЮ...

 

Звертаючи свої думи до мертвих, живих і ненародженних земляків, Шевченко висловлювався "без золота, без каменю, без хитрої мови".

Що це значило?

Цс значило, що поет не копіював, не наслідував породжену в тісних імперських канцеляріях і палатах аристократії бундючну імператорську мову, а шукав лексичних зразків у мовній практиці народу. Мова Шевченка була і є мовою народу, органічним витвором народньої культури.

Чим же міг похвалитися той, хто не вживав "золота", "каменю", "хитрої мови"?

Киньмо короткий погляд на лексику нашої мови Які характерні риси вона має? Замість "золота" у ній переважає образність: слова несуть у собі образ реальної дійсности. Це прозирає вже в назвах місяців – лютий, квітень, жовтень, у назвах квітів – кручені паничі, чорнобривці, у назвах ігор – довга лоза, сліпий кіт, тісна баба, копаний м'яч; у назвах речей – та явищ – живе срібло, водяне серце, Великий Віз (сузір’я), Чумацький шлях (скупчення зірок), у дієсловах – боліти душею, тліти серцем, крутити хвостом, дивитися, як кіт на сало. Така лексика і творить самобутню тональність української мови.

Образність — найхарактерніша риса нашої мови

Живомовній лексиці властива й інша характерна риса – стислість. Від українців можна почути:

 

Я біг, а втім не втрапив (1)

 

Цю саму думку дехто висловлює так

 

Я біг, але тим не менше не втрапив (2)

 

Варіянт (2) можна почати від людей, вихованих на російській мовній культурі, котрі гадають, що саме так і треба говорити по-українському. Що стисліше

 

	а втім
чи
	тим не менше?

 

Жива українська мова — криниця саме такої стислої лексики.

Візьмімо сполучник і. Куди яке коротке слово. А воно може заступати в мові цілу низку слів – також, навіть, але, наприклад та ін. Одне коротке слівце! Та де? — скаже невіра. А ось де:

 

а) Пішов Іван, пішов і дід.	У даному прикладі і = також.
б) І поет так не скаже.	Тут і = навіть: Навітьпоет так не скаже
в) Ходив, ходив, і не купив.	У цьому разі і = але: Ходив, ходив, алене купив
г) Цю пісню можна співати і так.	Тут і = наприклад: Цю пісню можна співати, наприклад, так

 

Ще більше стислих зворотів слівце і творить з іншими місткими слівцями:

 

д) Мати й собістала бігти	Пара й собі = в свою чергу: Мати в свою чергу стала бігти.
е) Приходь, і тоз братом	Тут і то = при чому:Приходь, при чому з братом.

 

Ось ще кілька таких містких слів:

 

аж = доти, поки:	Чекай, аж я прийду.	= Чекай доти, поки я прийду.
ануж = а що, як:	Анужти не виграєш.	= А що, як ти не виграєш?
знай = безупинно:	Хлопці знайспівають.	= Хлопці безупинноспівають.
там = скажімо:	На день, чи тамна два.	= На день, чи, скажімо, на два.

 

Поєднуючись, ці слівця творять не менш місткі сполуки:

 

так і знай	= можна не сумніватися, що:
Так і знай, Петро розляпає.	= Можна не сумніватися, що Петро розляпає.

 

Місткість притаманна не лише коротким слівцям. Українська мова має місткі форми в усіх шарах лексики. Часом одне окреме слово може бути настільки містким, що заступає кілька слів:

 

довкілля	= навколишнє середовище
осідок	= місце перебування
ракето-літак	= космічний апарат неодноразового використання
руханка	= гімнастичні вправи
факсувати	= передавати факсом
фільмувати	= робити кінозйомку
цегельня	= цегельний завод

 

Зауважмо, що наймісткіші слова, як правило, належать до лексики, утвореної за українськими словотворчими моделями. І це зрозуміло, бо ці моделі органічно пов'язано з усією образотворчою системою нашої мови

Ми живемо сьогодні в умовах, коли потреба в новій лексиці постає щодня і щогодини. Щораз нове довкілля, новий побут, нові соціяльні явища, нові поняття вимагають нових слів. На цьому етапі розвитку мови існує проблема як творити нову термінологію? Де брати тисячі нових лексичних одиниць? Які вживати стилі та мовні засоби?

За останні 60 років цю проблему розв'язувано просто всю українську лексику копійовано /кальковано/ з російської мови, позбавляючи нашу мову свого самобутнього обличчя. Українську мову Шевченка в УССР було підмінено штучним офіційним язичієм, де українські форми було скопійовано з російських, без огляду на мовні особливості й закони нашої мови.

Оглядаючи крила літака чи форму дирижабля, українець скаже, що вони зализані, загладжені або вигладжені. Саме так подібні заокруглі форми і треба було б називати. Аж ні! Сучасна офіційна термінологія винайшла /здерши з російської мови/, що ці форми обтічні. Чи це образно? Чи це розкриває суть якости? Аж ніяк. Це слово можно зрозуміти лише через посередництво російської мови, як українізовану копію слова обтекаемый, яке для росіян містить певний образ. Слово ж обтічний не творить образу, його важко пов'язати із словом обтікати, від якого його нібито утворено Але й слово обтікати не дає того образу, що слово зализувати. Здерта з російської мови калька прив'язує нашу свідомість не до образу, а до російського слова, узалежнює нашу мову від іншої мови Можна навести чимало прикладів, коли образність української мови принесено в жертву калькувальній практиці

Ворогам українського слова ходило о те, щоб знищити неповторну тональність нашої мови, обернути її на неоковирний суржик. На сторожі цього суржику було поставлено калькування Ось кілька занесених до словників мовних "перлин", що їхню появу завдячуємо практиці калькування:

 

Незграбна "перлина"	Російський прототип "перлини"
впадати в дитинство	впадать в детство
обзавестися господарством	обзавестись хозяйством
підбивати підсумки	подводить итоги
різноколірний	разноцветный
спляча красуня	спящая красавица

 

Запроваджені до офіційного вжитку, такі форми на ділі дискредитують українську мову. Бо кожен, кого шокують ці "знахідки", не може позбутися враження, що наша мова не здатна творити повноцінну лексику. Таким копіюванням заперечувано здатність української мови до самостійного розвитку, прищеплювано погляд, що наша культура не може існувати без російської.

Наведені "перлини" неоковирні тому, що сліпе мавпування творить не копії, а карикатури. Чи ж українська мова і справді така бідна, що має око-в-око копіювати російські форми? Жодною мірою ні. І це наочно видно з дальших зразків:

 

впадати в дитинство?	чому не дитиніти?
обзавестися господарством?	чому не загосподарювати або стати господарем?
підбивати підсумки?	чому не підсумовувати?
різноколірний?	чому не строкатий або барвистий або ряснобарвий?
спляча красуня?	чому не приспана красуня?

 

Тенденція "прив'язати" нашу мову, її лексику, її вимову, її морфологію до російської мови — тенденція колонізаторська. Її вигадали і здійснювали колонізатори. На жаль, саме ця тенденція і далі панує в нашому мовному господарстві.