Соціологічні підходи до визначення суспільства

Підберіть будь-який приклад соціального факту і поясніть його з соціологічної точки зору.

Проінтерпретуйте за допомогою соціологічного підходу сюжет одного з літературних творів.

Чим, на вашу думку, відрізняються психологічний і соціологічний підходи?

Чому в нас пропадає відчуття, що ми тримаємо своє життя під контролем, коли мова заходить про соціологічний підхід? Яким чином він дозволяє отримати більшу владу над нашим оточенням?

Спробуйте розглянути з позицій психології, економіки й соціології наступні факти: чоловіки обговорюють купівлю дивану, юнак поступається місцем бабусі, контролер перевіряє квитки в приміській електричці, кандидат у депутати проводить передвиборчу агітацію.

Моє розуміння предмета соціології і соціологічного підходу.

Що дають соціологічні знання сучасній людині?

Зробіть аналітичну характеристику одного з соціологів за наступною схемою:

1) коротка характеристика епохи вченого і країни проживання;

2) біографічні дані;

3) основні теоретичні погляди;

4) власне ставлення до ідей ученого.

Моє ставлення до теорії К. Маркса та до марксизму.

Найбільш близькі мені ідеї засновників соціології.

 

Тема 3. СУСПІЛЬСТВО ТА ОСОБИСТІСТЬ

План:

1. Соціологічні підходи до визначення суспільства

2. Типологіясуспільств у соціології

3. Особливості соціологічного дослідження особистості

4. Соціалізація – процес становлення особистості

Ключові терміни: суспільство, аграрне суспільство, індустріальне суспільство, постіндустріальне суспільство, особистість, базисний тип особистості, референтна група, потреба, інтерес, установка, «парадокс Лап’єра”, соціалізація, ресоціалізація, агенти соціалізації, ідентичність.

Соціологічні підходи до визначення суспільства

Багатогранність суспільства.

Що означає суспільство? Перше визначення, найбільш поверхове, можна сформулювати так: це сукупність людей у межах однієї держави, наприклад українське суспільство. Буденне мислення має дуже конкретний характер, тому воно пов’язує поняття «суспільство» з державою, оскільки протягом багатьох століть саме держава була тією основною формою, в якій розвивалося життя людських спільнот. Втім для нинішньої соціології суспільство, яке існує в рамках однієї держави – це лише один із різновидів суспільства, оскільки суспільство існує також у формах, які менші або більші, ніж держава. Прикладами перших можуть бути сім’я, коло друзів, релігійна спільнота, політична партія, соціальна верства, етнічна група, школа, університет, тощо. Прикладами других є міжнародні корпорації, послідовники світових релігій, мешканці континентів, а також населення всієї Землі. Отже, суспільство вирізняється надзвичайною складністю, різноманітністю та багатогранністю.

Розповідають притчу про сліпців, яких просили описати слона. Той, хто помацав хобот, сказав, що слон довгий і теплий. Той, хто обмацав ікло, заявив, що слон твердий і гострий. А той, хто натрапив на ногу слона, стверджував, що слон високий і круглий, як дерево. Ніхто з них не брехав. Але не важко зрозуміти, як далека картина в цілому від уявлень кожного з них. Так і уявлення про явища суспільного життя часто обмежені. Зокрема, Вацлав Гавел стверджував: «Суспільство – це загадковий багатоликий звір із прихованими можливостями, і вкрай необачно вірити тій личині, яку воно має зараз. І вважати, що це його єдине, справжнє обличчя. Ніхто з нас не знає, які можливості таяться в думках людей».

Підходи до розуміння суспільства П. Штомпки.

З огляду на вищевказане у соціології існує багато визначень суспільства, зокрема класиків соціальної думки та багато підходів щодо його розуміння. П. Штомпка стверджує, що в ході розвитку соціології викристалізувалося сім підходів (точок зору) на те, що таке суспільство.

Таблиця 1. Контексти соціального життя

Соціальний підхід	Сім’я	Робота	Релігія	Політика
1) Популяція	Члени сім’ї. Кількісний склад, наприклад 4 особи; їх стать, вік, освіта, зріст, вага тощо.	Робітники, співробітники	Віруючі, клір	Громадяни
2) Група	Сім’я. Чинники солідарності, само ідентифікація, спільне проживання, ведення господарства, кохання, допомога, турбота.	Фірма, установа, організація	Церква, парафія	Національна держава
3) Система	Сімейна організація. Статуси і ролі: батько, мати, чоловік, дружина, син, донька, тощо.	Господарство	Церковна організація	Організація держави
4) Структура	Структура спорідненості. Зв’язки і відносини: шлюб, батьківство, родинні зв’язки, наслідування, батьківська влада.	Розподіл і організація праці	Церковна ієрархія	Ієрархія влади
5) Дії	Дії, які відбуваються в сім’ї: репродукція, виховання, спільні дії, ведення господарства, суперечки, розлучення.	Трудові фактори	Молитви, ритуали	Участь у владі, вибори
6) Культура	Сімейна етика, право. Норми залицяння, шлюбні обов’язки, аборти, обов’язки батьків і дітей.	Робоча етика, трудове право	Заповіді, церковне право	Політична культура, конституція
7) Події	Історична еволюція сім’ї. Це та ж сім’я, але не така сама: дорослішання дітей, старіння батьків, нові шлюби.	Зміна форм і змісту праці	Історична еволюція релігії	Зміни державної організації

 

1) Згідно демографічного підходу, найбільш конкретного й близького до буденної свідомості, суспільство – це лише популяція, сукупність окремих одиниць, людська маса.

2) Згідно групового підходу суспільство складається з цілісних систем, в які інтегровані окремі одиниці і які засновані на внутрішніх взаємозв’язках. О. Конт і Г. Спенсер користувалися при цьому аналогіями з устроєм організму. Біологічний організм – це не просто сума клітин, органів, а певна цілісність, заснована на функціях та взаємозв’язках. Тому й суспільство треба розглядати не як просту сукупність окремих людей, а як єдиний цільний суспільний організм.

3) Системний підхід уявляє суспільство як заснований на внутрішніх взаємозв’язках порядок статусів і типових для них ролей. Цей підхід виражено в працях Т. Парсонса та Н. Лумана. Прикладом соціальної системи може бути лікарня, яка являє собою сукупність певних статусів і ролей: ординатори, лікарі, сестри, санітари, техніки, пацієнти.

4) При структурному підході суспільство – це мережа відносин між людьми; це сукупність форм, схем, способів відносин людей до самих себе та один до одного. Як в геометрії ми вивчаємо точки, лінії, кути, трикутники незалежно від кокретних об’єктів відповідної форми та виду, так і соціолог, згідно правил так званої «соціальної геометрії», запропонованої Г. Зімелем, має зосередити свою увагу на чистих «соціальних формах». У сучасній соціології замість поняття «соціальні форми» вживають поняття структури. Наприклад, структура конфлікту має свої закономірності незалежно від того, де розвивається сам конфлікт – у сім’ї, на війні, в бізнесі.

5) Згідно активістського підходу суспільство виступає як конгломерат взаємно зорієнтованих дій окремих одиниць. Наприклад, ми належимо до футбольної команди до тих пір, поки приходимо на тренування, приймаємо участь у матчах тощо, тобто завдяки діям. М. Вебер звернув увагу на людські дії, справи, вчинки як основний матеріал, з якого формуються всі суспільні явища, зв’язки і системи. Представники символічного інтеракціонізму (Ч. Кулі, Дж. Мід) та теорії обміну (Дж. Хоманс) вважають вчинки людей основою суспільного життя.

6) При культурному підході суспільство виступає як матриця розподілених між групами і колективами значень, символів і правил, які впливають на дії людей та зумовлюють ці дії. Цьому підходу ми зобов’язані також М. Веберу та Е. Дюркгайму. Вони звернули увагу на те, що в кожній людській дії є певний смисл, значення, і це значення має характер «соціального факта», нав’язаного їм як щось обов’язкове; при цьому нав’язане зі сторони, ззовні, оточенням, середовищем, в якому вони народилися, були виховані і живуть. Сучасні соціологи (П. Бурдьє, М. Фуко, Ж. Бодріяр) також надають першочергове значення культуним аспектам.

7) Подієвий підхід дозволяє уявити суспільство як поле, що безперервно змінюється, пульсує; заповнене суспільними подіями. З точки зору цього підходу суспільство не «існує», а «формується» наново, знаходиться в процесі постійного «становлення». Нині замість уявлення про соціальні константи, постійні, стійкі суспільні явища з’явилося поняття «фігурацій» (Н. Еліас), замість «структур» стали говорити «структурації» (Е. Гіденс), замість «існування» суспільства – «становлення» суспільства (П. Штомпка).

Зауважимо, що ці сім підходів не виключають один одного. Ми можемо розглядати їх як взаємодоповнюючі і користуватися ними одночасно. Суспільство – це багатовимірне явище, яке має багато аспектів і існує на всіх цих семи рівнях. А соціолог, звертаючись до аналізу суспільства, може користуватися різними точками зору, дивитися на нього під різними кутами, можна сказати, через різні «соціологічні окуляри».

Життя кожного з нас розвивається і проходить у багатьох контекстах (складових). Ми живемо в сімейному контексті. Водночас ми перебуваємо в контексті друзів, сусідів, закладів освіти, професійному контексті та контексті відпочинку й розваг. Також ми можемо перебувати в релігійному, політичному, правовому та медичному контекстах. І в кожному з них ми зустрічаємо нове «суспільство» і оточення, яке відрізняється чим-небудь з точки зору вищеназваних сім підходів суспільства. Кожен з нас має своє власне коло таких контекстів. Крім сімейного й професійного контекстів, які мають універсальний характер, інші складають унікальну для кожного з нас конфігурацію. Крім того, в кожного з нас є своя ієрархія різних контекстів, в яких ми діємо. Для однієї людини найважливішою буде сімейне життя, для іншої – її професія і робота, для третього – розваги й відпочинок, для четвертого – освіта, тощо. Саме завдяки цій різнорідності контекстів людське життя таке цікаве й водночас важке.