Різновиди проваджень в адміністративному процесі в наукових працях як вітчизняних так і зарубіжних вчених адміністративістів.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення - це особливий вид процесуальної діяльності, врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.
У порівнянні з іншими адміністративними провадженнями воно більш детально регламентовано в законодавстві України. Основні положення зазначеного провадження зосереджені в розділах 4 (“Провадження в справах про адміністративні правопорушення”) та 5 (“Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень”) розділах Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП). Але, крім зазначеного
нормативного акту процедури провадження в справах про адміністративні проступки врегульовуються Митного кодексу України (далі-МКУ)(розділ 19 “Провадження в справах про порушення митних правил”) та іншими актами, як правило підзаконними, які врегульовують питання притягнення до відповідальності юридичних осіб.
Йому притаманні наступні особливості:
1) виникає у зв’язку із вчиненням проступку та необхідністю проведення адміністративного розслідування;
2) реалізується тільки визначеним колом суб’єктів особливе місце серед яких посідають органи виконавчої влади;
3) процесуальні акти цього провадження мають певну специфіку;
4) за допомогою даного провадження реалізуються норми адміністративної відповідальності;
5) здійснюється, як правило, у позасудовому порядку;
6) з усіх видів адміністративного процесу воно найбільш подібне до юрисдикційних проваджень в інших галузях права (зокрема, кримінально- процесуального).
Законодавче визначення поняття має місце у ст.356 МКУ в якій зазначається, що провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій (при проведенні митного обстеження), розгляд справи та винесення по ній постанови. Разом з тим в теорії митної справи під зазначеним провадженням можна зустріти й наступні визначення:
«це особливий різновид процедур, який здійснюється посадовими особами митних органів із метою виявлення, об’єктивної оцінки, припинення й боротьби з порушеннями митних правил”, “це система процесуальних дій щодо фіксації, установлення, правильної оцінки скоєного порушення митних правил”.

Як можна побачити однозначна точка зору серед науковців, яка б поєднувала всі їх погляди стосовно цього поняття відсутня.
Загальний аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження в справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене.
Звичайне здійснюється у більшості справ і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу, визначає зміст, запобіжні заходи та порядок їх застосування, права та обов'язки учасників провадження, порядок розгляду справ, факти, обставини, що є доказами.
Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних
дій та їх оперативністю. Протокол правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Спрощена процедура не застосовуються при провадженні у справах про порушення митних правил (ч.1 ст. 363 МКУ).
Залежно від виду органів, які здійснюють адміністративне провадження, розрізняють три види провадження:
- адміністративне;
- судове;
- таке, що здійснюється громадськими організаціями.
31. Порядок застосування заходів адміністративного примусу в діяльності міліції.

Класифікація засобів адміністративного примуса:

а) міри адміністративного попередження (адміністративно-попереджувальні);

б) запобіжного заходу правопорушень;

в)адміністративні стягнення

Найбільш широку компетенцію в використанні заходів адміністративного примусу мають органи внутрішніх справ (міліція). Примусовий вплив при використанні цих мір може проявлятися у фізичному або психічному впливі, сугубо примусових діях.

Міри адміністративного попередження.

Застосування цих мір законодавчо регламентовано. Так, Законом України "Про міліцію" (ст. 11) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надане право жадати від громадян і посадових осіб, що порушують громадський порядок, припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню її повноважень; перевіряти в громадян при підозрі в здійсненні правопорушень документи, що засвідчують особистість; у встановлених законом випадках проводити огляд осіб, речей, транспортних засобів; входити безперешкодно в будь-який час доби на територію й у приміщення підприємств, установ і організацій, на земельні ділянки, у житлові й інші приміщення громадян; виявляти й вести облік осіб, що підлягають профілактичному впливу на підставі й у порядку, установленому законодавством, виносити їм офіційне попередження про неприпустимість протиправного поводження. Законом України від 1 грудня 1994 р. "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" передбачено, що адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Працівники міліції проводять систематичний контроль поводження осіб, у відношенні яких установлений адміністративний нагляд, з метою запобігання порушень ними громадського порядку. Іншими виконавчими органами застосовуються й інші міри адміністративно-попереджувального характеру, наприклад, введення карантину, примусовий медичний огляд, закриття окремих ділянок державного кордону, огляд і переогляд транспортних засобів, товарів і інших предметів.

 

Запобіжного заходу правопорушень - це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративної провини (у деяких випадках вони можуть мати й карний характер), спрямоване на недопущення негативних наслідків і забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення, а у виняткових випадках - і карного покарання

Застосування цих мір регулюється рядом законів. Так, адміністративна затримка, застосовувана з метою припинення адміністративних порушень, установлення особистості, забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ і виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення, проведення особистого огляду, огляду речей і вилучення речей і документів, регламентується КУпАП (ст. ст. 260-263,267), Законом України "Про міліцію" (ст. 11)

До запобіжних заходів спеціального призначення ставляться:

а) заходу фізичного впливу;

б) спеціальні засоби;

в) використання вогнепальної зброї

Заходу фізичного впливу застосовуються міліцією й працівниками інших органів внутрішніх справ з метою охорони громадського порядку, суспільної безпеки й боротьби зі злочинністю на підставі Закону України "Про міліцію". У розділі 3 цього Закону наведений перелік спеціальних засобів, визначені умови й межі застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Насамперед застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинне передувати попередження про намір їх використати, якщо дозволяють обставини. У випадку неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов'язків, і повинна зводитися до мінімуму можливості заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників і інших громадян. Забороняється застосовувати заходу фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальна зброя до жінок з явними ознаками вагітності, особам літнього віку або з вираженими ознаками інвалідності, малолітнім, крім випадків здійснення ними групового нападу, що загрожує життю й здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу або збройного опору