І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Одним із головних завдань діяльності вищого навчального закладу є необхідність забезпечення культурного та духовного розвитку людини, виховання у студентської молоді почуття патріотизму, громадянської свідомості, формування особистості майбутніх фахівців, яким належить утверджувати державність України. Найбільш повно це завдання реалізує комплекс соціально-гуманітарних дисциплін, і в тому числі курс «Історія української культури», який є одним із обов’язкових компонентів підготовки спеціалістів будь-якого профілю, в тому числі й аграрного.

Історія української культури – це наука, що вивчає культурні та мистецькі надбання народів, що проживали і проживають на території нинішньої України. Поняття «українська культура» тлумачиться як комплекс характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе не лише різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань. А без знання історичних витоків свого народу неможливе національне самоусвідомлення та самоідентифікація, побудова й існування політично сильної, економічно стабільної, культурно високорозвинутої держави.

Отож, курс «Історія української культури» спрямований на збагачення і розширення гуманітарної підготовки студентів, формування їх творчої активності; ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, культури, забезпечує розуміння зв’язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання, усіх форм духовних цінностей, формує світогляд.

Формування системи знань з питань розвитку і функціонування українського і загальносвітового культурного процесу, вихованні розуміння соціально-історичної обумовленості художньо-культурологічних процесів в Україні в контексті загальносвітових і є метою вивчення цього курсу.

Основними завданнями курсу є: вивчення сутності, теорії та методології історії культури як науки; розвиток здібностей аналізу джерел та літератури з питань формування та еволюції української культури через призму національно-культурного відродження.

В процесі розбудови нашої держави перед вищими навчальними закладами першочерговим завданням постає виховання справжнього громадянина й патріота рідної землі. А це в свою чергу вимагає необхідності знання й історії культури свого народу молодими громадянами. Саме тому перед викладачами кафедри покладено з-поміж інших і завдання – впродовж навчального процесу не тільки надати знання та навчити критично мислити, робити власні висновки, а й забезпечити національне та патріотичне виховання студентської молоді, яка через кілька років стане «ядром» української інтелігенції.

Безумовно, не ставиться завдання зробити студентів професіоналами у царині літератури, мистецтва, музики, моралі тощо. Необхідність вивчення курсу визначається сучасними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки спеціаліста, його професійної культури та ділових якостей.

Нормативна навчальна дисципліна «Історія української культури» є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Вивчення історії української культури передбачає осмислене опанування знаннями та вміннями з навчальних дисциплін: історія України, філософія, філософія культури, українознавство, культурологія, релігієзнавство і є необхідною для сприйняття подальших навчальних дисциплін (соціологія, міжнародна економіка, фінанси та інші), водночас є базовою для вивчення таких спеціальних дисциплін як «Етнодержавознавство», «Політична культура й ідеологія», «Історія українського мистецтва» тощо.

До цього часу матеріали з історії культури України розпорошені по багатьох першоджерелах, що утруднювало роботу з ними, тому автори зосередили увагу на ключових питаннях розвитку культурних процесів українського народу, щоб дати можливість читачеві, і насамперед молоді, глибше і ґрунтовніше осягнути історію культури України.

Пропоноване видання підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Історія української культури» для підготовки фахівців ОКР «Бакалавр» у ВНЗ ІІ-IV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України, укладеної Павловою О.Ю., Совою М.О., Мельничук Т.Ф. та ін. (протокол № 19 від 15 квітня 2010 р.).

«Історія Української культури» – навчальний курс, який вивчається в усіх вищих навчальних закладах України. Ця дисципліна є відносно новою, оскільки запроваджена Міністерством освіти і науки України як обов’язкова для вивчення у всіх вузах тільки в 2009 році. Він є складовою блоку суспільно-гуманітарних дисциплін і покликаний необхідністю гуманізації суспільства, зацікавленістю проблемами розвитку, формування культури і людини. Сьогодні всім зрозуміло, що від глибокого культурологічного пізнання, від стійких моральних прагнень людини і суспільства, рівня оволодіння культурою залежить економічне мистецтво і його результат, добробут і загальне благо. У світі є багато прикладів, коли народи економічно і ресурсно бідні, але багаті культурою та вмінням нею користуватись, швидко досягають процвітання.

Курс історії української культури для вищих учбових закладів розрахований на 72 години. Він покликаний ознайомити студентів з сучасними підходами до вивчення національної культури і особливостями її історичного розвитку. Курс охоплює теоретичні основи культури і культурології, історію світової і української культури, стилі і напрями художньої культури. В результаті студент повинен уміти класифікувати явища культури по їх історичній значущості, національній приналежності і стильовим особливостям, а також аналізувати перспективи розвитку української культури. Його мета – допомогти студентові зрозуміти роль культури, як цілісного і провідного чинника в житті людини і суспільства, в історії, ознайомити зі структурою, типами, формами і видами культури, її духовними і матеріальними надбаннями, допомогти набути навичок орієнтування й оцінювання класичних і сучасних стилів та напрямів мистецтва і творчості, підготувати майбутніх бакалаврів і магістрів до творчої діяльності, самореалізації у творчості в обраній ділянці професійної діяльності: економічній, управлінській, юридичній практиці чи теорії.

Програма розділена на два модулі. Перший – вступний – присвячений етапам становлення української культури і охоплює період від Київської Русі до часів СРСР. Другий модуль присвячений індивідуальним особливостям національної культури. У його рамках студентам пропонується вивчити обряди і традиції, регіональні особливості побуту українців, проаналізувати еволюцію української кухні і символіку національного костюма.

За період державної незалежності українська історична наука розвивалася в якісно нових умовах і набула ознак самобутності. За останні роки вийшло чимало праць, в яких по-новому осмислюються питання етногенезу та культурогенезу українців, ґенеза української національної мови, духовна культура українців і релігійна культура, зокрема, а також багатогранність матеріальної культури тощо. Дослідження українських істориків та етнографів тільки тепер позбулися багатовікового впливу великоросійського імперського шовінізму та компартійного ідеологічного засилля й стали історично-об’єктивними. Саме тому студентам пропонуються найновітніші посібники й підручники, які розроблялися вітчизняними науковцями для студентства. Не можуть залишитися поза увагою першокурсників також наукові монографії та статті, різноманітна довідкова література, що не тільки забезпечать відмінну підготовку до семінарських занять, модульних тестових перевірок, екзамену, виконання індивідуальних науково-дослідних робіт, написання рефератів, а й допоможуть збагатити, розширити та поглибити наявні знання з історії української культури.

Підготовлений викладачами кафедри історії і політології Національного університету біоресурсів і природокористування України науковий словник-довідник для студентів з усіх спеціальностей з курсу «Історія української культури» має за мету сприяти вивченню культурно-цивілізаційного поступу українського народу в контексті суспільно-політичних та соціально-економічних трансформацій від найдавніших часів і до сьогодення. Дисципліна спрямована на вивчення принципових проблем курсу з урахуванням специфіки аграрного вузу, оволодіння понятійним апаратом з курсу, що пробуджує здатність критично осмислювати різні точки зору і на основі першоджерел виробляти власне ставлення до культурного надбання свого народу, надання майбутнім спеціалістам сільськогосподарського виробництва знання вітчизняної історії культури, формування інтелектуального потенціалу майбутніх фахівців-аграріїв.

Характерною особливістю, під час вивчення курсу «Історія української культури» у Національному університету біоресурсів і природокористування України, є застосування нових підходів оцінювання успішності студентів з урахуванням принципів кредитно-модульної системи (введена в якості експерименту в низці вищих навчальних закладів України з вересня 2004 р.), яка є складовою Болонського процесу – процесу творення загальноєвропейської системи вищої освіти. 19 травня 2005 року міністром освіти і науки України С. Ніколаєнком у Бергені було підписано Болонську декларацію й Україна вже офіційно долучилася до глибинних реформувань національної системи освіти. Впровадження зазначеної нової системи зорієнтовано сьогодні на активізацію аудиторної та самостійної пізнавальної діяльності студента, підвищення рівня його теоретичної та практичної підготовленості.

Вивчення «Історії української культури» у Національному університету біоресурсів і природокористування України передбачає такі форми організації навчального процесу: лекції, семінарські заняття, консультації, самостійна робота студентів під керівництвом викладача, виконання індивідуальних творчих завдань, написання реферативних робіт, а також інші форми роботи.

З урахуванням вимог модульно-рейтингової системи при оцінюванні знань студентів, що застосовується в курсі «Історія української культури», передбачається виконання інтегральних тестових завдань, розроблених викладачами кафедри історії і політології, для проведення тематичного й підсумкового контролю знань студентів.

З метою активізації навчального процесу, перевірки поточних, рубіжних, підсумкових знань студентів, викладач кафедри може запланувати проведення тестування, письмових контрольних робіт, колоквіумів як під час аудиторних занять, так і під час самостійної роботи під керівництвом викладача.

Курс з дисципліни «Історія української культури» як правило читається в першому семестрі на першому курсі всіх факультетів НУБіП України і логічно завершується складанням іспиту. З 2006-2007 н.р. відповідно до наказу ректора НАУ екзамен проводиться в тестовій формі. Пакети тестових завдань (30 пакетів по 30 питань в кожному) розроблено викладачами кафедри відповідно до навчальної програми. Зміст тестів відображає всі розділи і теми дисципліни. Тестові завдання диференційовані за рівнями складності. За результатами оцінювання всіх тестових завдань пакету виводиться загальна сума балів, яка береться за основу при виведенні атестаційної оцінки. Тривалість тестування – одна академічна година.

Студенти мають можливість поглиблювати знання з історії української культури на заняттях в науковому гуртку, при підготовці доповідей та виступів на науково-практичних конференціях, що проводяться на вузівському або міжвузівському рівні.

Викладачі кафедри історії і політології беруть участь в організації та проведенні виховних заходів у загальноуніверситетському масштабі та на відповідних факультетах.

Упорядники пропонованого наукового словника-довідника сподіваються, що це видання допоможе студентам успішно визначити правильні орієнтири при вивченні всього курсу історії української культури, надасть їм змогу отримати ґрунтовні знання з даної дисципліни, які, в свою чергу, завжди будуть їм корисними в подальшому житті.

МОДУЛЬ І.

СТАРОДАВНЯ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Основний зміст модуля

Витоки української культури та основні етапи її розвитку	Поняття і сутність культури, її структура, функції, закономірності розвитку. Еволюція уявлень про культуру. Історіографія досліджень української культури. Теорії походження й джерела формування української культури. Критичний аналіз класичних та сучасних концепцій культури, особливості концептуальних підходів українських вчених. Археологічні знахідки, найдавніші пам’ятки культури на території України. Трипільська культура. Кіммерійсько-скіфська доба, міста-держави Північного Причорномор’я. Проблема етногенезу українців у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Національна специфіка та загальнолюдська універсальність української культури. Феномен української національної культури. Передумови формування українського етносу та культурних унівесалій українців. Мовні та психологічні особливості українців, українська ментальність та національний характер. Історико-етнографічне районування України та його вплив на культуру. Культурно-історичні епохи та періодизація розвитку української культури.
Культура східних слов’ян	Наукові джерела вивчення культури східних слов’ян. Побут давніх русичів, їх вірування та звичаї. Найдавніші культури на теренах України. Концепції етногенезу слов’ян. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян. Основні етапи розвитку старослов’янської культури. Велике розселення слов’ян. Культурний розвиток антів, черняхівської та, зарубинецької культур. Побут, звичаї, релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен. Землеробська та скотарська культура. Реміснича та побутова культура. Виникнення мистецтва, мистецькі набутки слов’ян. Народна творчість. Особливості писемності. «Велесова книга». Античні історики про слов’ян та їх культуру. Східнослов’янські архітектурні споруди та пам’ятки живопису на території України. Культурні зв’язки східних слов’ян із зовнішнім світом.
Культурний розвиток Київської Русі	Особливості розвитку писемності та мистецтва. Витоки та історичні передумови формування середньовічної культури, її загальні риси та особливості розвитку. Язичницька культура Київської Русі. Запровадження християнства, його вплив на розвиток культури. Володимир Великий, Ярослав Мудрий, їх внесок у піднесення Київської держави. Освіта. Кирило та Мефодій. Школи. Бібліотеки. Книжна справа. Найдавніші літописи. Діяльність митрополита Іларіона як просвітника, діяча культури. Мислителі Київської Русі. Розвиток писемності, освіти, книжкової справи, літописання. Домінування християнської теології у свідомості. Роль і місце релігії у розвитку моралі, мистецтва, науки. Соціально-політична ситуація Київської Русі, становлення і розвиток її державності. Розвиток міст. Церква та її роль у культурному житті Київської Русі. Монастирі. Архітектура та образотворче мистецтво Київської Русі. Взаємозв’язки культури Київської Русі з культурою Візантії та інших держав, її місце і роль в європейській культурі. Культова та палацова архітектура. Софіївський собор, Десятинна церква. Фрески та мозаїка. Внесок Ярослава Мудрого в розвиток культури. Пам’ятки літератури («Повчання» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім»). Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі. Основні осередки культурного життя. Ткацтво, килимарство та вишивка. Культурно-політичні взаємозв’язки князівств середньовічної Русі. Вплив Київської Русі на розвиток культури сусідніх країн. Русь-Україна в перспективі «Захід-Схід».
Культура Галицько-Волинської держави – спадкоємиці Київської Русі	Постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. Головні культурні та основні освітні центри князівства. Діяльності князя Василька, створення власної бібліотеки, спорудження церков. Пам’ятки письменства – Галицько-Волинський літопис та Галицьке євангеліє. Діяльність найбільших і найвідоміших монастирів князівства: Полонинського, Богородичного та Спаського тощо. Розвиток архітектури: церкви, світські будівлі князів чи бояр. збереження міцних традиції руської архітектури Київської доби та нові віяння західноєвропейських архітектурних стилів. Образотворче мистецтво князівства. Галицько-Волинські ікони. Розвиток скульптури, скульптурні шедеври у Галичі, Перемишлі та інших містах, що ймовірно свідчить про католицькі впливи на майстрів західноруських земель. Декоративне мистецтво, обробка зброї і військових знарядь. Поширення з ХІІІ ст. нової для Русі культури західноєвропейського лицарства: проведення лицарських турнірів, які називалися «іграми». Поширились латина, універсальної мови західноєвропейського цивілізаційного простору.
Культурне життя України в ХІV – першій половині ХVІІ ст.	Соціально-політичне і культурно-релігійне становище українських земель у складі Литви, Польщі, Угорщини, Молдавії, Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Українська культура як невід’ємна складова частина загально історичного процесу. Вплив і поширення гуманістичних ідей Західноєвропейського Відродження в Україні. Поширення діяльності українських гуманістів на європейські країни. Ствердження ренесансно-реформаційного характеру та традицій української культури в процесі формування національної самосвідомості українського народу. Контрреформація в Україні. Поширення освіти серед населення. Перші слов’янські книгодрукарі (Ш. Фіоль, Б. Вукович, Ф. Скорина). Іван Федоров – український першодрукар («Апостол», Острозька Біблія та ін.). Церковно-літературні твори. Пересопницьке Євангеліє. Короткий Київський літопис. Розвиток науки, видання букварів, граматик. Діяльність братств та братських шкіл, їх загальнокультурне значення. Виникнення, ґенеза, світоглядне спрямування полемічної літератури: науково-теологічні трактати, історико-політичні памфлети, відкриті листи, послання-диспути. Гуманістичні ідеї в літературному житті. Розвиток науки: природничі науки, технічні знання, класична і слов’янська філологія, історичні знання. Юриспруденція, філософія і теологія. Містичний неоплатонізм. Школи вокальної музики, церковного співу. Кобзарі та бандуристи. Розвиток театру і драматургії. Пошуки шкільного театру. Народно-ярмарковий театр: містерії, фарси, інтермедії. Вертеп.
Культурні процеси в добу Козаччини	Історичні витоки українського лицарства. Стародавні елементи традиційної культури українського козацтва. Культура українського козацтва як прояв мілітарної традиції індоєвропейців: тюркські та західноєвропейські впливи. Вплив козацтва на формування загальноукраїнських демократичних культурних ознак. Українська козацька культура як державотворче явище. Козацькі традиції правотворення. Риси духовності, віра, мораль, освіта та виховання козацтва. Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби. Кобзарі як співці козацько-лицарської слави, їх вплив на формування національної свідомості українського народу. Народні думи, історичні пісні.